2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
2.1 Тенденції розвитку туристського ринку України
Президент, парламент і Кабінет Міністрів України проголосили туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної економіки і культури. Про це свідчить прийняття Верховною Радою 15 вересня 1995 року Закону України “Про туризм”, Програми розвитку туризму в Україні до 2005 року, створення у 1996 році Національної ради по туризму.
10 серпня 1999 року Президент України Л.Д. Кучма підписав Указ Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року”, де конкретно викладено точки “докладення сил” для аквізиції іноземних туристів в Україну і розвитку внутрішнього туризму. Необхідно налагодити фінансові механізми роботи галузі, попіклуватися про стимулювання підприємництва, виробити інвестиційну політику, налагодити раціональне використання і відновлення природної і культурної спадщини, виробити екологічні норми освоєння туристичних ресурсів. [26; 6] Для цього необхідно вдосконалити податкову систему, покращити якість послуг, вирішити питання про поетапну приватизацію об‘єктів, залучити фінанси для розвитку туристичної інфраструктури і налагодити випуск екологічно чистих продуктів харчування. Окремо виділений розділ про фінансове забезпечення вказаних напрямків розвитку туризму в Україні. Для цього, перш за все, необхідно забезпечити нормативно-правову базу. Необхідні і кредити, і державні асигнування для розвитку туризму в нашій країні. [26; 6]
Вказані документи, розроблені за 7 років, нормативно-правові відомчі акти по різним аспектам функціонування в державі галузі туризму, у тому числі по питаннях ліцензування, технології прийому і обслуговування туристів, туристичного ваучера, реферанса, стандартизації та сертифікації турпослуг, сформували правове поле, у якому працюють суб‘єкти туристичної діяльності України.
Завдання, яке стоїть перед підприємствами туристської індустрії, складається в реалізації поставлених цілей і, передусім, у збільшенні економічної віддачі галузі – цього важливого сектору народного господарства країни – в покращенні показників валового національного доходу, прискоренні ринкових реформ, поповненні держаного бюджету, вирішенні проблеми зайнятості населення. [26; 7]
Розвиток туризму в Україні набуває на сьогоднішній час особливого значення. Вже зараз галузь виробляє 8% ВВП і дає 20% зовнішньо-торгового обороту України. Сьогодні кожний турист, відвідавший нашу країну, залишає тут майже $500 США. З урахуванням суміжних галузей туризм надає роботу приблизно 1,8 млн. осіб.
В 1998 році Україна прийняла 6,2 млн. іноземних туристів, зайнявши 23 місце серед 40 найбільш відвідуваних країн світу. Якщо розглянути динаміку прибуть іноземних туристів за останні роки, вона виглядає так: 1994 р. – 3,6 млн., 1995 р. – 3,7, 1996 р. – 3,9, 1997 р. – 7,3 (самий піковий рік), 1998 р. – 6,2, 1999 р. – 4,5 млн. осіб. [26; 7]
Незважаючи на зниження кількості прийнятих туристів, у минулому році обсяг туристичних послуг збільшився до 16,7 млрд.грн., а платежі в бюджет склали 6,3 млрд.грн.
Туристичною діяльністю в Україні займаються більше 3 тис. суб‘єктів підприємницької діяльності. Для обслуговування туристів використовується близько 1400 готелів, мотелів, кемпінгів та інших підприємств різних форм власності. Їх загальна місткість одночасно складає 113,8 тис. ліжко-місць. Серед них готелі складають 69%, мотелі – 1,1%, кемпінги – 0,7%, гуртожитки 27,8%. В цілях спортивно-оздоровчого туризму використовуються більше 3, 5 тис. санаторно-лікувальних закладів. [20; 7]
Але кількісні показники не дають повної картини рівня обслуговування туристів. В Україні до цього часу немає жодного п‘ятизіркового готелю, який би відповідав вимогам самих вибагливих клієнтів. По міжнародним стандартам готель “п‘ять зірок” повинен мати і плавальний басейн і майданчики для гри у великий теніс, в гольф і т.д. Наші найкращі готелі, такі як “Дніпро”, Президент-отель”, “Ореанда” (чотирьохзіркові) ще не надають таких послуг. [28; 7]
Розвиток туризму в Україні стримується рядом причин. Це і економічна криза, і недоліки в роботі фінансово-банківської системи, обмеження платоспроможності населення, недосконала податкова система. Законодавча база також недосконала, відсутні інструкції та інші документи, котрі були б логічно взаємопов‘язані і не суперечили один одному. До цього треба додати відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних послуг, що в свою чергу, відображається на рівні якості обслуговування туристів. Стан галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії. [26; 8]
Тепер, як ніколи раніше, перед працівниками галузі поставлено завдання не тільки визначити конкретні проблеми, але й розробити нові підходи, нові технології в туристичному бізнесі. В Україні до сьогодні не створена прогресивна система економічно-статистичного спостереження за туризмом і готельним господарством в цілому. Та, яка існує, знаходиться поки що в незадовільному стані. Керівникам туристських підприємств не вистачає необхідної інформації для аналізу та тестування роботи. В Україні немає організації, яка б активно направляла свою роботу на ефективне формування її міжнародного іміджу як туристичної країни для збільшення поїздок. [11; 37]
Аналізуючи статистичні дані за 1998 р., можна виділити такі розподілення туристичного господарства по регіонам: м. Київ (682 турфірми), Республіка Крим (489), Одеська обл. (192), Дніпропетровська (134), м. Севастополь (130) і т.д. Основні потоки туристів спостерігаються в таких регіонах, як м. Київ (26%), Республіка Крим (11,4%), Одеська обл. (6,3%), Харківська обл. (6,3%), Львівська (5%) і т.д.
По приведеним даним можна зробити висновок, що по розподіленню туристичного потоку в Україні, м.Київ як столиця, політичний, діловий і культурно-історичний центр країни займає перше місце. За ним ідуть Одеська обл. і Республіка Крим.
Згідно даним Мінстату України, кількість вітчизняних та іноземних громадян, які побували в туристично-екскурсійних маршрутах у 1998 р., склало близько 15 млн. осіб. В бюджети України всіх рівнів від туристичної діяльності в 1998 р. було перераховано 4 млрд. грн. [1; 2]
Як позитивну тенденцію треба відмітити те, що намітились більш високі темпи приросту в'їздного туризму порівняно з виїздним. Так, у минулому році приїхало більше 6 млн. туристів, а виїхало тільки 4 млн осіб.
По прогнозам ВТО, чисельність учасників міжнародних мандрівок у 2000 р. перевищить 7000 млн. осіб, а в 2010 р. їх буде близько мільярда. Доходи галузі відповідно досягнуть 612 млрд. і 1550 млрд. дол. США.
Аналіз засвідчує, що незважаючи на всі політичні та соціально-економічні проблеми останніх років, індустрія туризму стала ледь не єдиною галуззю народного господарства України, яка постійно, ще й без залучення державних дотацій, нарощує обсяги своєї діяльності.
2.2 Шляхи розвитку готельного господарства України
Позитивним у розвитку готельного господарства є зростання житлової площі номерів. Так, якщо у 1996 р. в Україні цей показник складав 999,9 тис. м2, у 1997 р. – 1002 тис., то у 1998 р. – 1010,6 тис.м2. Таким чином, житлова площа готельних номерів у 1998 р. проти 1996 р. збільшилась на 1,1%, а проти 1997 р. – на 0,9%. Це відбувається переважно за рахунок реконструкції та модернізації місць розміщення, скорочення простою частини номерного фонду. Одним із складових показників експлуатації готелів є кількість фактично наданих місць за певний період.
У 1998 р. готельними підприємствами України було надано 8728,8 тис. людино-діб, у тому числі 7588,5 тис. – громадянам України (86,9%), 1140,3 тис. – іноземцям (13,1%).
Для успішного розвитку готельного господарства також є удосконалення системи управління якістю на ринку готельних послуг України. Дослідження вітчизняних та закордонних вчених свідчать про те, що для сучасного ринку характерна стійка тенденція до підвищення цінових форм конкуренції і, особливо, конкуренції якості. Виходячи з цього, кожна організація, яка хоче досягнути успіху, повинна розробляти та впроваджувати ефективні системи управління якістю. [19; 221]
З переходом до ринкової економіки готельні комплекси України теж вимушені розробляти свої такі системи, спрямовані на споживача.
В більшості країн світу система управління якістю розглядається як система, що інтегрує діяльність різних суб‘єктів та орієнтується на вивчення рівня якості, його досягнення, підтримання і підвищення з метою випуску продукції та послуг, що повністю і найекономічнішим шляхом задовольняє потреби споживача.
На сучасному етапі, поряд з позитивними змінами, які впливають на підвищення якості обслуговування в готельних комплексах, мають місце деякі недоліки в управлінні підприємствами. [19; 222]
Якість обслуговування туристів у готелях є важливим чинником розвитку туризму. Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого турпродукту.
Для вирішення проблеми підвищення якості надання туристичних послуг були організовані спроби розробити єдину світову систему класифікації готелів. Експерти Міжнародної готельної асоціації виразили сумніви не тільки в можливості, але й у доцільності прийняття єдиної світової класифікації готелів. Вони відмітили, що характеристики готелів часто не співставні по типу готелів (курортний, замковий, мотель) за їх місцерозташуванням (центр міста, сільська місцевість, курорт). Жодна з класифікацій не може дати уяви про існування в тому чи іншому готелі атмосфери гостинності. [1; 15] Тому більшість розроблених регіональних систем готельної класифікації носить швидше індикативний, рекомендований характер. При цьому у більшості країн попередня класифікація готелів є необхідною умовою при отриманні ліцензії на право діяльності у сфері готельного господарства. [2; 16]
З метою захисту інтересів споживачів туристичних послуг, створення рівних можливостей для суб‘єктів підприємництва на ринку туристичних послуг, у відповідності до Закону України “Про туризм” прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.05.94 р. № 316 “Положення про порядок видачі суб‘єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності”.
Державним комітетом України по туризму була затверджена Інструкція про порядок видачі підприємництва спеціальних дозволів (ліцензій) на діяльність, пов‘язану з наданням туристичних послуг.
Метою ліцензування є забезпечення прав і законних інтересів держави та споживачів цих послуг, підвищення рівня туристичного обслуговування.
Крім ліцензування, згідно статті 15 Закону України "Про туризм" від 15.09.95 р., готельні послуги та послуги харчування, що надають суб‘єкти туристичної діяльності, підлягають обов‘язковій сертифікації. Для туристичних і готельних послуг вона введена в дію з 04.04.98 р., для послуг громадського харчування – з 01.07.98 р. [3; 189]
Сертифікація – діяльність з підтвердження відповідності послуг встановленим вимогам, її здійснюють органи з сертифікації Системи УкрСЕПРО, зареєстровані у Держстандарті України. Для готелів з 01.01.97 р. діє Державний стандарт України "Класифікація готелів" (ДСТУ 28681.4-95). (Див.Дод.1) Його було розроблено в Росії на основі європейської системи класифікації готелів і прийнято як міждержавний для країн СНД. [3; 189]
Відповідно до цього документу готелі в Україні класифікують на 5 категорій зірок, що позначаються символом "*", на підставі комплексу вимог до матеріально-технічного забезпечення номенклатури та якості послуг, рів-ня обслуговування. Особливої уваги заслуговують вимоги безпеки та вимоги до персоналу, що є новими для нашого готельного господарства. [23; 89]
Страницы: 1, 2, 3, 4