У 2004 році на курорті відкрито великий аквапарк “Титанік”, вхідний квиток до якого коштує 20$. Період роботи: 10.00-17.00. На території аквапарку є медпункт, рятувальні станції, ресторани, кафе, магазини. Найближчий готель – “Алі-Баба” (ALI BABA), який знаходиться за 20 км від аеропорту Хургади.
Александрія - друге за величиною місто та головний порт Єгипту, розташоване за 225 км на північний захід від Каїра, на узбережжі Середземного моря, у дельті Нілу. Населення – 3,9 млн. осіб (2007 р.)
Александрія була збудована грецьким архітектором Денократом у 332-331 роках до н.е. на місці маленького послелення Ракода за наказом Александра Македонського. Завдяки торгівлі, якій сприяло надзвичайно вигідне розташування міста, Александрія швидко росла і розвивалась. Впродовж семи століть Александрія була столицею Єгипту, найбільшим політичним та культурним центром Східного Середземномор'я. В її знаменитій бібліотеці, зібрання якої налічувало близько мільйона томів, працювали Архімед і батько геометрії Евклід. Крім творів давньогрецької літератури та науки, які складали основу Александрійської бібліотеки, були книги на східних мовах. Під час облоги Александрії Юлієм Цезарем значна частина книг згоріли під час пожежі. Інша частина знищена християнськими фанатиками у 4 ст. У 2002 році відкрито сучасну Александрійську бібліотеку, яка розташована в 11-поверховій будівлі[13].
У Александрії до послуг гостей представлено понад 20 готелів різних категорій, численні транспортні і туристичні агентства, відділення національних і транснаціональних банків, ресторани, кафе, нічні клуби і казино. Один з найромантичніших готелів міста - Sofitel Cecil, збудовано в 1929 році. В ньому зупинялися Агата Крісті, Омар Шаріф, Мухаммед Алі та багато інших відомих та коронованих осіб. Сучасні готелі - Хілтон, Шератон – були збудовані на александрійському узбережжі в останні роки.
Від Каїру до Александрії можна дістатись на поїзді за 2,5 год., на автомобілі – за 3.5 год. Два рази на тиждень із Каїра до Александрії прямують літаки.
Курорт Ель Гуна знаходиться на східному узбережжі Червоного моря, за 30 км на північ від Хургади. Це єдиний курорт у Єгипті, який може на рівних змагатися з фешенебельним Шарм ель Шейхом.
У перекладі з арабської мови Ель Гуна означає „зірка”. Це ім’я дав своєму дітищу єгипетський мільйонер-романтик Савіх Савіріс. Мандруючи Європою, він був зачарований красою Венеції і вирішив, що щось подібне обов’язково повинно бути на його батьківщині.
Курорт спроектовано архітектором Майклом Гріве, який є творцем Діснейленду у Флориді (США). Напевно, зачарований казками, архітектор і тут вирішив всіх здивувати. І це йому вдалося – Ель Гуна нагадує тепер Венецію серед пустельних пісків Африки. На каналах курорту можна побачити моторні човни, які є тут основним транспортним засобом. Це справжній оазис спокою на березі Червоного моря, де майже немає місцевих жителів, і де створено найкращі умови для відпочинку гостей. Всі будівлі курорту збудовано у нубійському та арабському стилях. Готелі розташовані на острівцях, які з’єднані між собою каналами і мостами з дерева і каміння.
У центр курорту – на острові Кафр ель Гуна – завжди багато туристів. Тут можна відвідати східний ринок, музей, акваріум, кінотеатр, ресторани, кав’ярні та дискотеки.
На острові-пляжі Зейтуна розташовані сила-силенна ресторанів, акваріум, в якому представлені майже всі види риб Червоного моря. Історичний музей пропонує відвідувачам ознайомитися з копіями найвідоміших експонатів музеїв Єгипту.
У Ель Гуні кожен може знайти те, що йому до вподоби: відокремлені пляжі і затишні готелі, що вражають своєю вишуканістю, сафарі на джипах у пустелі і чарівний підводний світ для тих, хто жадає пригод, розважальні програми для всієї сім'ї і бурхливе нічне життя для молодих і енергійних. Любителів підводного плавання тут чекають цікаві знахідки – залишки потонулих кораблів.
Справжньою гордістю Ель-Гуни є фешенебельний гольф-клуб, який вважається одним з найкращих на Близькому Сході.
Курорт має свій невеликий аеродром, який використовують не тільки для обслуговування vip-літаків, але й для проведення екскурсій на орендованих літаках.
Дахаб – невелике курортне містечко на східному узбережжі Синайського півострова за 90 км від міжнародного аеропорту Шарм ель Шейх.
Дахаб на арабській мові означає „Золото”. Піщані пляжі і справді кольору золота, який все яскравішає на тлі голубих заток курорту. Невеликі будиночки тут розташовані неподалік від затишних готелів, де створені всі умови для комфортного відпочинку.
Дахаб - це рай для віндсерфінгу та підводного плавання, а також незабутніх сафарі в глиб Синайського півострова.
Саме у Дахаб з’їжджається молодь з усього світу, перетворюючи невеличке арабське поселення у східний Амстердам[16].
Дахаб – географічна назва, що об’єднує у собі декілька місцевостей. Одна з них – Масбад, невеликий туристичний центр з затишною набережною, вздовж якої, з одного боку розташовані численні магазинчики і бедуїнські крамниці, а з іншого, на самому узбережжі – гостинні кафе та ресторани. Тут багато невеликих готелів і кемпів, які ідеально підходять для тих, хто готовий пожертвувати деяким комфортом, а зекономлені гроші потратити на активний відпочинок та екскурсії. Одного разу, потрапивши сюди, хочеться повернутись знову і знову, знову відчути задоволення від спокійного плину часу, гармонії з природою.
За три кілометри від туристичного центру знаходиться Лагуна – одне з найкращих місць у світі для опанування віндсерфінгу. Це місцевість для тих, хто високо цінує комфорт та високий рівень обслуговування. Природні особливості Лагуни – гладка вода, вітер, що направлений вздовж берега, піщані пляжі – приваблюють велику кількість любителів віндсерфінгу.
Крім цього, тут можна відвідати визначні місця Синайського півострова: Гору Мойсея, монастир святої Катерини, Кольоровий каньйон, які знаходяться неподалік від Дахаба. І звичайно ж, попірнати і поплавати з ластами і маскою серед чарівної краси коралових рифів Червоного моря.
Дахаб – один з найкращих курортів для відпочинку з дітьми. На пляжах є обладнані дитячі майданчики, а зручний пологий спуск у море дозволяє дітям купатися у морській воді на мілководді. У багатьох готелях є педагоги, які займаються з дітьми за спеціальною програмою.
Дахаб, як і увесь Синай, розбудовується. Безперервно зводять нові готелі, окультурюють берег. У неосяжних планах єгиптян – перетворення узбережжя від Шарм Ель Шейха до Таби в один великий променад, створення власного Блакитного Берега... Поки цього ще немає, і дикий Дахаб залишається приємним місцем як для відокремленого відпочинку, так і молодіжної тусовки.
Подорожуючи різними країнами, цікавишся в першу чергу їхньою історією, культурою, національними традиціями і, звісно ж, кухнею. Навіть якщо ти не гурман, не любиш куховарити чи просто не надаєш їжі великого значення, все одно опосередковано будеш звертати увагу на те, що тобі подають і що ти їси. Тим більше не можна не звернути увагу на арабську кухню, адже вона кардинально відрізняється від рідної, української. Тут слід зазначити, що єгипетська кухня має дуже багато спільного з туніською, турецькою, сказано ж — арабська. Усі ці азіатсько-африканські (як би це дивно не звучало) кулінарні традиції об'єднує одне — араби не їдять свинини, не п'ють алкоголю, що суворо забороняє їм Коран, проте споживають багато баранини, риби та морепродуктів, овочів, фруктів.
Їдучи на відпочинок у Єгипет, мала бажання відпочити не лише від хоч і улюбленої, але роботи, а й від кухні. Проте, відверто кажучи, була трохи розчарована. Так звані шведські столи на сніданок і вечерю нагадували радше нашу (маю на увазі київську) мережу фаст-фудів на кшталт «Домашня кухня» чи «Пузата хата» (зірковість готелю не надто впливає на якість їжі, адже приготувати щось оригінальне й індивідуальне для сотень постояльців дуже важко, це вам не ресторан). Готують щось середньоєвропейське — багато овочевих салатів, рагу, соте, омлети, спагеті з різноманітними соусами, тушковане м'ясо (переважно яловичина, яку вони абсолютно не вміють готувати, вона у них виходить жорстка і неїстівна, та курятина).
Особливої уваги заслуговують оливки і маслини, які абсолютно не можна порівнювати з тими, які ми споживаємо у консервованому вигляді, — баночні маслини на смак такі, ніби їх вимочили у прісній воді, порівняно з оригінальними засоленими, які в Єгипті споживають скрізь і до всього: овочеві салати, салати з м'якими сирами на зразок «Фета» чи «Моцарели», але місцевого виробництва (дуже смачні, проте занадто солені, як на мене). А ще маслини додають до оригінального салату мункачіні — апельсини, цибуля маринована і маслини[5].
Що ще вражає в Єгипті (навіть не так розмірами — просто якийсь «кінг сайз», як натуральним смаком), так це фініки — свіжі, соковиті (саме так!), я б сказала навіть хрумкі. Вони зовсім не схожі на в'ялені плоди, які продають у нас. Це все одно, що порівнювати тараню зі свіжою рибою. А от єгипетські банани у порівнянні з якими-небудь південно-американськими виглядають, як горобець проти орла. Дається взнаки сухий клімат.
Якщо ж у вас путівка з повним пансіоном, то вам пощастить більше дізнатися про національну кухню, адже на обід часто подають різні страви, приготовлені на грилі, що дуже поширено в арабській кухні. Це не лише курчата-гриль чи риба, запечена на вугіллі, а й такі страви, як різноманітні кебаби (це можуть бути як відомі нам люля-кебаби — смажені на вогні ковбаски, так і донер-кебаб, іншими словами шаурма — дуже поширена страва в усьому арабському світі, кебаб-куфта — рублені котлети).
Якщо ви любите баранину (я не відношу себе до цієї категорії людей, тому не є великим знавцем і поціновувачем таких страв), то Єгипет — саме те місце, де ви можете відвести душу й насолодитися супом з баранини (шурпою), кускусом, макбусом (це як плов з баранини, тільки рис і горішки варять у м'ясному бульйоні), макбус-самаком (те саме, тільки з рибою). А ще серед арабів дуже поширені страви з бобових, а особливо — із сочевиці. Це можуть бути супи-пюре (як данина європейській кухні), просто відварена сочевиця на гарнір, а можуть бути такі екзотичні страви, як кошрі — відварений рис із сочевицею чи кушарі — макарони з цибулею та соцевицею.
Також особливою шаною тут користуються баклажани. Як їх тільки не готують у Єгипті — запечені на грилі, тушковані з помідорами, з різними соусами, фаршировані м'ясом — пальчики оближеш. Є навіть особлива страва — баба хуммус — смажені баклажани.
Що цікаво, навіть зловживаючи їжею (тобто накладаючи собі повну тарілку різноманітних страв), не набираєш зайвої ваги, а все тому, що разом із м'ясом споживаєш багато овочів. Правда, при цьому не потрібно зловживати мучними виробами, а це дуже важко, тому що різноманітні свіжісінькі булочки, круасани, пончики, бісквіти з кремом та свіжими полуничками просяться до рота. Але спокійно, булки «топтати» можна і вдома, а от скуштувати місцевих ласощів варто, принаймні для того, аби мати уявлення — що ж воно таке. А це в основному дрібні солодощі, в яких багато горіхів та меду. Взагалі арабські кондитерські вироби, як на мене, занадто солодкі й калорійні (згадайте рахат-лукуми).
Від'їжджаючи додому, я хоч і відпочила від свого домашнього «мартена», проте несамовито захотіла наварити баняк наваристого борщу зі свининою, насмажити котлет і «розговітися» від арабської екзотики. Що не кажіть, в гостях добре, а вдома... смачніше.
Шарм-ель-Шейх-один із найпрестижніших і дорогих курортів на Червоному морі. Тут мало 2-3* зіркових готелів, проте відмінний вибір 4 і 5*. Більшість готелів побудовані в арабському стилі, що створює неповторний східний колорит. Відпочинок в Шарм-ель-Шейху – це відмінний сервіс у висококласних готелях, чудове море, цікава історія і море вражень. Добре розвинута інфраструктура, все передбачено для комфортного відпочинку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
