Існує також різновид степ-аеробіки - «дубль-степ». Заняття проводяться на двох платформах відразу.

Рухи виконуються з використанням спеціальної степ - платформи. Платформа дозволяє виконувати різні кроки, підскіки на неї й через неї в різних напрямках. Степ-платформу можна застосовувати не тільки з метою виховання витривалості, як кардо-тренажера, але й з використанням для силових тренувань. Ярусний пристрій платформи дозволяє регулювати висоту, а, отже, і фізичне навантаження. Вартість платформи доступна в порівнянні з іншим обладнанням фітнес-клубів. Тренажер легко встановлюється у звичайному тренувальному залі завдяки легкості транспортування. В основі степ - аеробіки лежить, головним чином, хореографія базової аеробіки, що не виключає, однак, включення різних танцювальних стилів аеробіки, силової аеробіки й інших змішаних видів. Цей вид аеробіки заставляє працювати великі групи м'язів й активно впливає на кардіореспіраторну систему.

Step Reebok Board, RE-10150.

Впродовж 10 років з моменту розробки платформи степ компанії Reebok є лідируючим і самим доступним тренажером фітнес-індустрії.

-Довга 90см, ширина 35 см, вага 7,5 кг.

-Безпечне нековзне гумове покриття.

-Легко трансформується на три різні рівні висоти [13,49].

1.2 Основні елементи степ-аеробіки

1. Базовий крок.

2. Крок ноги нарізно, ноги разом.

3. Приставний крок з торканням на платформі або на підлозі.

4. Кроки з підйомом на платформу й згинанням ноги вперед (варіанти: повторне виконання з однієї ноги; зі зміною ніг; із прямою ногою; із зігнутою ногою вперед; із зігнутою ногою назад; підйом на платформу з кіком вільної ноги. Підхід при виконанні: попереду. Збоку, по сторонах, зверху).

5. Торкання платформи носком вільної ноги.

6. Кроки- ноги разом, ноги нарізно (і.п. стійка ноги нарізно; коштуючи на платформі ноги разом).

7. Крок з поворотом (підхід при виконанні в діагональному напрямку з кута платформи)

8. Кроки в діагональному напрямку, з кута в кут платформи.

9. Крок через платформу (підхід при виконанні збоку в поздовжній стійці щодо платформи)

10. Кроки через платформу в поздовжньому напрямку.

11. Випади убік і назад.

12. Приставні кроки ноги разом, ноги нарізно (підхід при виконанні з кінця й по обох сторони платформи)

13. Кроки кутом.

14. Крок з поворотом на 90 градусів зі згинання ноги вперед і підскіком на опорній нозі.

15. У - степ (підхід при виконанні збоку, з кінця)

16. А - степ (підхід при виконанні попереду й з кінця)

17. Підскіки (наскок на платформу на одну ногу)

18. Стрибки - виконуються поштовхом двох ніг із приземленням на дві або з однієї ноги на дві на платформі або на платформу.

19. Верхня частина м'язів спини. Лежачи на животі, на степу-платформі, гомілці лежав на полу, руки зігнуті, передпліччя нагору. Відвести руки назад, повернутися в й.п.

20. «Човник» на животі.

21. м'язи, Що Приводять, стегна. Лежачи на боці, покласти «верхню» ногу на платформу. Працюють (підйоми нагору) «нижня» нога.

22. Віджимання в упорі лежачи ускладнюватися, якщо стопи фіксовані на платформі.

23. Вправи для м'язів черевного преса можна виконувати лежачи на спині із зігнутими ногами, опираючись п'ятами об платформу.

24. Упор позаду, використайте край платформи, є гарною вправою для тріцепса.

25. Ряд вправ для м'язів живота доцільно виконувати лежачи на спині на платформі.

26. Саму платформу можна використовувати у вигляді обтяження при виконанні силових вправ для верхнього пояса кінцівок [20,56].

Розділ ІІ. СТЕП-АЕРОБІКА НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ШКОЛІ

2.1 Музичний супровід у степ-аеробіці

Музика, що використовується на заняттях, з тією канвою, від якості якої багато в чому залежить ефективність й інтерес степ-аеробіки для школярів. Під час проведення занять широко використовується сучасна музика, на яку «накладаються» відповідні їй по стилі руху танцювального характеру. Це визначає необхідність відповідної підготовки вчителя фізичної культури. Від уміння вчителя проводити різні види вправ з музичним супроводом, наповнювати уроки естетичним змістом, звертати увагу учнів до виразних, точних і гарних рухів у певною мірою залежить ефективність занять.

Слід зазначити, що в деяких оздоровчих заняттях музика використається як основа для зняття монотонності від однотипних рухів, які повторюються багато разів. Іноді музика використовується як лідер, тобто задає ритм, характер і керує темпом рухів.

Заняття з музичним супроводом мають й оздоровчо-гігієнічне значення. Музичний ритм організує рухи, піднімає настрій тих, хто займається. Позитивні емоції викликають прагнення виконувати рухи енергійніше, що підсилює їхній вплив на організм, сприяють підвищенню працездатності, а також оздоровленню й активному відпочинку. Музика може бути використаний й як регулятор навчання, тому що рухи легше запам'ятовуються.

Серед багатьох показників, які визначають кваліфікацію вчителя фізичної культури, насамперед варто виділити музично-рухові вміння, які використаються під час проведення занять.

Залежно від змісту й спрямованості уроку степ-аеробіки кожен учитель повинен уміти підбирати відповідний музичний супровід. Перевага варто віддати музичним композиціям, які мають чіткий ритм. Під час підбору пісенного матеріалу, щоб уникнути можливих помилок, треба уважно прослухати текст. Варто пам'ятати, що музика й пісні, використані на оздоровчих заняттях, повинні мати позитивне емоційне забарвлення (не рекомендується використовувати музичні теми, у яких є присутнім агресія, скорбота й ін.).

Кожний вид аеробіки диктує свої вимоги щодо музичного супроводу, який використовується під час проведення заняття. Як музичний супровід до вправ степ-аеробіки використовують спеціальні мега-мікси – великі музичні уривки, які складаються з окремих композицій (пісень). Тривалість таких мега-міксів дорівнює часу тривання комплексу вправ степ-аеробіки. Кожна композиція, яка складає мега-мікси, непомітно переходить до іншої без пауз та збивання у темпі. Сусідні композиції повинні мати однаковий темп і поділятися на рівні „музичні квадрати” по 32 музичних акценти за хвилину (ритмічних ударів). Тільки в цьому разі вдасться уникнути пауз у музичному супроводі, зупинок у русі й підвищити ефект від заняття (використовується так званий „non-stop”).

Весела, збудлива музика служить одночасно і мотивувальним чинником у ході степ-тренування, і створює базову структуру степ-програми. Темп музичного супроводу, який вимірюється кількістю музичних акцентів за хвилину, не тільки спрямовує хід тренування, а й диктує швидкість рухів, отже й інтенсивність заняття.

Темп, який рекомендується для аеробної фази уроку степ-аеробіки, - 118 – 122 музичних акценти за хвилину. Встановлено, що, коли комплекс виконується в цьому темпі, поліпшується діяльність серцево-судинної системи та підтримується правильна механіка роботи тіла. Швидша музика часто приводить до слабкої біомеханічної техніки, що підвищує ризик травм.

Музику до кожного уривку уроку степ-аеробіки слід добирати уважно з урахуванням рекомендацій до темпу і тривалості уривку.

Таблиця 2.1

Оцінити темп сучасного музичного твору дуже просто:

1. Програйте композицію та знайдіть характерний ритм.

2. Чітко на один з акцентованих ударів натисніть секундомір.

3. Удар, на який було запущено секундомір, вважайте як „нуль”, наступні удари починайте рахувати по порядку.

4. Кількість ритмічних ударів, порахованих за 15 с. (за винятком „нульового”), помножте на 4. Ви отримаєте темп музичного твору, виражений у музичних акцентах за хвилину.

5. Визначте, до якого конкретного уривку уроку підходить ця композиція.

Вимоги щодо музичної підготовленості вчителя фізичної культури.

1. Уміння проводити вправи згідно з музикою:

– своєчасно подавати команди і спеціальні жести щодо початку – закінчення вправ (згідно з музикою);

– проводити вправи згідно з побудовою музичного супроводу;

– проводити ритмічний підрахунок згідно з метром і розміром музики.

2. Уміння складати вправи згідно з „музичним квадратом” (на 2, 4, 8, 16 і т.д. у геометричній прогресії рахунків).

3. Уміння підбирати і складати вправи в різноманітних ритмічних сполученнях.

4. Уміння підбирати музику до окремих вправ, навчальних комбінацій, зв’язок тощо.

5. Уміння складати вправи на задану музику згідно із змістом, формою, ритмом, динамічними відтінками, тобто створювати композицію вправ.

6. Уміння створювати фонограми для різноманітних комплексів вправ [4,38].

2.2 Методика проведення занять степ-аеробікою

Поточний (безперервний) та серійно-поточний (з мінімальними перервами) методи проведення вправ характерні для кожного заняття степ-аеробікою. Застосування їх дає змогу забезпечити комплексний вплив на організм тих, хто займається. Треба також відмітити, що необхідність здійснення навчання ез зниження інтенсивності їх виконання зумовлює підвищені вимоги до професійної підготовленості вчителя фізичної культури.

У практичній діяльності кожний учитель використовує спеціальну термінологію, прийоми візуальної інформації щодо контакту з учнями для того, щоб передати їм інформацію про вправи, не перериваючи заняття, для виправлення помилок та їх заохочення.

Усі засоби, що застосовуються для спілкування з учнями, можна поділити залежно від їх призначення на такі прийоми (групи):

– навчання вправ та їх проведення;

– виправлення помилок;

– регулювання навантаження;

– організація учнів.

У кожній з перелічених груп є свої специфічні засоби, якими повинні добре володіти фахівці в галузі фізичного виховання. Для вчителів фізичної культури, які проводять заняття степ-аеробіки, також ставляться вимоги щодо знання цих прийомів і вміння їх правильно використовувати. Часто це вміння використовувати вказівки та команди називають „кьюінгом” від англійського слова „CUE”, яке перекладається як – вказівка, натяк. „Кьюінг” передбачає об’єднання (одночасне використання) словесних (вербальних) та візуальних (невербальних) прийомів. Вказівки, які подає вчитель під час проведення заняття, повинні бути правильними за формою та чіткими. Використання англомовних словосполучень знижує доступність інформації для школярів. Інструкції для учнів повинні використовуватися правильно за часом (не порушувати хід уроку і допомагати їм), бути конкретними і точними, а також переконливими.

Під час подання словесних вказівок використовують одне – два слова, які є допоміжними поясненнями, інформацією про зміну рухів, похвалою чи коректуванням. Ефективність таких вказівок здебільшого визначається вмінням учителя фізичної культури своєчасно, чітко й голосно подавати їх, не перериваючи демонстрацію рухів, не збиваючи дихання. А це ставить певні вимоги до загальної фізичної та технічної підготовки вчителів фізичної культури.

Страницы: 1, 2, 3