На другому етапі проекту, тривалість якого становить 1–3 роки, передбачається безпосередня реалізація масового релігійного туризму, включаючи акумулювання коштів населення з використанням моделі накопичувального страхування. Проектом передбачається в перший рік реалізація цього етапу в самому мінімальному варіанті з зростанням обсягів виїзного релігійного туризму до 8 тис. чол. Мінімальна оцінка обсягів виїзного релігійного туризму по третьому році цього етапу 21 тис. чол.
Досягнення зазначених обсягів, крім вирішення найважливішої соціальної завдання (до 1917 року обсяг відвідування з культурно–релігійними цілями з Росії в Святу Землю дорівнював 20 тис. чол. В рік і в Обитель Святого Миколая в м. Барі, Італія –12 тис. чол. на рік), дозволить забезпечити значні додаткові відрахування до бюджету і повну зворотність коштів. Зокрема, при направленні до Італії з організацією річний ланцюжка чартерів і тижневою програмою культурно Ї релігійного туризму може бути обслуговано понад 7 тис. туристів на рік, що дозволить отримати додаткові відрахування до бюджету в розмірі до 300 тис. доларів. Організація в Києві щотижневого прийому туристів з релігійно–пізнавальними цілями в кількості не менше двох груп по 20–30 чол. на місяць дозволить тільки від реалізації туристської програми забезпечити додаткові надходження до бюджету в розмірі не менше 200 тис. доларів, а з урахуванням витрат, що здійснюються туристами в магазинах, ресторанах, музеях тощо, – до 500 тис. доларів. Використання моделі накопичувального страхування при її широкому впровадженні створює можливість значного збільшення планованого потоку туристів зі стійким оборотом і щорічними відрахуваннями до бюджету в розмірі від 500 тис. доларів. Істотним елементом даного етапу є формування готельної бази для розміщення.
Враховуючи, що при наявності такого готелю цикл релігійного туризму повністю реалізується власними силами і заповнюваність її, в середньому рівна 80%, практично не залежить від сезонності, річний дохід від експлуатації цієї цілком ліквідної нерухомості повинен скласти не менше 1,5 млн. доларів. Третім етапом проекту передбачається як збільшення щорічних обсягів релігійного туризму, так і його якісне розширення в бік інших країн і конфесій. Індустрія регигиозного туризму є складовою частиною всієї туристської індустрії.[8.83с]
У ній можна виділити наступні чотири сегменти:
1. підприємства розміщення – сукупність спеціалізованих засобів розміщення (готелів, кемпінгів, гуртожитків, чернечих келій);
2. підприємства живлення – сукупність спеціалізованих підприємств громадського харчування;
3. транспортні підприємства;
4. релігійні об'єкти показу:
– культові споруди (монастирі, святилища, храми, храмові комплекси, капели, каплиці і т. д.);
– природні об'єкти культу (святі джерела, гаї, річки, озера, ставки і т. д.);
– об'єкти культу малих форм (придорожні хрести, вівтарі, капіща і т. д.).
У індустрії релігійного туризму виділяють культові центри і релігійні центри. Культовий центр – це місце, що має велике значення для представників певної конфесії, в якому проводяться культові і інші заходи, що збирають велике число паломників. У таких місцях зазвичай є храм з чудотворною іконою, або раніше жив відомий святий, духовний вчитель, аскет, або мали місце історичні релігійні події. Релігійний центр – ширше поняття, ніж культовий центр.
При підготовці тексту екскурсії обов'язково залучення як церковних джерел (Св. Письма, патристики, житій святих), так і світських (історичних, мистецтвознавчих).
Певна трудність при проведенні екскурсії полягає у великій кількості церковно–слов'янських слів і богословських термінів, використання яких необхідно. Не завжди буває достатньо простого перекладу слова з церковно-слов'янської на сучасну мову. Часто за ним стоїть поняття, втрачене за роки атеїзму. Наприклад, плащаниця – це тканина, якою обернули тіло Господа перед становищем під труну. На ній чудесним чином відобразилося Його чесне тіло, і вона є великою християнською святинею. Прямий переклад не розкриває всю повноту цього символу. Вірно, обрана послідовність розкриття церковно-богословських термінів дає повноту і образність сприйняття духу Православ'я.
У залежності від вікового складу та освітнього рівня слухачів екскурсоводу бажано змінювати не тільки лексичний рівень, але навіть об'єкти показу.
При проведенні екскурсії по храмах велику трудність представляє підбір та підготовка екскурсовода. За роки безвір'я з нашого життя пішли знання таїнств і обрядів Православної Церкви, розуміння мови молитви. Закон Божий та історія Церкви давно виключені з програм навчальних закладів. Тому достатніми для всебічного розкриття теми знаннями, як правило, має лише екскурсовод, що одержав визначене духовну освіту (катехизаторські курси, єпархіальне училище, семінарія).
Слід уникати залучення до роботи адептів різних сект. Притаманні їм фанатичність викладу і психологічна експансія відвертають слухачів і можуть призвести до конфліктної ситуації і зриву екскурсії.
Час проведення екскурсії необхідно погоджувати з річним і добовим богослужбового кола, тобто порядком служб протягом усього року і кожного дня. Великі церковні свята проводяться в храмах при великому збігу прихожан, що повністю виключає можливість проведення екскурсії в цей день. У несвяткові дні час екскурсії не повинно збігатися з богослужіння – літургії, вечірньою службою.
Релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії, створюються спеціальні туристські фірми, що організують такі тури. Сьогодні сам «жанр» православного паломництва передбачає ряд властивих йому специфічних особливостей. Перш за все, це низька комфортабельність розміщення паломників в монастирях. Побутові незручності частково компенсуються низькою вартістю триразового харчування в монастирській трапезній, що робить сам тур недорогим за вартістю.
Хотілося б відзначити, що розвиток паломництва та релігійно-пізнавального туризму в цілому по країні веде у тому числі і до духовного виховання нації. Релігія є невід'ємною частиною будь-якої держави, його опор
Т а б л і ц а 1 – Дані із сегментним групам. Додаток №1
Фактори, що спричиняють розвиток туризму, не адекватний природо–ресурсному, історико-архітектурному та рекреаційному потенціалові України, знаходяться як у суто внутрішній, галузевій, так і в зовнішній (переважно загальноекономічній) площинах. Основними з них є:
– Недостатній рівень розвинутості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам’ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них станом на 2000 рік не було жодного п’ятизіркового, і тільки шість мали чотири зірки. Зараз ситуація починає поступово змінюватися, все ж виник перший п’ятизікровий готель в Україні. Але до стабілізації ситуації ще далеко. На щастя, усвідомлення цього як важливої проблеми галузі вже існує у державі. До 2010 року лише у Києві має з’явитися п’ять п’ятизіркових готелів, 12—15 — чотиризіркових, а також 40—50 — тризіркових, що, за ідеєю, мало б сприяти притоку туристів у столицю.
– Про стан українських шляхів говорити взагалі не доводиться. Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км є магістралями, зв’язаними з МТК).
– Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2002 році в Національному бюджеті на це було передбачено 1,7 млн. грн., отримано ж лише 40 тис. Тому бсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 1999 році в нашій країні було створено власну інформаційну систему (UTIS), она значною мірою носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер. Зовсім інакше за кордоном. Наприклад, Великобританія, котру і так не має особливої потреби рекламувати, витрачає на ці цілі 80 млн. фунтів стерлінгів. На перший погляд здається, що це марнотратство. Але, як було підраховано, кожен вкладений в рекламу фунт приносить дохід від залучених туристів у 27 фунтів. Тому спрямування переважної частини коштів на рекламу України по всьому світу та її широкі туристичні можливості, на мою, думку, буде правильним рішенням.
– Технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденної ужитковості: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються; у світі практично всі довідники з туризму випускаються в електронному , а більшість – у Internet–форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу – «online». Останнім часом в галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів.
– Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги. В нашій державі поступово виникають відповідні навчальні заклади, але вони роблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду.
– Відставання масштабів (навіть порівняно з середніми показниками по СНД) нормативно–правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності, яке значною мірою пояснюється перманентною адміністративною реформою в Україні.
ВИСНОВОК
Підводячи підсумки виконаної роботи можна зробити наступні висновки.
Паломництво ― це ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеними культовими цілями. Зародження паломництва пов'язані з формуванням в світі основних релігійних течій.
Паломництво в тій чи іншій формі прийнято практично у всіх релігіях і язичницьких культах. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії. Паломницькі тури на відміну від релігійно–пізнавальних турів або культурно–історичних, несуть певним віруванням сенс здійснення обряду, а не лише пізнавальні цілі.
Релігійний туризм (паломництво) є одним із самих старих видів туризму. Паломництво, як і туризм взагалі, буває внутрішнім (у межах окремої країни).
Вплив релігійного туризму на економіку деяких країн і регіонів світу, в першу чергу на самі релігійні центри, дуже велике. Це пов'язано з тим, що паломники залишають в стані перебування істотну частку взятих у дорогу грошей. Крім того, паломництво дає заробіток багатьом тисячам місцевих жителів. Центрами релігійного туризму є: Мекка, Медина, Єрусалим.
У нашій країні релігійний туризм в даний час недостатньо розвинений. Збережені до наших днів культові споруди можуть служити важливими об'єктами релігійного туризму і паломництва в сучасній Україні. Серед них є пам'ятники різних епох, починаючи з XII – XIII ст. і закінчуючи XIX ст.,іщо відображають всю історію українськлшл культового зодчества, нерозривно пов'язану з історією та культурою Києвськой Русі.
Доцільно виділити з них найбільш значущі об'єкти відвідування релігійного туризму і основні місця паломництва. У більшій своїй частині вони збігаються, і їх можна включати у маршрути, як релігійного туризму, так і паломництва (або суміщених груп). Незбіжні об'єкти характеризуються тим, що не відповідають цілі поїздки туристів чи паломників.
Центральними устремліннями при здійсненні паломництва можна назвати:
вчинення релігійного обряду або участь в такому;
поклоніння святому місцю, храму, мощам;
отримання благодаті, зцілення духовного і фізичного, досягнення політичних.
Основними споживачами цього туристичного продукту є віруючі люди, а також туристи, які цікавляться історією православ'я. У турфірмах відзначають, що останнім часом релігійним туризмом зацікавилася молодь. Все більший попит на короткострокові програми у школярів, студентів ліцеїв і коледжів, не кажучи вже про учнів православних гімназій.
Існують різні варіанти паломницьких поїздок. Найбільшим попитом користуються одно – і дводенні автобусні тури тривалістю від 8 до 36 годин. Такі програми недорогі і дають можливість відвідати кілька що знаходяться недалеко один від одного монастирів, взяти участь у богослужінні, а також оглянути визначні пам'ятки відвідуваних місць.
Багатоденні тури незначно відрізняються від звичайних туристських поїздок. Однією з головних специфічних характеристик цього турпродукту є участь туристів у богослужінні. Причому поряд з участю у загальних святкових службах спеціально для групи може бути замовлений молебень в тому чи іншому святому місці. Крім того, при проведенні поїздки враховується рівень духовних знань і особливості інтересів членів групи. Відповідно, звичайний текст екскурсії доповнюється більш докладними відомостями про місцеві святині, святі чи святому, пам'ять якого вшановується цього дня. Нарешті, при обслуговуванні велике значення має організація харчування, так як необхідно враховувати обмеження, що накладаються церковним календарем. Домовляючись з монастирем про прийом групи, турфірми обумовлюють можливості організації харчування. Нарешті, відмітною рисою багатоденного туру є проживання туристів у монастирах.
При організації маршрутів релігійного туризму необхідно дотримуватися наступних правил. Недоцільно включати до маршрутів релігійного туризму об'єкти відвідування, які не становлять історико-культурного інтересу і мають мале число об'єктів показу. У маршрути паломницьких груп не можна включати недіючі монастирі і церкви (навіть якщо вони включені до списків ЮНЕСКО), які не мають святинь (джерела благодаті).
Об'єкти відвідування є також неоднорідними за своєю історико-культурної цінності та культової значущості. При складанні маршрутів релігійного туризму необхідно враховувати мету поїздки туристів чи паломників і, по можливості, формувати однорідні групи. Акцент у підготовці екскурсовода і текстів екскурсії також визначається метою поїздки. Супроводжуючому паломницькі групи екскурсоводу бажано мати додаткову підготовку, знати тексти молитов, житія святих, дати церковних свят і літургіку.
Паломницький туризм – це поїздки представників різних конфесій з паломницькими завданнями.
Серед підстав для здійснення паломництва можна виділяти:
–Бажання зцілити себе від фізичних і душевних недуг
–Бажання помолитися за своїх близьких і рідних
–Бажання отримати благодать
–Бажання виконати богоугодну роботу
–Бажання позбутися гріхів
–Бажання виявити подяку за блага, спосланние понад
–Бажання довести вірність своїй вірі
–Прагнення до подвижництву в ім'я віри
–Бажання отримати сенс життя
Паломництво увазі певний зв'язок людини до дійсності. Ідея паломництва має на увазі дії в ситуаціях особливих труднощів, добровільно взятих на себе зобов'язань у певних умовах.
Це символізує готовність людини поступитися тимчасовими матеріальними цінностями в ім'я нетлінних і духовних. В індуїзмі, католицизмі і православ'ї отримало розвиток піше паломництво. Люди відправляються в паломництво, коли їм мало ритуальних діянь у місцях звичайної середовища проживання.
Зараз все ще на стадії поступового впровадження знаходиться «Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року». Вона спрямована на вирішення таких існуючих в Україні проблем, як відсутність пропаганди рекреаційних можливостей країни на державному рівні та ефективної моделі інвестиційної політики в цій галузі, високі ціни на готельні послуги при їхнiй низькій якості, надмірний податковий тиск на туристичні підприємства, складні, порівняно iз всесвітньо визнаною міжнародною практикою, візові та митні процедури і подібне. В‘їзний туристичний потік має зрости вже 2005 року до 9,2 млн. осіб, а кількість внутрішніх туристів — до 12 млн. За попередніми підрахунками, обсяги реалізації власних послуг принесуть до українського бюджету 5,5 мільярдів гривень при загальному фінансовому обігові в галузі в розмірі 34 млрд.
І ще одне принципове питання. Всі плани, програми та проекти щодо розвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток туристичної галузі треба розглядати як фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1.Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. – М: 2001.
2. Бєлєнький Н.С. Критика іудейської релігії. Вид. Акад. наук СССР.М., 1962.
3.Біржаков М.Б. Введення в туризм – М, 1999.
4.Гербилева З.М. Економіка туризму. – БДМУ, 2001, стр.324.
5.Долженко Г.П. Екскурсійна справа. – М, 2005
6. Жданов Н.С. Паломницький туризм - проти за і. – Турист. 2003 рік. № 6.
7.Журнал «Вояж» №4, квітень 1998р.
8.Журнал «Вояж» №6, червень 1999 р.
9. Журнал «Туризм: практика, проблеми, перспективи.», № 6, серпень 1999р.
10. Історія релігій. У 2-х т. – М, 2005
11. Кадрова А.Д. Організація сфери туризму: Навчальний посібник. - СП: Видавничий Герда будинок,2004,стр.312
12. Квартальнов В.А. Іноземний туризм. - М: Фінанси статистика і, 1999, стор.186 .
13. Квартальнов В.А. Туризм. – М: Фінанси статистика і, 2000, стр.283 .
14. Котлер Ф., Боуен Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг гостинності. – М: «Юніті», 2002 .
15. Романов А.А. Географія туризму: Навчальний посібник. – М: спорт Радянський, 2002 .
16.Сенін В.С. Організація міжнародного туризму – М 1999
17. Сапрунова В. Туризм. Еволюція. Структура. Маркетинг. – М: Ось-89, 1999,стор.137 .
18.Терентьєва О.М. Відпочинок без проблем – М 1998р.
19.Туристична газета№4 –1997р.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
