Дата
Т,
0С
П,
уд/хв.
Д,
дих.рух/хв.
Клінічний прояв хвороби, особливості перебігу та зміни у статусі тварини
Лікування (рецепти), рекомендації по годівлі, утриманню та догляду. Додаткові дослідження. Заключення.
21.03
38,9
133
34
Навколо вух значні власні пошкодження шкіри, нанесені тазовими кінцівками. Дуже великий свербіж. Тварина мотає головою, притискує до неї вуха. У вухах темно-коричневі кірки, неприємного запаху. При чищенні вух кіт непокоїться, кричить та б`є тазовою кінцівкою по столу, що каже про сильний свербіж у вухах.
Чищення вушних раковин розчином ектерициду, з наступною закладкою мазі аверсектинової (застосовують 1 раз у 5 – 7 діб, 5 – 6 закладок)
Підшкірно баймек 1% в дозі 0,15 мл на тварину (протипаразитарний препарат для парентерального застосування).
В/м тіопротектин 2,5 % в дозі 0,5 мл х 2 рази на день х 6 – 10 днів (застосовуємо курсом для паралельного підтримання серця та печінки)
Коту
Rp.: Unguenti Aversectini 0,05% - 15,0
D.S. Змащувати вушну раковину
Rp.: “Баймек” 1 % - 100,0 ml
D.t.d. № 1 in flac
S. П/ш по 0,02 – 0,04 мл на 1 кг живої ваги 1 раз на 10 днів 3 ін’єкції.
Rp.: Sol. Tioprotectini 2,5 % - 2,0 ml
D.t.d. № 10 in ampullis
S. В/м по 0,5 мл 2 рази на день 6 – 10 днів.
25.03
38,5
148
40
Клінічні ознаки та стан тварини в тому ж стані, що й першого дня.
Чищення вушних раковин розчином ектерициду, з наступною закладкою мазі гіоксизон.
Rp.: Unguenti Hyocsizoni - 15,0
27.03
38,8
135
38
Свербіж трохи зменшився, але вміст вуха ще не змінився.
30.03
146
39
Кіт вже майже не б`є тазовою кінцівкою по столу. Колір кірок також змінився, вони стали світліші та кількість їх зменшилась.
1.04
38.4
142
42
Подряпини навколо вушних раковин загоїлися. Тварина вже не мотає головою, та не притискає до неї вуха.
2.04
137
36
В цілому на вигляд стан тварини задовільний, але вуха ще достатньо брудні.
8.04
38,6
46
При чищенні вух кіт вже навіть не кричить. Вуха ще брудні, але у порівнянні з першим разом десь у половину чистіші.
11.04
141
Вуха вже майже чисті. Незначні залишки мазі та кірок у складках вушних раковин.
14.04
138
Вуха чисті, невелика кількість вушної сірки та залишки мазі.
20.04
39,1
Вуха чисті. Загальний стан задовільний. При повторній мікроскопічній діагностиці ані кліща, ані яєць не виявила.
Дочищаємо вуха, прибираємо залишки мазей та вушної сірки.
«___»_______________2009 р.
Куратор_____________/___________________/
підпис П.І.Б. студента
Лікар-ординатор:_____________/Чемерис Л.П./
9. EPICRISIS
Визначення хвороби
Це хронічне інвазіонне захворювання кішок, рідше собак (вушна форма сверблячки), збудником якої вважається кліщ-шкіроїд (otodectes cynotis), який паразитує на внутрішній поверхні шкіри вушної раковини та у зовнішньому слуховому проході. Для людини це захворювання не специфічне.
Збудник
Класифікація збудника:
Тип – Arthropoda
Клас – Arachnida
Підклас – Acaris
Ряд – Acariformus
Підряд – Sarcoptiformes
Над родина – Sarcoptoidea
Родина – Psoroptidae
Рід – Otodectes
Вушний шкіроїд має пласке тіло, овальну форму, розміром 0,6 – 0,7 мм, паразитує на шкірі внутрішньої поверхні вушної раковини у котів, собак, песців, лисиць, норок та інших м’ясоїдних.
Розвиток проходить по фазам: яйце, личинка, протонімфа, телеонімфа, імаго. Цей ланцюг продовжується біля 10 днів. Кількість відкладених яєць та розвиток з них потомства залежать від вологості повітря, а також температура. Кліщі у навколишньому середовищі зберігаються до 65 діб, це може викликати захворювання ще раз.
Епізоотологія інвазії
Сезонності захворювання не відмічається. Частіше уражуються тварини у віці від 1,5 до 4 місячного віку, але також можуть хворіти і дорослі тварини.
Джерелами інвазії є хворі на отодектоз коти, собаки, песці, лисиці, норки та інші м’ясоїдні.
Кішки заражаються в основному контактним шляхом, від хворих тварин, або з предметами догляду, на руках та одязі. Молодняк частіше заражається від хворої матері.
Клінічні ознаки
З початку відмічається відставання в рості та розвитку, тьмяний колір волосся. У тварин періодично спостерігається занепокоєння, вони здригаються, трясуть горовою та вухами. Голова розвернута на 900 в бік ураженого вуха. У вушних раковинах спостерігаються темно-коричневі кірки, неприємного запаху. Також спостерігаються свербіж, розчоси навколо очей, вух та у самих вухах, почервоніння та набряк вушних раковин. У найгірших випадках зустрічається гематома вушної раковини (отогематома).
Перебіг хвороби та патогенез
Кліщі занурюються до поверхневого шару епідермісу, з пошкоджених ділянок шкіри виділяється тканинна рідина, яка, висихаючи, утворює кірочки бурого кольору з внутрішньої сторони вушної раковини у слуховому проході. Запальний процес інколи переходить на середнє та внутрішнє вухо. При ускладненні захворювання секундарною інфекцією отодектоз протікає важко, у тварин погіршується слух. При запаленні мозкових оболонок, спостерігаються нервові явища та тварина може загинути.
Остаточний діагноз
Діагноз ставиться комплексно на основі анамнезу, епізоотичних даних, клінічних ознак та спеціальних лабораторних досліджень.
Лабораторні дослідження: з ураженого вуха пінцетом, чи дерев’яною паличкою отримують вміст (темні кірки), запальний ексудат та досліджується компресорним методом. Для цього вміст вуха розміщують на предметне скельце, додають кілька крапель водно-гліцеринової суміші (1 : 1). Після мацерації та просвітлення накривають другим предметним скельцем та мікроскопують під малим збільшенням мікроскопу (10х8). При бажанні скельця можна підігріти до 30 0С. У полі зору спостерігаються поодинокі особини кліщів та яйця.
Прогноз
У більшості випадків прогноз благоприємний.
Лікування
Гарний результат отримують від суміші ФОС – 1 та 5% масляної суспензії дикрезила, 3% хлорофоса на камфорному маслі, 5% емульсії гексахлорана на рідких мінеральних маслах, масляні емульсії гексаміна; дієвим є також 5% масляна суспензія гордона та 40% масляна суспензія фенотіазина. В кожне вухо вводять 1 – 1,5 мл препарату, двічі через 7 – 10 днів з наступним масажуванням вушних раковин. Для лікування достатньо однієї ретельної проведеної обробки. Можна застосовувати акродекс, дерматозоль, псороптол та циодрин в аерозолях.
Профілактика
До методів профілактики відносяться:
- дотримання правил утримання тварин. Повинні бути чистими приміщення для утримання тварин, інвентар та предмети догляду;
- при придбанні тварини, повинен проводитися ретельний її огляд;
- тварин, які поступили до господарства – хутрові звірі чи собаки, карантинують;
- хворих тварин ізолюють та лікують;
- приміщення та предмети догляду від чужих тварин дезакаризують;
- не допускають спілкування здорових тварин з хворими.
10. CONCLUSIO
При цьому захворюванні я обов`язково ретельно вичищаю вуха, та використовую 2 мазі:
1) аверсектинову – проти кліщів;
2) гіоксизон – протизапальна та протимікробна.
Головною умовою є ретельно почищені вуха, так як в умовах бруду, пилу, сірки мазі не подіють.
Вуха чищу розчином ектерициду. А мазі використовую по своїм схемам: аверсектинову 1 раз на 6 діб х 5 використань, а гіоксизон між першими трьома використаннями аверсектиновой мазі, тобто 2 рази з інтервалом також 6 діб.
Також окрім зовнішніх обробок, парентерально призначаю “Баймек”, а саме підшкірно у дозі 0,15 мл на тварину (з розрахунку 0,03 мл препарату на 1 кг живої маси кота, вагою 5 кг) 1 раз на 10 діб х 3 ін`єкції.
Всім відомо, що протипаразитарні препарати івермектинового ряду дуже шкодять печінці. Тому курсом, паралельно “Баймеку”, призначаю “Тіопротектин 2,5%” (кардіо-гепатопротектор) – внутрішньом`язево у дозі 0,5 мл препарату на кота х 2 рази на день х 6 – 10 днів.
Також можна використовувати краплі на холку “Адвокат”, протипаразитані спреї та інші препарати, але враховуючи їхню ціну та ефективність я їх не використовую.
Після проведеного лікування стан тварини задовільний. Така схема лікування, із застосуванням аверсектинової мазі, виявляється ефективною. У порівнянні з іншими протикліщовими засобами, наприклад краплями у вуха “Амітразин+” або “Барс”, мазь аверсектинова є дієвою та порівняльно недорогою. Годівля та напування залишаються незмінними.
Стосовно подальшого можливого повторного виникнення захворювання, з профілактичною метою можна обробити приміщення акарицидним засобом. Наприклад, “Бутокс – 50”. У подальшому кота треба відокремити від спілкування з хворими тваринами.
4.05.2009 р.
Страницы: 1, 2
