І. Засоби, що подавляють хелікобактерну інфекцію. Хворому призначено:

Трихопол

Rp.:Trichopoli 0.25

D.S. Приймати по 0,25 3 рази на день

Амоксіциклін

Rp.: Tab. Amoxacillini 0,5 №10

D.S. По 1 таб. 4 рази на день.

ІІ. Антисекреторні засоби (подавляють секрецію соляної кислоти, пепсина).

1). М-холінолітики: Платифілін:

Rp.: Sol. Plathyphyllini 0.2% – 1 ml

D.S. Вводити в/м’язево

2).Блокатори Н2-гістамінових рецепторів). Фамотідін:

Rp.: Tab. Famotidini 0,02 №20

D.S. По 1 таб. 2 рази на день за 40 хв до прийому їжі.

3). Блокатори Н+ К+-АТФ-ази (протонової помпи) – омепразол (омез, лосек).

4). Антагоністи гастринових рецепторів (проглумід, мілід).

5). Антациди:

Альмагель (всередину по 2 чайні ложки 4 рази на день).

ІІІ. Гастроцитопротектори (підвищують резистентність слизової оболонки і дванацятипалої кишки).

1). Цитопротектори, що стимулюєть слизоутворення (карбеноксолон, синтетичні простагландини – енпростил, сайтотек).

2). Цитопротектори, що утворюють захисну плівку (сукралфат, де-нол, смекта)

3). Обволакуючі і в’яжучі засоби (вікалін, вікаір).

VI. Засоби, що нормалізують моторну функцію шлунка і ДПК (церукал, реглан, метоклопрамід, еглоніл, спазмолітики).

Папаверін:

Rp.: Sol. Papaverini 0.2% – 1,0 ml

D.S. Вводити в/м’язево

V. Репаранти

Облепіхове масло.

VI. Засоби центральної дії

Даларгін (в/в, в/м по 1 мг в 10 мл ізот. р-ну натрію хлориду 2 рази на день).

5.                Фізіотерапія. У фазі загострення призначаються синусоїдальні модульовані струми, які мають анальгізуючу і протизапальну дію, покращують крово- і лімфообіг у гастродуоденальній зоні (призначають на епігастральну ділянку, тривалістю 6–8 хв, курс лікування 8–12 процедур). Використовується на епігастральну ділянку електрофорез деларгіна (щільність струму 0,06мА/см2, тривалість – 20 хв, Курс лікування – 12 – 15 процедур).

6.                Санаторно – курортне лікування. У фазі загострення не призначається.

7.                Застосування мінеральних вод – рекомендуються маломінералізовані, без вуглекислого газу або з малим його вмістом, з перевагою гідрокарбонатного та сульфатного іонів, які мають слабкокислу або нейтральну, лужну реакцію. Це, зокрема, «Боржомі», «Ессентуки»№4, «Лужанська», «Березовська». Переважно використовуються злегка підігріті води (38–40 °С)

Профілактика

Профілактичні заходи мають вирішальне значення у лікуванні хворих виразковою хворобою. Встановлено, що порушення функціонального стану вищих відділів ЦНС, гуморальна декомпенсація (зміни рівнів ацетилхоліна крові та холінестеразної активності), зниження тонусу і реактивності симпато-адреналової системи, секреторні порушення в шлунку, супутній гастрит, дисфункція підшлункової залози, функціональні та морфологічні порушення кишечника, дистонія судин в період реміссії. Усе викладене є патогенетичним обґрунтуванням профілактичного лікування хворих виразковою хворобою.

Профілактичне лікування проводять в умовах поліклініки або у санаторії-профілакторії, а також при можливості на бальнеологічному курорті. Важливими компонентами профілактичного лікування є:

-         дотримання лікувальної дієти і режиму харчування;

-         повна відмова від паління і вживання алкоголю; подовження часу сну до 9–10 годин;

-         медикаментозне лікування, фізіотерапія; лікування супутньої патології.

Попередження рецидивів та ускладнень виразковою хворобою можливе тільки при кваліфікованому проведенні диспансеризації хворих:

-         своєчасному виявленні хворих виразковою хворобою шляхом активного проведення цільових профілактичних оглядів;

-         регулярне обстеження (два рази на рік) хворих на виразкову хворобу для оцінки динаміки виразкового процесу, виявлення ускладнень і супутніх захворювань;

-         протирецидивне лікування;

-         направлення хворих у санаторій, на курорти, стаціонарне лікування, МСЕК;

-         санітарно-просвітня робота: пропаганда здорового способу життя, раціонального харчування, пояснення шкідливості харчування, вживання алкогольних напоїв;

Лікування даної хворої

1.                Режим–палатний

2.                Дієта – №1. Їжу дають у вареному, але в протертому вигляді. В раціон включають білий черствий хліб, супи з круп, овочів, добре розварені каші, картопляне пюре, негрубі сорти м’яса, птиці, риби (відварні, шматком), зрілі фрукти, ягоди в запеченому або відвареному вигляді, ягідні і фруктові соки, сир, молоко, омлети, пудинги та сирники. Ця дієта стимулює процеси репарації ураженої слизової оболонки, попереджує розвиток закрепів, відновлює апетит і має позитивний вплив на загальний стан хворого.

1. Rp.: Sol. Plathyphyllini 0.2% – 1 ml

D.S. Вводити в/м’язево

2. Rp.: Tab. Famotidini 0,02 №20

D.S. По 1 таб. 2 рази на день за 40 хв після прийому їжі.

3. Rp.:Trichopoli 0.25

D.S. Приймати по 0,25 3 рази на день

4. Rp.: Tab. Amoxacillini 0,5 №10

D.S. По 1 таб. 4 рази на день.

5. Rp.: Plazmoli – 1,0 ml

D.S. Вводити в/м’язево раз на день

Щоденник курації

Листок лікарських призначень

Епікріз

На початку курації хворий скаржився на біль в епігастрії, періодичний, ниючого характеру, що посилюється натще, нічні болі, з ірадіацією в поперекову ділянку, печію, що передує болю, відрижку, загальну слабкість, швидку втомлюваність. Під час опитування з’ясовано, що хворіє з1990 року, коли вперше з’явився тривалий, ниючий біль в епігастральній ділянці, якому передувала печія. За медичною допомогою не звертався, самостійно не лікувався. Під час приступів печії та болю приймав соду, що приносило полегшення. В 1991 р. в ургентному порядку був доставлений в УЦМКЛ хірургічне відділення з діагнозом перфоративна виразка12- ї кишки, було проведене хірургічне лікування після якого хворий відмітив значне покращення свого стану, зникли вищеназвані скарги. В подальшому хворий не дотримувався дієти, періодично вживав алкогольні напої, профілактичної терапії не проводив і 24.02.2009 р стан хворого значно погіршився, приступи болю стали тривалішими, інтенсивнішими, що не знімалися прийомом їжі та спазмолітиків. 25.02.2009 р хворий звернувся за допомогою до гастроентеролога, яким була направлена на проведення додаткових обстежень у відділення гастроентерології УМЦКЛ.

На основі вище перерахованих скарг, даних анамнезу (порушення хворою режиму харчування, зловживання гострою та смаженою їжею, вживання натще чорної кави, часті психоемоційні стреси, реактивний панкреатит), проведення об’єктивного обстеження (язик вологий, обкладений білим нальотом, гіпертрофія маргінальних сосочків. При пальпації живіт м’який, болючий в епігастральній ділянці, позитивний симптом Менделя, локальне напруження м’язів), та результатів додаткових методів дослідження (ФГДС в дванадцятипалій кишці виявлено виразковий дефект слизової оболонки, розміром 0,5–0,6 см) можна сформувати клінічний анамнез: виразкова хвороба дванадцяти палої кишки вперше виявлена. Виразка цибулини по малій кривизні 12ПК, середнього розміру (0,5–0,6 см), активна стадія (гостра виразка), середня ступінь важкості, фаза загострення.

Хворому було поведене лікування (режим (IV), дієта №1, трихопол, амоксіциклін, платифілін, фамотідін, омепразол, альмагель, папаверін, даларгін, фізіотерапія) в зв’язку з яким стан хворого значно покращився, зменшилась інтенсивність болю в епігастральній ділянці, відчуття печії. На день закінчення курації хворий залишився в стаціонарі для продовження лікування.

Прогноз.

1. Прогноз відносно життя – сприятливий

2. Прогноз відносно одужання – сприятливий

3. Прогноз відносно відновлення функцій та працездатності – сприятливий

Рекомендації:

·                   Дотримання лікувальної дієти та режиму харчування.

·                   Збільшення тривалості сну до 7–8 год.

·                   Медикаментозне лікування.

·                   Фізіотерапія.

·                   Лікування супутніх захворювань.

·                   Психотерапевтичні впливи.

·                   Санаторно-курортне лікування.

Список використаної літератури

1.     Зодионченко В.С., Кольцов П.А. «Поликлиническая гастроэнтерология. Руководство для врачей». Москва. Издательство «Старко». 1998 год.

2.     Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими/ За заг. ред. А.В.Єпішина.–Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.-768 с.

3.     Сметнев А.С., Кукс В.Г. Внутренние болезни.-М.: Медицина, 1982, 496 с.

4.     Тринус Ф.П. Фармакотерапевтический справочник. – 6-е узд., перераб. и доп.-К.: Здоров’я, 1988. – 640 с.

5.     Клиническая гастроэнтерология. / Под ред. Г.И. Бурчинского. – К.: Здоров’я, 1978. – С. 77 – 145.

6.     Коломоєць М.Ю., Троян М.Ф., Федів О.І. Схема історії хвороби та додаткові матеріали з терапії. Навчальний посібник. – К.: Книга плюс, 1999. – 350 с.

7.     Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов.: Практ. рук. В 3 т. Т.1- 2 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Выш.шк.; Витебск: Белмедкніга, 1998. – С. 286–322.

8.     Пелещук А.П., Передерій В.Г., Свінцицький А.С. Гастроентерологія. – К.: Здоров’я, 1995. – 304 с.

9.     Шкляр Б.С. Диагностика внутренних болезней. – К.: Вища шк., 1972. – 516 с.

10.           Язвенная болезнь или пептическая язва? / Под. ред. проф. В.Г. Передерия. К.: 1997. – 160 с.

Страницы: 1, 2, 3