Можна зробити висновки, що при всій розмаїтості видів туризму основною метою туристичних поїздок продовжує залишатися відпочинок. На його частку приходиться 70% загального числа прибутків у світі.
Як одна з головних складових регіональної економіки, туризм є чинником активізації всієї економіки даного регіону: з'являються нові види послуг, починають рухатися окремі галузі, що працюють на туризм і міське населення. Таким чином, можна сказати, що сучасний масовий туризм зв'язаний майже з всіма елементами функціонування регіональної і національної економіки. [20]
Роль туризму в розвитку регіональної економіки можна простежити і по співвідношенню кількості людей, зайнятих у туристській галузі, і загальної кількості працівників у регіоні. Під впливом потреб туристської економіки збільшується попит на робочу силу в готельному господарстві, у структурі суспільного харчування, у технічній сфері організації туристського руху (екскурсоводи, водії автокарів, організатори туристських бюро й агентств). З'являються робочі місця, побічно зв'язані з туристською діяльністю. До цієї групи можна віднести обслуговуючий персонал банківських пунктів обміну валюти, працівників торгівлі, рекламної галузі, страхових компаній, виробників сувенірів і продовольчих товарів, працівників готельного будівництва і промисловості, що випускає для туристів устаткування, одяг і взуття.
Проілюструвати тісний зв'язок між туризмом і зайнятістю можна за допомогою даних. На 100 робочих місць, створених у туристичному секторі, приходиться 50 додаткових робочих місць у секторі допоміжних послуг. Необхідно відзначити, що для туристичного ринку праці характерне використання праці жінок, молоді, пенсіонерів, зайнятих частково і сезонно.
Судячи з літературних джерел, туризм відноситься до групи найбільших роботодавців у світі, кількість зайнятих у цій галузі оцінюється в 250 млн. чоловік (що складає 6,3 % зайнятих). [22]
Практичне використання основних положень теорії дозволяє, як свідчить досвід закордонних країн, значно розширити потік туристів і одержати істотний соціальний і економічний ефект.
І ще один дуже важливий фактор - вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище. Цей вплив може бути прямим, побічним, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, але, керуючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний.
Позитивний вплив включає охорону і реставрацію пам'ятників природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу.
Негативний вплив, на жаль, більший, зокрема, це вплив на якість води в річках, озерах, морях та на якість повітря, зростання викидів шкідливих речовин транспортними засобами, самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, забруднення відходами навколишнього середовища, самовільне розпалювання вогнищ, понівечення історичних пам'ятників вандалами. Деякі види туристського відпочинку, такі, як полювання, риболовля, збирання рослин, завдають негативного впливу живій природі і призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій та інше. Зростання населення в туристських регіонах, будівництво нових туристичних потужностей потребує залучення якомога більшої кількості природних ресурсів, що, у свою чергу, збільшує навантаження на навколишнє середовище. [11]
Характер природних умов дуже впливає на вибір потенційними туристами маршруту району подорожі. Туристи беруть до уваги кліматичні і ландшафтні особливості, багатство й унікальність рослинного і тваринного світу, природні можливості для активного відпочинку.
Дуже важливу роль для туризму в Туреччині відіграє географічне положення країни, насамперед, тут слід зазначити близькість до морів, до гірських масивів, характер берегової лінії, положення країни стосовно основних постачальників туристів, перебування регіону на важливих транзитних шляхах.
Велике значення для туристів має рельєф Туреччини. При погляді на географічну карту Туреччини звертає на себе увагу велика кількість юр і плоскогір’їв. Розчленованість країни обумовлює вертикальну зональність природних ландшафтів, різноманітність дикорослих і культурних рослин, по багатству яких турецька територія поступається, мабуть, лише різноманітності флори Кавказу. У Туреччині поєднуються високі, розчленовані ущелини і увінчані сніговими вершинами гірські хребти з глибокими улоговинами, обширні сухі нагір'я з вічнозеленими приморськими рівнинами. За характером рельєфу Туреччина — гірська країна: середня висота її над рівнем морить близько 1000 м.
Територія Туреччини знаходиться в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів. Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, печенею влітку і прохолодною зимою. Середня температура січня на узбережжя -1-5, +7°, липня +22, +24°. Високі Понтійські гори узимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами.
Досить широка смуга узбережжя Егейського моря і зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим летом і теплою дощовою зимою. Середня температура самого жаркого місяця (липень чи серпень) в Адані досягає +28° і самого холодного (січень чи лютий) +10°. У східних, більш гористих, районах літо прохолодне, узимку случаються заморозки. Кількість опадів, що випадають, на узбережжя Егейського моря 500—800 мм у рік, 1000— 1500 мм — у західній чисти Тавра (на навітряних схилах) і до 500 мм – у східній.
Північ Західної Анатолії піддана впливу теплого Мармурового моря (температура верхнього шару води влітку біля +25С, узимку біля +8) відрізняється сприятливими для сільського господарства кліматичними умовами. Береги й острови Мармурового моря – улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися. [6, 7]
Для багатьох важливим є навколишнє середовище, тобто те, що вони бачать навколо себе. Флора Туреччини надзвичайно різноманітна, вона включає близько 6700 видів рослин, з них велика частина – це представни-ки сімейств складноцвітих, бобових і хрестоцвітих.
Рослинний покрив Туреччини дуже різноманітний. Він змінюється в залежності від кліматичних умов і рельєфу місцевості. Значні зміни в природний рослинний світ Туреччини вніс людину: великі простори степів розорані, нанесена велика втрата лісам, особливо в Західній Анатолії — найбільш населеної частини Туреччини.
Також багата фауна Туреччини. На її території мешкають олень, косуля, кабан, вовк, шакал, гієна, ведмідь, гірський козел, з птахів — горобець, ластівка, жайворонок, соловей, лелека, орел. Зустрічаються також змії і ящірки. [17]
Територія Туреччини, за винятком Анатолійського плоскогір'я, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Однак велике значення рік, як можливих джерел гідроенергії, поки ще дуже слабко використовуваних. Частково поверхневі води Туреччини використовуються для зрошення.
Стік рік відрізняється крайньою нерівномірністю. У дощові сезони й у період танення снігу багато рік перетворюються в бурхливі потоки і створюють погрозу повені, а в звичайно посушливий літній і осінній сезони сильно міліють, самі дрібні з них часто пересихають зовсім.
У горах Туреччини беруть початок найбільші ріки Південно-Західної Азії: Євфрат, що зароджується в Східній Анатолії, і Тигр, що стікає з Вірменського нагір'я. Найбільші озера — Ван і Туз. [7]
Як можна побачити, природі ресурси Туреччини створюють всі необхідні умови для відпочинку для всієї родини, маючи в своєму розпорядженні і моря, і гори, і дивовижну за своєю красою природу.
Важливим фактором для формування рекреаційно-туристського комплексу Туреччини, як і для будь-якої іншої країни, є історичний фактор. Туреччина – країна з довгою і цікавою історією, і ,безперечно, це не могло не вплинути на всі сфери її господарства.
Перші поселення на території сучасної Туреччини виникли у VІІІ ст. до н.е. Саме тут знаходиться найвизначніша пам’ятка стародавнього світу – руїни Трої. Троя – легендарне місто, оспіване Гомером. Головним туристським об’єктом є зона розкопок, де можна побачити оборонні стіни міста, залишки численних будинків, храм, театр і величезного дерев’яного коня, побудованого в наші дні. [16]
Більша частина території входила до складу Османської імперії, яка залишила надзвичайно великий слід на цій землі. Найвизначніше місце –це, звісно, Стамбул. Це місто - один з найдревніших і красивіших міст на планеті. Місто-порт з 2500-літньою історією, в минулому столиця трьох імперій: Римської, Візантійської і Оттоманської, сьогодні – економічна і культурна столиця Турецької Республіки. Два рази місто змінювало своє ім’я (Візантія і Константинополь) і віросповідання. У Стамбулі є надзвичайно велика кількість архітектурних пам’яток. Наприклад, храм Св. Софії з великим куполом і чудовими мозаїками був побудований 1,5 тисячі років тому. За розмірами це четвертий храм у світі після собору Св. Петра в Римі, собору Севільї та Міланського собору.
Пам’ятник античних часів «Цистерна» був споруджений близько 528р. для постачання водою Константинополя і являє собою величезний, вритий в землю басейн, з мармуровими колонами. В одній з колон є «магічний» отвір, в який туристи вставляють пальці і загадують бажання, які нібито здійснюються.
Місто налічує близько 900 мечетей. Найвідоміша з них – Блакитна мечеть Султан-Ахмед з шістьома мінаретами. [30]
Інше античне місто вважається найкращим курорт Середземномор’я. Звісно, це Анталія. Цей курорт гармонічно поєднує в собі античність та сучасність. Саме сюди в міжнародний аеропорт «Ататюрк» прибувають туристи з усього світу, щоб почати свою подорож по Середземному узбережжю Туреччини. За оцінками ЮНЕСКО, район Анталії визнаний одним з найбільш екологічних на планеті.
Місто було засноване в 159 р. до н.е. королем Пергама Атталусом, в честь кого й одержала свою назву – Анталія. Місто багате історичними пам’ятниками, серед яких добре збережені ворота Адріана, споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. н.е. Потрапити до узбережжя можна через парк Карааліоглу, поруч з яким знаходиться ще одна споруда античності – вежа Хидирлик Кулесі, побудована для захисту Анталійського порту і як орієнтир для мореплавців. Інші визначні пам’ятки Анталії належать до мусульманського періоду. Зрізаний мінарет Кезік одержав свою назву, коли його верхня частина була «зрізана» під час найсильнішого землетрусу. Мінарет разом із мечеттю був збудований османським принцом Коркут-беєм на місці древньої візантійської церкви. Поруч з мінаретом розташована мечеть Ескі-джамі, побудована на півтора сторіччя пізніше туркменським еміром за зразком візантійської церкви. Унікальні історичні знахідки експонуються в Археологічному музеї Анталії.
Аланья заснована в ІV ст. до н.е., за часів Римської імперії була знаменитою базою піратського флоту і відома як Коракесіон. Марко Антоній подарував місто і прилягаючі території Клеопатрі, яка стала використовувати наявні ліси для будівництва свого флоту. У ХІІІ ст. місто захопив Сельджукський правитель Ала-ед-дін Кейкубат, який перейменував Коракесіон в Аланья і зробив його своєю зимовою резиденцією. Головний туристичний об’єкт міста – візантійська фортеця на вершині гори, що піднімається над містом. Добре збереглася Червона вежа, яка захищала затоку. Аланья також відома своїми печерами, найвідвідуваніша з яких – Ламлаташ із сталактитами і сталагмітами. У Дівочій печері пірати ховали викрадених дівчат.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7