1. Виховної – виховання патріотичних почуттів, любові до рідного краю;
2. Просвітницької – поширення відмінностей і знань у галузі науки, культури, мистецтва;
3. Містобудівної – формування своєрідного художньо-виразного середовища відпочинку, розкриття історичної індивідуальності конкретного населеного пункту, його архітектурної традиції;
4. Економічної – пом’якшення сезонної нерівномірності завантаження туристичних підприємств, підвищення рентабельності туристичних послуг шляхом організації екскурсійних заходів, створення умов для ефективного і змістовного цілорічного відпочинку населення;
5. Практичної – стосується пам’яток архітектури, які мають експлуатаційну цінність і можуть служити базою для розгортання постійних або тимчасових експозицій, туристичних закладів та ін.1
В Київській області діє розгалужена мережа установ культури , до якої входять 848 клубів, 918 бібліотек, концертно-творча організація «Київщина», 237 музейних установ, зокрема всесвітньо відомий Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» 1. Значна частина музеїв розташована в меморіальних садибах, будинках, квартирах, тобто безпосередньо в нерухомих пам’ятках історії та культури. Наприклад, музей –К. Стецька (Київська обл.), «Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького» (відділ Переяслав – Хмельницького історико-культурного заповідника)
Київський обласний археологічний музей розташований на дніпровській кручі у сю Трипілля. У музеї представлені старожитності зарубинецької, черняхівської, пеньківської, колочинської, волинцівської та рогденської культур. За сучасними дослідженнями на території Київського Подніпров’я відомо понад 100 пам’яток трипільської культури. До музейного комплексу входить Дівич-гора де виявлено святилище і могильник зарубинецької культури ІІ ст.. до н. е.1
На Київщині велика кількість пам’яток іcторії, архітектури та мистецтва. Багато з них мають загальнодержавне, а деякі – світове значення.
Музей народної архітектури та побуту Середньої Надніпрянщини- музей просто неба, розташований в околицях Переяслав-Хмелицького. Входить до складу національного – етнографічного заповідника «Переяслав».
В музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини, як кінця XIX, початку ХХ ст., так і будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території 30 га розміщено 13 тематичних музеїв, які є органічним продовженням музею-села.
Музей ознайомлює з народною культурою, архітектурою та творчістю, звичаями та обрядами українців Середньої Наддніпрянщини. До уваги відвідувачів 122 пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.
Пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.
На території музею розташовано 185 об’єктів, з них 104 пам’ятки народної архітектури ХVII-XIX ст., в тому числі 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 23 різноманітні установки та майстерні, більше 20тисяч витворів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних в лісостеповій зоні України. Прикрасою музею є два рукотворні ставки, дендропарк з десятками тисяч дерев та кущів, дбайливо доглянуті двори та городи.
Музей українських обрядів та звичаїв. Музей знаходиться на території музею просто неба,відкритий під час святкування Зеленої Неділі у 1989 р. Експозиція складається із чотирьох кімнат, що розповідають про звичаї, обряди, традиції від давнього часу до наших днів.
Перша зала містить експонати, які свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянський період. У другій залі можна побачити «ряжених», які ходили під час різдвяних свят, вітаючи господарів з народженням Ісуса Христа. Далі зображено святкування Водохреща, Великодня, Зелених свят та ін.
У наступній залі розповідається про родинно-побутові свята і звичаї пов’язані з ними. Це – весілля, народження дитини, вечорниці, поховальні обряди. В останній залі можна ознайомитися з з сучасними українськими обрядами і звичаями.
Музей історії української православної церкви. В унікальній пам’ятці дерев’яного мистецтва (Сухоярській церкві) 1775 року, перевезеній до заповідника із села Сухий Яр Ставицького району Київської області, знаходиться Музей історії Української православної церкви. Будівля трьохзрубна з трьома банями, середній зруб – довший і ширший.
В музеї експонується підбірка матеріалів, пов’язаних із життям Ісусу Христа, Богородиці та інших святих, ікона «Хрещення Русі у 988 році».
У вітринах розміщено релігійну літератур, стародруки, твори Василя Великого, Іоана златоуста, Григорія Богослова. На стіні висять ікони з зображення митрополита Переяславського Єфрема, день пам’яті якого відзначається 10 лютого.
У ХVI-XVII ст. церква стає національною. В експозиції показано портрет Слисся Плетенецького архімандрита Києво-Печерської Лаври, який заклав у Лаврі друкарню і в 1616 році видав «Часопис». Далі портрети гетьмана Сагайдачного, який переконав патріарха Феофана відновити у Києві у 1620 році православну митрополію , а також Перта Могили який зібрав Київський собор і затвердив «Катахізіс» української православної церкви;ікони 12-тинайголовніших свят, пов’язаних із життям Ісуса Христа – (Різдво, Хрещення, Великдень, вознесіння).
Яготинський державний історичний музей розташований у центрі міста. Це великий музейний комплекс, що складається з об’єднаних в єдине ціле темою історії рідного краю окремих відділів – музеїв, широко відомих не лише на Київщині.
Місто Яготин – одне з найстародавніших міст Київщини. Історія сягає в глибоку давнину. Життя території Яготинщини зародилася в добу палеоліту.
Музейна експозиція розміщена в 14 зала і висвітлює історію Яготинщини з найдавніших часів до сьогодення нерозривному зв’язку з історією України.
Музей має 7 філіалів: «Картинна галерея», музей «Флігель Тараса Шевченка», «Музей етнографії», археологічний музей «Добронічівська стоянка», меморіальний музей – народної художниці України Катерини Білокур, краєзнавчий музей ім.. двічі Героя Радянського Cоюзу А. Г. Кравченка та краєзнавчий музей С. Капусниці.
Також, на території Київщини проходить значна кількість фестивалів. Які під час проведення допомагають по-перше розвитку в економічній сфері області, по-друге в туристичній. А саме 13 Ювілейний Фестиваль Всеукраїнської авторської лісової пісні «Лісова Фієста» у м. Боярка, фестиваль культури та історії «Парк Київська Русь» с. Копачев Обухівського району Київської області тощо.
Отже, на території Київської області знаходиться чимала кількість пам’яток історії, архітектури та мистецтва. Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам’яток культурної спадщини, зокрема, 1194 пам'ятки різних епох-давніх поселень , городищ , могильників , курганів, змійових валів, місць битв та історичних подій, що входять до значних прошарків історії, які впродовж тисячоліть створювали підвалини сучасної цивілізації на території області. 2010 археологічних пам'яток області занесена до Реєстру нерухомих пам'яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення.
IV.СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ
У результаті дослідження туристичних ресурсів Київської області автор констатує, що вони є надзвичайно сприятливими для розвитку туризму.
Проблемами розвитку туристичної галузі на території Київської області опікується обласна державна адміністрація, у складі якої створено спеціальний підрозділ - Управління культури і туризму. Головними функціями управлінської структури є:
§ забезпечення реалізації на території Київської області державної політики у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, , туризму і курортів, розвитку туристичної та курортно-рекреаційної індустрії;
§ організація в межах своїх повноважень охорони, реставрації, використання пам’яток історії, археології, мистецтва, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів;
§ створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері туризму, розбудови їх матеріально-технічної бази;
§ розроблення та виконання обласних комплексних і цільових програм розвитку туризму і ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів;
§ пропагування серед населення ефективного використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем;
§ організація відпочинку та оздоровлення населення, створення рекреаційних зон з відповідним оснащенням і сервісом, насамперед, для короткотривалого відпочинку населення великих міст;
§ забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, природного та історико-культурного середовища.
§ координація діяльності місцевих органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі культури і туризму на території області.
Одна з найпомітніших і довгострокових тенденцій , що супроводжує формування і розвиток світового господарства, - неухильне зростання сфери туристичних послуг як у світовій економіці в цілому, так і в економіці України регіонів.1
Рекреаційно-туристична галузь при порівняно невеликих затратах може дати великий прибуток, поповнити державний і місцевий бюджет, адже оборотність капіталу у цій галузі у 4 рази вища, ніж у середньому в інших розвинутих галузях світового господарства. Тому, варто надати особливу увагу дослідженню і розвитку туристичної галузі в Україні і, зокрема, у Київській області.
Туризм в цілому є галуззю економіки, що дозволяє при порівняно невеликих капіталовкладеннях забезпечити економічно рентабельне використання «місцевих ресурсів» - історико-культурної спадщини, традицій, природи. Тому, для Київщини правомірним є вибір туризму як приорітетного напряму розвитку народногосподарського комплексу.
Рівень організації туристичної діяльності значною мірою визначається розвитком найбільш значимих з соціально-економічної точки зору видів туризму, забезпеченням належних умов перебування і проживання гостей міста та її інфраструктури. Туристична галузь області у продовж п’яти років характеризується позитивною та сталою динамікою.
Неухильне зростання туристів та обсягів наданих їм послуг комплексний підхід до розвитку туризму та курортів на місцевому рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном.1
У результаті поступального розвитку міжнародного співробітництва у сфері туризму відсоток іноземних туристів щороку зростає. У 2005 р. їх чисельність становила 194 172 осіб, приріст становив 80,3%. У 2006 р. – 315 784 осіб, 2007 р. – 149 879 осіб, на 2008 р. – 2 742 720 осіб.
Чисельність екскурсоводів згідно з формою статистичної звітності І-ТУР зросла в 60 907 осіб у 2001 р. до 196 912 осіб у 2006 р. З урахуванням музейних екскурсій їх кількість на сьогодні становить понад 3,5 млн. осіб.
Страницы: 1, 2, 3, 4
