5. Часто завдяки міжнародному туризму у віддалених територій з'являється стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі галузі народної творчості.

6. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки, зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.

7. Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій – це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристичної галузі, так як туризм – це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій.1

Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, а й в посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам’яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму. Поліфункціональність туризму відображається комплексним характером мотивації, що спонукає людину до подорожі, і комплексністю в організації подорожей та обслуговуванні туристів. Комплексність можна вважати найхарактернішою рисою туризму, основою задоволення соціальних потреб суспільства. Об’єктивне підґрунтя туризму як явища суспільного життя робить його складним, багатогранним об’єктом наукового пізнання. Як соціально детерміноване явище, туризм потребує наукового осягнення, теоретичного осмислення.2

Водночас розвиток туризму породжує цілу низку проблем.

1. Перспектива отримати більш високооплачувану роботу в туристичному бізнесі може спричинити перехід працівників з інших галузей виробництва в галузі, пов’язані з туризмом. Викликане можливістю працевлаштування масове переміщення людей з віддаленних районів у міста з великою кількістю туристів може спричинити погіршення житлових умов, перевантаження систем забезпечення та обслуговування в цих містах.

2. Туристи забруднюють довкілля. За підрахунками Програми ООН з навколишнього середовища, щодня середньостатичний турист залишає після себе один кілограм сміття.

3. Місцеві жителі часто невдоволені присутністю туристів, особливо якщо тим створюються найсприятливіші умови за рахунок місцевого населення.

Шум, перенаселенність, забруднення навколишнього середовища, втрата самобутності, пошкодження історичних, архітектурних і релігійних обєктів – усе це є наслідками масового напливу туристів.

І все ж позитивних факторів від розвитку туризму більше,ніж проблем, які він породжує.

Становлення і розвиток туризму як галузі характеризуються системою певних економічних показників, які відображають кількісний обсяг реалізації туристичних послуг та їх якісний бік.

 Система показників розвитку туризму для регіону (країни) включає:

- обсяг туристичного потоку;

- середню величину туристських витрат на добу;

- стан і розвиток матеріально-технічної бази;

- показники фінансово-економічної діяльності туристичної фірми;

- показники розвитку міжнародного туризму.

Туристичний потік - це постійне прибуття в країну туристів. Обсяги туристичних потоків характеризуються наступними показниками: загальна кількість туристів; кількість туроднів; середня тривалість перебування туристів у країні (регіоні).

Коли отримані ці дані, не важко оцінити передбачувані витрати кожного туриста за добу. Але дані про витрати вийдуть в кращому випадку приблизні і повинні використовуватися з обережністю. Статистика за даним показником зазвичай прихована, а кількість грошей, витрачений під час відпочинку, часто забувається туристом.1

Показники фінансово-економічної діяльності турфірми включають:

 - обсяг реалізації туристичних послуг або дохід від реалізації послуг туризму;

- показники використання робочої сили (продуктивність праці, рівень витрат на оплату праці та ін.);

- показники використання виробничих фондів;

- собівартість послуг туризму;

- прибуток;

- рентабельність;

- фінансові показники (платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, валютна самоокупність та ін).

 Окремо виділяються показники, що характеризують стан і розвиток міжнародного туризму:

 1. Кількість туристів, що відвідали зарубіжні країни (визначається за числом перетинів державного кордону);

 2. Кількість туроднів;

 3. Сумарні грошові витрати, зроблені туристами за час закордонних поїздок.1

Будь-яка держава, що розвиває туризм, прагне досягти від неї максимальної економічної ефективності. Економічна ефективність туризму означає отримання виграшу (економічного ефекту) від організації туризму в масштабах держави, туристського обслуговування населення регіону, виробничо-обслуговуючої діяльності туристської фірми.

 Туризм як торгівлю послугами на світовому ринку можна назвати невидимим експортом, що вносить відповідний внесок у платіжний баланс країни. Позитивним явищем вважається той факт, коли сума ввезення туристами валюти перевищує суму вивезення валюти.

Прямий вплив туризму на економіку країни або регіону - це результат доходів туриста на купівлю послуг і товарів туризму. Прямий вплив розуміється як результат вкладу грошей туристами в туристські підприємства, матеріальне забезпечення працівників туризму і створення нових робочих місць.

Крім прямого впливу туристських витрат на розвиток регіону існує також непрямий вплив, або "ефект мультиплікатора", який набирає чинності в міру циркуляції туристських витрат у регіоні. Ефект мультиплікатора - це кількість разів, яку гроші, вкладені туристами в місцеву економіку, були фактично витрачені в приймаючому регіоні.

Економічні вигоди є основною рушійною силою туристського розвитку. Для того щоб отримати максимальну вигоду від розвитку туризму, державі необхідно розробити туристську політику, яка є одним з видів соціально-економічної політики держави. Туристська політика держави це сукупність форм, методів і напрямів впливу держави на роботу сфери туризму для здійснення конкретних цілей розвитку соціально-економічного комплексу.1

2. Потенціал туристичних ресурсів Туреччини

Туреччина є досить молодим курортним регіоном, що інтенсивно розвивається. Теплий клімат, багата історія і величезна кількість пам'ятників древніх цивілізацій приваблюють сюди багато туристів з усього світу. У першу чергу Туреччина славиться своїми морськими курортами – Анталья, Кемер, Белек, Сіде, Аланья, Ізмір, Мармаріс, Бодрум, Фетхіє і багато інших, не менш цікавих .

На відміну від багатьох країн світу, в Туреччині складно описувати найбільш відвідувані туристами міста й курорти з боку їх виключно історико-культурних або ж природних достоїнств. Практично вся Туреччина вражає одразу свою природою й пам’ятними місцями.

2.1. Історико-культурні багатства турецьких міст

Стамбул – місто найбагатшої історії, великий порт, економічне і промислове "серце" країни, з унікальним місцем розташування – поділене протокою Босфор, вона знаходиться одночасно й у Європі, і в Азії. Це єдиний у світі місто, що розташовується одразу на двох материках. Воно засноване близько 660 р. до н.е. як Візантій, з 330 р. н.е. називався Константинополем по імені римського імператора Костянтина (у середньовічних руських текстах – Царьград), до 395 р. був столицею Римської імперії, у 395-1453 р. — Візантії (з перервою в 1204-61 р., коли був центром Латинської імперії хрестоносців). У 1453 р. Константинополь захоплений турками і перейменований у Стамбул.1

Основна частина міста знаходиться на південно-східній окраїні Європи і розділена затокою Золотий Ріг на південний Древній Стамбул і північні райони Галата і Бейоглу (древня Пера). Не менш древній район Скутарі (Ускудар) розташований на азіатській території Стамбула. Від візантійського періоду збереглися залишки імператорських палаців, акведук Валента, руїни могутніх міських стін, підземні цистерни і культові спорудження, більшість з який перероблено в мечеті.

Головна визначна пам'ятка міста – собор Св. Софії (Айя-Софія), де за переказом, посланці російського князя Володимира знайомилися з християнською вірою, найбільший християнський храм свого часу (висота собору – 55 м, діаметр купола – 31 м). Цей грандіозний храм споруджений у 532-537 р. Анфімієм із Трал та Ісідором з Мілета. У 1453 р. Святу Софію шляхом простої прибудови мінаретів перетворили в мечеть, практично всі чудові мозаїки собору були замазані (іслам забороняє зображувати людей і тварин), і з 1935 р., коли собор став музеєм, ведеться їхня реставрація. До визначних пам'яток Святої Софії відносяться покрита міддю "плачуча колона" (говорять, що якщо покласти руку в її отвір і загадати бажання, то воно обов'язково збудеться), а також "холодне вікно", від якого навіть у самий жаркий день віє прохолодний вітерець. Одна з восьми колон у північному крилі вважається чудодійною – тут, за переказами, з'являється святий Георгій.

Через сквер, що лежить навпроти Св. Софії, знаходиться не менш величне спорудження – мечеть Ахмедіє (1609 – 1616 р., "блакитна мечеть"), побудованої на місці палацу візантійського імператора, фрагменти мозаїки якого зберігаються зараз у Музеї Мозаїки. Стіни Ахмедіє покриті плиткою легкого блакитного кольору, що відбиває сонячні промені і надає їй особливу привабливість. У мечеті три частини – зовнішнє подвір’я, внутрішнє подвір’я і центральний будинок з куполом висотою 43 м, у якому 260 вікон. Інтер'єр викладений 21 тис. черепичних плиток. Величні куполи прикрашені коштовностями і розписані мусульманськими молитвами. Мечеть має шість мінаретів, тому до Великої мечеті в Мецці був прибудований сьомий мінарет, щоб святиня ісламу як і раніше не мала собі рівних. Тут відзначаються мусульманські свята, і саме звідси прочани відправляються в Мекку.1

Сулейманіє-джамі чи Мечеть султана Сулеймана – найбільша мечеть у Стамбулі (вміщає до 10 тис. чоловік), була побудована в 1550-1557 р. за наказом самого могутнього турецького султана – Сулеймана Чудового. У стіни і купол, за вказівкою архітектора, були закладені порожні резонуючі глечики, тому мечеть має чудову акустику. Поруч з мечеттю розташовуються їдальня для бідняків, чотири медресе, лазні і бібліотека, а біля південно-східної стіни знаходиться цвинтар з могилами самого султана Сулеймана, його дружини Хасеки Хюррем Султан (у минулому – дочки православного священика Настасії Лісовської) і архітектора Сінана.

Султанський палац Топкапи зі знаменитим гаремом побудований у 1466 р. за наказом султана Махмуда-Завойовника. До середини XIX в. у ньому жили султани, поки Махмуд II не переніс свою резиденцію на берег Босфору. Топкапи не представляє цінності як архітектурний шедевр, але це єдиний у своєму роді історичний пам'ятник, у якому зараз розташовані музей і збройна палата. У збройній палаті зібрана найбагатша колекція турецької зброї, тут зберігається подарунок англійської королеви – золота рушниця. Сховище історичних реліквій знаходиться в колишній скарбниці і султанських покоях. Зараз тут представлені трони, особисті речі і колекція парадних одіянь султанів, прикрашена дорогоцінними каменями зброя, а також вставлена в срібло муміфікована людська рука – стверджується, що це рука самого пророка Мухамеда. Гарем у лівому крилі палацевих споруджень завжди викликає великий інтерес і в туристів, і в самих турків. Зовні скромний і простий будинок, що будувався при житті декількох султанів, усередині вражає розкішшю і багатством оздоблення. Гареми завжди ретельно охоронялися, доступ туди був закритий для усіх, крім султана і його вірних слуг, а порушники карали смертю.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8