2.2 Експериментальна частина

Останніми роками у велосипедному спорті спостерігається тенденція до збільшення навантаження змагання. Сильні велосипедисти мають більше 120 стартів в році. У зв'язку з тим, що навантаження змагань є одній з форм спортивного тренування і займають в загальному об'ємі навантаження значне місце. Було завдання визначити вплив різних видів змагань на розвиток спеціальних фізичних якостей.

Таким чином, було встановлено, що збільшення спортивного результату в індивідуальній гонці переслідування можна чекати при використанні рівномірного, а не змінного режиму роботи, як це має місце в групових і командних гонках. Участь гонщиків-переслідувачів в багатоденних змаганнях робить позитивний вплив на динаміку загальної і спеціальної витривалості і позитивно позначається на їх швидкісних можливостях в підготовчому періоді.

На підставі проведених досліджень були найраціональніше згруповані види тренувальних і змагань навантажень на різних етапах річного никла підготовки.

Кращі результати досліджень яких наступні:

І. Яценко - 4.27.132.

А. Симоненко - 4.29.426.

Аналіз підготовки на 1 етапі підготовчого періоду показав, що І. Яценко виконав тренувальний об'єм навантаження на шосе більше, ніж А. Симоненко, проте інтенсивний об'єм юнака значно перевершує показники Яценко. [11]

Моделювання в процесі силової підготовки адаптує спортсмена до вигляду змагання, наприклад вживання максимальних стартів на малій передачі в круту гору розвиває у гонщика вибухову силу в старті;

Модель 5-ти хвилинної максимальної роботи в круту гору на малій передачі розвиває силу і витривалість в індивідуальній гонці на 4 кілометри. Її слід включати в підготовчий період в тренувальні заняття 2 - 3 рази в тиждень залежно від мікроциклу.

Також повне виключення силової роботи за 20 днів до змагань на треку.

Таблиця 2.3. Статистичні показники рухової активності юнаків та дівчат велосипедистів груп

Другим не маловажним чинником в підготовці є викочування, вихід на необхідну швидкість і освоєння дороги протягом 10 денного мікроциклу.

Викочування в командах в 3 тренувальних заняттях 2 рази по 20 хвилин по чорній лінії і 2 рази по 10 хвилин під бортом з відпочинком по 10 хвилин. Всі роботи необхідно виконувати не перевищуючи аеробний поріг на ЧСС 120 - 140 уд\хв.

У другий день вже можна починати відпрацьовувати старт 1-го круга з місця 2 рази.

Увечері обов'язкове загортання 5 км. на малій і середній передачі.

В наступні дні слід проводити на всіх тренувальних заняттях розминки по 20 хвилин в гуркіт з кожним днем збільшуючи швидкість до змагання.

Четвертий день проводиться 20-ти хвилинна робота під бортом не перевищуючи аеробний поріг на частоті 150 - 160 уд\хв і 4 рази по 4 кілометри в командах на тих же пульсових режимах (розгін з синьої лінії).

З 5-го дня можна застосувати 5-ти кілометрові відрізки (80-90% зусиль) на шосе в ранішній час. Вечірньої пори це накладення сили варто перетворити в швидкість.

День відпочинку з 2-ма тренуваннями 5 і 4 км. на малій передачі.

7-й день 5 відрізків по 1 км. за машиною на малих передачах, але з 120 зворотами ноги в хвилину, не перевищуючи аеробного порогу.

8-й день трек: 20 хв. розминка до майже максимальної швидкості, відпочинок 7 хв і 2 роботи по 5 км. У колоні з просвітами 5 - 7 м на 95% від максимальної швидкості (розгін з під борти). Відпочинок між роботами 10 хвилин.

Організація дослідження.

Вся програма досліджень була виконана в три етапи. Перший етап проводився з 01.09.2009 р. по 01.10 2009 р... Основною метою досліджень було вивчення різних методів виховання педалюванні у дітей молодшого шкільного віку.

Другий етап (01.10 2009 р. по 01.11.2009 р.) передбачав проведення порівняльного педагогічного експерименту. Для вирішення поставлених завдань були вивчені 2 групи юнаків (середній вік - 14-15 років) гімназії № 82 міста Дніпропетровська. Під спостереженням знаходилися 18 юнаків. З них 11 склали контрольну групу, 7 - експериментальну групу. Контрольна група займалася за шкільною програмою. Експериментальна група займалася по спеціально розробленому комплексу вправ, направлених на виховання фізичних здібностей юнаків-велосипедистів. Віковий і статевий склад юнаків в обох групах був ідентичним.

Третій етап (02.11 2009 р. по 01.12.2009 р.) передбачав виконання статистичної обробки отриманих даних педагогічного експерименту, їх інтерпретацію і оформлення результатів дослідження.

Розділ 3. Методи власних досліджень та їх обговорення

3.1 Аналіз власних досліджень

Аналіз отриманих даних показав, що між контрольною і експериментальною групами випробовуваних юнаків є істотні відмінності.

Антропометричні дані випробовуваних юнаків в обох групах (контрольною і експериментальною) відповідають нормальним середнім віковим показникам. Так, середня величина зростання в контрольній групі склала 123.2 см, в експериментальній - 121,2 см. Середня величина ваги тіла відповідно 20,8 і 21,7 в обох групах. Дані показники зростання і ваги відповідають віковій нормі.

Показники педалюванні приведені в таблицях 3.1 і 3.2 У контрольній групі до початку експерименту (вересень) показник педалюванні склав в середньому - 1,4 см, в кінці експерименту (грудень) - 0,87см. Відповідні показники в експериментальній групі, що займається по методиці акцентованого розвитку педалюванні, склали відповідно - 1,4 на початку експерименту і + 1,31 - в кінці експерименту.

У перерахунку на відсотки абсолютних величин, в експериментальній групі показник педалюванні збільшився на 128% більше в порівнянні з контрольною.

Показники педалюванні свідчать про то що показник на початку навчального року в контрольної групи склав 172 обороти/хвилини, в кінці обстежуваного періоду - 174 обороти/хвилини. У контрольній групі відповідні показники склали також 172 обороти/хвилини на початку дослідження і досягли 179 градуса в кінці дослідження. Різниця по цьому показнику в звичайній групі склала всього 2 обороти/хвилини, в експериментальній групі - 7 обороти/хвилин. Ці відмінності вельми істотні і статистично достовірні (t = 4,17 при р < 0, 01).

Цікаво відзначити, що між дослідженими величинами спостерігається певна залежність. Так, чим вище показник педалюванні по похилому тесту, тим більше величина кута в тазостегновому суглобі і навпаки.

Між антропометричним ростовим для маси показником Кетле і показником педалюванні спостерігалася деяка негативна залежність.

Таблиця 3.1. Контрольна група - юнаки контрольної групи

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5