Матеріальна база і внутрішня інфраструктура. Усі технічні засоби життєзабезпечення й інформаційні системи в туркомплексі повинні працювати надійно, безперебійно, зручно, забезпечуючи оптимальні режими, і непомітно для туриста.

Економічний компонент. Стійке фінансове положення туркомплекса забезпечує економічну безпеку й економічний комфорт для туриста. Цьому ж сприяють точність і своєчасність розрахунків, можливість розрахунку через кредитні картки, чіткі правила по чайових доплатах персоналу за послуги, наявність у ТК відомостей про вартість послуг і асортимент товарів у районі розташування туркомплекса.

Гуманітарний і управлінський компоненти. Характер і якість організації безпечного обслуговування гостей є істотним чинником у створенні комфорту безпеки для туриста.

Гуманітарний компонент у забезпеченні безпеки характеризується бездоганним виконанням наступних основних принципів у роботі обслуговуючого персоналу: добропорядність, щиросердість; дотримання етикету у взаєминах; вимогливість до себе, уважне відношення до гостей; чесність, вдумливе відношення до всіх дріб'язків; охайність; оптимістичність і життєрадісність; глибоке усвідомлення своєї моральної і юридичної відповідальності за безпеку, благоденство, комфорт туриста.

Управлінський компонент у створенні комфорту безпеки полягає як у чіткому усвідомленні управлінською ланкою ТК важливості людського фактора, так і у творчому умінні реалізувати свої менеджментські знання і можливості. Зокрема, повинні виконуватися непорушні правила менеджменту безпеки: підпорядкування діяльності всіх підрозділів і співробітників єдиній концепції туркомплекса, базовим положенням якої є прагнення за будь-яку ціну забезпечити безпеку; дотримання міжнародних стандартів у забезпеченні безпеки готельного обслуговування; наявність постійних чітко виконуваних програм роботи з персоналом по забезпеченню безпеки; мотивація всіх працівників ТК, які активно і творчо беруть участь у забезпеченні безпеки (система заохочень, механізм ротації, підвищення в посаді, переміщень); дотримання всіх технологічних компонентів і функцій менеджменту: планування, організація, мотивація і контроль.

Забезпечення безпеки як основна функція туркомплекса

Існують дві основні глобальні функції діяльності будь-якого туркомплекса - надання послуг туристу (гостю) і забезпечення його абсолютної безпеки на території туркомплекса.

Виконання стандартних вимог забезпечення безпеки є необхідною умовою ліцензування і сертифікації туристського і готельного бізнесу. Актуальність даної проблеми зв'язана ще і з тим, що готелі, туркомплекси, місця відпочинку є об'єктами підвищеної небезпеки.

Об'єктами забезпечення безпеки в ТК є:

•людина (турист, гість, відвідувач, працівник ТК) і

•майно людини (туриста, гостя, відвідувача, працівника ТК і хазяїна ТК). Суб'єктами забезпечення безпеки, тобто особами, що її забезпечують, є керівник ТК і його заступники по різних проблемах забезпечення безпеки, співробітники служби безпеки і, в кінцевому рахунку, усі працівники ТК.

Традиційним способом забезпечення безпеки туристів і їхнього майна є збройна служба охорони. Незважаючи на введення численних електронних і технічних помічників «людині з рушницею», вона залишається на стражі готелів до цих пір.

До забезпечення безпеки туристів відноситься також цілий ряд заходів, включаючи і такі, як перевірка і контроль постачальників матеріалів, устаткування, електронних систем, охоронних бригад, постачальників продуктів і інших товарів.

Заходу для забезпечення безпеки. Комплекси заходів, що забезпечують безпеку людей і їхнього майна в ТК, хоча і відрізняються за кількістю і суттю, але все-таки в значній мірі повинні бути взаємопов'язані і взаємообумовлені. Так, у комплекс заходів для забезпечення збереження майна туристів у ТК (туристів, гостей, відвідувачів і персоналу) входять:

-  використання збройної охорони, застосування технічних засобів забезпечення безпеки;

-  заходи забезпечення правової безпеки;

-  заходи забезпечення фінансово-економічної безпеки;

-  кадрові міри забезпечення безпеки;

-  заходи пожежної безпеки;

-  ефективний менеджмент безпеки.

У комплекс заходів для забезпечення безпеки життя і здоров'я туристів (гостей, відвідувачів, персоналу і власника ТК) входять усі перераховані заходи плюс заходи по забезпеченню безпеки: екологічної, медичної, на воді (у басейні, ріці, морі), при трансфері і на екскурсіях (на транспорті); забезпечення суспільного порядку на території туркомплекса і поза ним при проведенні туристських заходів.

Одним із заходів по забезпеченню безпеки є адміністративний контроль за роботою персоналу. Він дозволяє: а) запобігти крадіжки майна туристів, гостей, відвідувачів, співробітників і власників ТК, чинені персоналом ТК; б) виявити нечесних працівників ТК; в) запобігти небажаним випадкам, технічним і технологічним аварійним ситуаціям в результаті непрофесійних дій працівників

ТК і несумлінного виконання ними своїх обов'язків; г) виявити і виключити несумлінних і нелояльних керівництву ТК виконавців.

Контроль може бути візуальним (відкритим), схованим (за допомогою електронних систем) і комбінованим. Незважаючи на очевидну необхідність адміністративного контролю, він повинний лімітуватися, щоб не знизити ентузіазму в роботі (і, відповідно, прибутку ТК) або, що ще гірше, не привести до зворотного ефекту.

Менеджмент безпеки в туркомплексах і його функції. Стрижнем усього комплексу заходів по забезпеченню безпеки є ефективний менеджмент безпеки. Він забезпечується бездоганним виконанням чотирьох основних функцій менеджменту:

1) складанням оперативного і довгострокового планів робіт у даному

напрямку;

2) ефективною організацією виконання цих планів, мобілізацією всіх членів колективу, створенням чіткої структури служби безпеки й охорони, а також структури підпорядкованості всіх осіб, що беруть участь у забезпеченні безпеки, забезпеченням ефективної взаємодії служби безпеки з усіма відділами і службами ТК;

3)  створенням і реалізацією чіткої, простої, ясної, зрозумілої системи мотивації персоналу у вирішенні задач забезпечення комплексної безпеки, залученням буквально кожного працівника в цю роботу;

4)  контролем ефективності заходів безпеки і забезпеченням зворотного зв'язку «турист - ТК» для виявлення напрямків удосконалювання системи безпеки в ТК.

З урахуванням вищевикладеного можна ввести наступне визначення безпеки в туркомплексах»:

Менеджмент безпеки в туркомплексах - це підсистема управління туркомплексом (підсистема менеджменту гостинності), спрямована на досягнення стратегічної мети успішного функціонування ТК в умовах туристського ринку, а саме вирішення економічних (господарських) проблем і проблем створення необхідного рівня безпеки середовища гостинності, що дозволяє надійно, стійко й ефективно задовольняти потреби туристів (гостей).

З погляду системного підходу менеджмент безпеки являє собою систему, що складається з управляючої підсистеми.

Менеджмент безпеки як будь-який вид спеціалізованого менеджменту включає стратегію управління (забезпечення безпеки як основної і необхідної складової середовища гостинності і комплексу умов для цього, формування набору правил і глобальних обмежень у цій діяльності) / тактику (конкретні методи і прийоми досягнення мети в рамках прийнятих обмежень).

Туристське страхування

Будь-яка діяльність людини сполучена з ризиковими ситуаціями, що наносять збиток його здоров'ю, майну, інтелектуальній власності, коштам. Причому терміни настання цих ситуацій, масштаб збитку заздалегідь не відомі, а збільшення обсягів виробництва, впровадження досягнень науки і техніки, виникнення кризових явищ в економіці, що супроводжуються ростом злочинності, ведуть до росту несприятливих подій. Загрожуючи небезпека змушує суспільство здійснювати заходу для попередженню сили її дії.

Страхування - це відносини по захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, сформованих зі страхових внесків (страхової премії). Страхування - особливий вид економічної діяльності, зв'язаний з перерозподілом ризику серед учасників страхування (страхувальників) і здійснюваний спеціалізованими організаціями (страховиками), що забезпечують акумуляцію страхових внесків, утворення страхових резервів і здійснення страхових виплат при нанесенні збитку застрахованим майновим інтересам. Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових відносин, представляючи собою фінансові відносини, зв'язані з виконанням специфічних функцій в економіці. Особливість страхової діяльності як виду підприємництва полягає в тім, що їй притаманний відомий підприємницький ризик, обумовлений обов'язком страховика компенсувати збиток, обговорений заздалегідь із причин виникнення і розміру.

Страхування здійснюється у випадках, коли імовірність настання ризиків може бути оцінена й існують визначені гарантії з боку страховиків про компенсацію збитку. Через випадковість настання страхового випадку з числа ризиків, що можуть бути прийняті на страхування, виключаються достовірні події. Разом з тим потенційний ризик повинний бути охарактеризований деякою імовірністю його настання, що базується на фактичних даних попереднього досвіду. Відсутність цих даних може утруднити або унеможливити оцінку імовірності настання такого випадку в майбутньому і його можливих фінансових наслідків (збитку), що, у свою чергу, не дозволить розподілити збиток на всіх страхувальників, тобто визначити частку кожного їх у формуванні сукупного страхового фонду, створеного для відшкодування збитку.

Відносини між страхувальником і страховиком, називані страховими, виникають у зв'язку з наявністю в страхувальника страхового інтересу, або потреби в забезпеченні страхового захисту приналежного йому майна або інших майнових інтересів. Передумовою виникнення страхових відносин служить страховий ризик, при настанні якого може бути нанесений збиток майновим інтересам страхувальника. Страхові відносини можуть виникати на основі добровільного волевиявлення сторін або у силу закону, що передбачає обов'язки страхувальника укласти договір страхування майна, відповідальності або інших майнових інтересів.

Об'єктом страхування може бути майно, а також несуперечний законодавству майновий інтерес (можлива майнова шкода, зв'язана зі смертю страхувальника або збитком його здоров'ю, ризик цивільної відповідальності, очікуваний прибуток, ризик підприємницької діяльності й ін.). Страхування зв'язане з компенсацією збитку, нанесеного майновим інтересам страхувальника, у грошовій формі. Практика проведення страхування виробила оптимальну форму страхових відносин при участі спеціалізованих страхових організацій, що формують страхові фонди з внесків страхувальників і забезпечують страхові виплати.

Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів, при настанні страхових випадків. Страхування здійснюється також господарюючих суб'єктів, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що і страхування в інших галузях економіки.

Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється тільки страховиками - резидентами України. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову; попереджувальну; ощадну; контрольну.

Багато факторів ризику типізовані, і туристам пропонується застрахуватися від таких випадків. У страхових випадках їм виділяється допомога і покриваються цілком або частково непередбачені витрати. У цивілізованих країнах жителі застраховані практично на усі випадки життя. Зокрема, поширене медичне страхування емігруючих за рубіж. Насамперед це страхування з покриттям медичних витрат при раптовому захворюванні (оперативна швидка допомога, амбулаторна чи госпіталізація), страхування від нещасливого випадку з покриттям медичних витрат, страхування життя. Також пропонується страхування депозиту, невиїзду в подорож при певних поважних причинах, відмовлення у видачі візи, втрати і псування багажу, крадіжки особистих грошей і кредитних карт, відставання від групи і багато чого іншого. Для турів з підвищеним ризиком, наприклад гірськолижних, сафарі, водяних, передбачаються спеціальні види страхування. У цілому виділяються 14-16 типових ризиків для мандрівників і відповідні види страховок.

Страхування туризму є добровільним, якщо інше не встановлено законом. Якщо законами і нормами місця призначення (туристського центра, країни) встановлене обов'язкове страхування, наприклад медичних осіб, виїжджаючих за кордон, автогромадянське страхування відповідальності власників транспортних засобів3 і інше, то таке страхування обов'язкове. Так, деякі країни (Франція, Німеччина, США й інші) встановлюють обов'язковість медичного страхування туристів з досить високим лімітом покриття витрат по страхових випадках (до ЗО тис. USD). При наявності страхового поліса й ідентифікаційної картки туристу в обставинах, що дозволяють визначити випадок як страховий, буде зроблена необхідна допомога з відшкодуванням на місці (у загальному випадку) понесених витрат. Для допомоги туристам і іншим застрахованим особам створені спеціальні міжнародні служби екстреного реагування emergency services.

Туристське країнознавство

Країнознавство як наука. Країнознавство - це комплексна синтетична наука, предметною сферою якої є вивчення країн як соціально-економічних і екологічних систем, функціонуючих у географічному середовищі і глобалізованому економічному просторі. У країнознавстві сформувалося декілька основних шкіл, які сприяли його розвитку і формуванню етапів становлення класичного країнознавства.

У XVII ст. вийшла у світ робота Бернхарда Варена «Географія генеральна», її можна вважати не тільки початком, але і великим досягненням географічної класики. Автор уперше розділив географію на загальну (систематичну) і регіональну.

Страницы: 1, 2, 3