У рослинництві переважають посіви зернових культур. Серед них провідне місце належить озимій пшениці, ячменю та кукурудзі. Друге місце посідають кормові культури: люцерна, еспарцет, сорго, силос, кормові буряки та ін. Також велике значення мають технічні культури.
Транспортна система. Транспорт області складається з усіх існуючих галузей: залізничної, автомобільної, морської, річкової, трубопровідної, електронної та повітряної. Найважливіше місце належить залізничному та автомобільному транспорту.
Залізничний транспорт. Загальна протяжність залізничних шляхів становить 766 км. Найважливіші вантажі це сільськогосподарські продукти, металеві вироби, будівельні матеріали, нафтопродукти. Важливими залізничними станціями є Миколаїв, Первомайськ – на – Бузі, Колосівка, Снігурівка, Вознесенськ.
Автотранспорт виконує основну частину внутрішніх перевезень сільськогосподарської продукції, будівельних матеріалів та ін. Всі головні автомобільні шляхи транзитні. Миколаївщину перетинають три автодороги міжнародного значення – Рені (Одеська обл.) – Ростов – на – Дону (Росія), Харків – Полтава – Кишинів (Молдова) та Одеса – Київ – Санкт-Петербург (Росія). Загальна довжина автошляхів складає майже 5 тис. км.
Трубопровідний транспорт. Через територію Миколаївської обл. проходять: нафтопровід Кременчук – Снігурівка – Одеса, газопровід Шебелинка – Одеса та аміакопровід Тальятті (Росія) – Горлівка – Южний.
Морський транспорт. Переважну частину морських вантажів складають гірничорудні матеріали, металеві вироби, промислові товари. Головні порти – Миколаїв та Очаків.
Річковий транспорт через незначну протяжність судно плавчих річкових артерій виконує лише пасажирські перевезення. Річкові порти – Миколаїв, Вознесенськ.
Електронний транспорт. Лінії електромереж пов’язують об’єкти енергетики Миколаївщини з іншими в єдину енергосистему країни. Найбільш потужні лінії електромереж сполучають Південно-Українську АЕС з об’єктами енергетики Миколаєва, Кривого Рогу, Одеси, Херсона.
Отже, проаналізувавши фізико-географічне розташування та соціально-економічну систему Миколаївської обл. можна зазначити, що у регіоні є всі умови для розвитку туристичної галузі.
миколаївський рекреаційний туризм ресурс
2. Природно-рекреаційні ресурси Миколаївської області та їх задіяння у системі туристично-екскурсійного обслуговування
Україна має значні туристичні ресурси для задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнанні історії та культури краю.
Під туристичними ресурсами спеціалісти розуміють закономірні поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії як цілісність, динамізм, місткість, надійність, привабливість.
Загалом весь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на три групи: природні ресурси, історико-культурні та соціально – економічні.
Природно-рекреаційні ресурси – це природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, що мають комфортні властивості для організації рекреаційної діяльності протягом певного часу або на постійній основі. Вони поділяються на: кліматичні, водні, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти тощо.
Рекреаційні ресурси України розподілені територіально не рівномірно. Виділяють декілька основних рекреаційних районів, в яких сконцентрована основна частина даних ресурсів. Це Карпатський і Південний райони, до складу якого входить Миколаївська обл. й про чиї природно-рекреаційні ресурси далі йтиме мова.
Потенціал природно-рекреаційних ресурсів Миколаївської обл. становить 5,9% від території області і 2,9% від території України.
Отже, розглянемо основні природно-рекреаційні ресурси Миколаївської обл., що покликані задовольняти потреби вітчизняних та іноземних туристів у відпочинку та оздоровленні.
Клімат помірно континентальний з м’якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Пересічна температура січня становить -4єС (із висотою снігового покриву в 9–11 см, при чому сніг вкриває землю у середині грудня і тане на початку березня), липня – +27єС. Період з температурою понад +10єС становить 180–185 днів, а тривалість без морозного періоду (не нижче 6єС) коливається від 200–210 днів. Річна кількість опадів – від 300–330 мм на південь до 450 мм на півночі. Середня кількість днів з опадами становить 5–9 на місяць. Максимум випадає влітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються суховії (у теплий період року – 15–20 днів), пилові бурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град (4 дні). Північна частина Миколаївської обл. належить до посушливої, дуже теплої, південна – до дуже посушливої, помірно жаркої з м’якою зимою. Море у купальний сезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +24єС. Діє 6 метеостанцій (Первомайськ, Вознесенськ, Баштанка, Миколаїв, Березанка, Очаків).
Кліматичні умови, що склалися на території області, можуть використовуватися як у оздоровчих цілях (лікування органів дихання, загальне оздоровлення організму тощо), так і для задоволення рекреаційних потреб населення.
Водні ресурси. На території області – 85 річок завдовжки понад 10 км. Основна річка – Південний Буг з притоками Інгулом, Кодимою, Чичиклією, Синюхою, Мертвоводом, Гнилим Яланцем. Річки: Інгулець з притоками Висунь (басейн Дніпра), Березань (впадає в Березанський лиман, басейн Чорного моря). Пересічна густота річкової сітки 0,1–0,2 км/кв. км. Річки живляться сніговими (80%) та підземними (понад 10%) водами. Південний Буг судноплавний від м. Вознесенська до гирла. Є солоні озера (Бейкуський лиман). У межах області споруджено 128 ставків і 12 невеликих водосховищ (загальна площа водного дзеркала 13182 га), які використовують для зрошування і рибництва.
Головна річка, яку можна використовувати для активного туризму, є Південний Буг. Його довжина дорівнює 800 км. В місці виходу на поверхню південних відрогів Українського кристалічного щита утворилися відомі каньйони не тільки Бугу, а й його приток. Русла Бугу та його приток перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в них утворюються численні пороги і перекати. Ці ріки дають можливість проходити маршрути до 2–3 категорії складності.
Важливе значення у природно-рекреаційних ресурсах відіграють лимани Миколаївської обл.
Тилігулський лиман має довжину 60 км, ширину – 4,5. Максимальна глибина становить 21 м, а прозорість води – до 7 м. Це найглибший і найпрозоріший лиман цього регіону, який відділений від моря широким піщаним пересипом.
Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотяних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів.
Туристична інфраструктура на берегах лиману відсутня, тому навіть влітку кількість відпочиваючих незначна.
Тилігульський лиман, як і більша кількість лиманів Причорноморського регіону, володіє великою кількістю запасів лікувальних грязей. Тут ці запаси досягають відмітки у 14 млн. т (це найбільше родовище серед країн СНД).
Біля сел. Калинівка знаходиться база для полетів на дельтаплані та пароплані. Також лиман пристосований для картингу, а його схили – прогулянки на гірському велосипеді.
Дніпровсько-Бузький лиман – прісноводний лиман, який з південної частини омивається Чорним морем. Він складається з витягнутого в субширотному напрямку Дніпровського лиману (довжина 55 км, ширина до 17 км), а також вузького (завширшки від 5 до 11 км) та колінчастого Бузького лиману, витягнутого в субмеридіальному напрямку, довжиною 47 км. Середня глибина становить 6–7 м, найбільша – 12 м. З Чорним морем лиман з'єднується протокою завширшки 3,6 км (між Очаковським мисом та Кінбурською косою). Південне узбережжя низьке, піщане, а північне має високі обриви (до 20–35 м), складені з глинисто-піщаних порід, на окремих ділянках зустрічаються піщано-мушлеві коси. Дно біля кос піщане, на глибині вкрито суглинисто-піщаними мулами.
Дніпровсько-Бузький лиман має важливе рекреаційне значення, адже тут дуже сприятливі умови для цього.
Також не можна не згадати про рекреаційні властивості Чорного моря, що омиває Миколаївську обл. з півдня.
До Чорного моря потрапляє вода лиманів та мілководних заток, які мають значну кількість солей натрію, калію, магнію. Також присутні поклади лікувальних грязей.
Щодо рекреації, то корисні кліматичні умови, наявність піщаних пляжів, краєвид Миколаївських берегів, а також згадувані лікувальні грязі є причиною того, що протягом літнього сезону сюди навідуються близько 4 млн. ос., що дуже сприятливо для розвитку туристичної інфраструктури в даному регіоні.
Водні ресурси на території області дають можливість для розвитку оздоровчого туризму (лікування органів шлунково-кишкового тракту, захворювань шкіри, опорно-рухового апарату), спортивних видів туризму (яхтинг, водні лижі, дайвінг, рафтинг), задоволення потреб населення у відпочинку (організація круїзів).
Ліси. Загальна площа лісів Миколаївської обл. становить 127,4 тис. га (3,9% території області). По районах вона досить не однорідна й коливається від 2% у Березанському районі до 6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до лісів першої групи. В породному складі переважають твердолистяні (68,2%) і хвойні породи (33%). Для вікової структури характерне переважання молодняків і середньовікових насаджень, стиглі та перестояні площі складають всього 1,8%. Ліси виконують захисні, серед яких протиерозійні, водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. На схилах у верхів’ях річкових долин і балках зростають байрачні ліси, в яких переважають дуб, клени татарський і гостролистий, в’яз, липа, груша, яблуня, в чагарниковому ярусі – бересклет, крушина, терен, глід, шипшина. Трапляються заплавні ліси.
Особливо цінними для відпочинку та рекреації є лісові масиви та урочища природно-заповідного фонду, які виконують оздоровчі функції. Хоча по площі зайнятої лісами область посідає лише передостаннє місце в Україні, на Миколаївщині нараховується 14 значних лісових масивів, переважно дібров.
Природно-заповідний фонд. В області існує 89 територій та об’єктів природно-заповідного фонду (загальна площа становить 14,7 тис. га): частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників (у т. ч. лісовий Рацинська Дача), 30 пам’яток природи (у т. ч. ботанічне урочище Степок), 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (у т.ч. Мостовський), 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк.
Чорноморській біосферний заповідник. Як самостійний природоохоронний і науково-дослідницький заклад заповідник існує з 1933 р., але лише в 1983 р. він отримує статус державного біосферного заповідника. Його площа дорівнює 87348 га. До його складу на правах заповідного ядра включений Чорноморський державний заповідник площею 57084 га і на правах буферної зони – Ягорлицький державний орнітологічний заказник площею 30300 га. Навколо заповідних ділянок, а також навколо берега заповідної частини Тендрівської затоки створені охоронні зони загальною площею 11011 га.
Клімат цієї зони теплий, але, незважаючи на приморське положення, континентальний і сухий. Він характеризується відносно низькою вологістю повітря, незначною кількістю опадів і відносно великою добовою та річною амплітудою коливань температури повітря. Середньорічна температура складає +11єС.
Страницы: 1, 2, 3, 4
