З одного боку, ідея подачі води до заводу на розлив трубопроводом справді хороша адже всім відомо, що мінеральна вода при транспортуванні втрачає свої властивості та руйнується її молекулярна структура. Але є й інший бік: чомусь при розробці стандарту не запитали й не врахували пропозиції, власне, тих, хто видобуває мінеральну воду, розливає її, а це особливо важливо.
"Не можна приймати те чи інше рішення з одну мить і вимагати його виконання, -— коментує ситуацію заступник голови Закарпатської ОДА Володимир Гоблик. Закарпатська обласна держадміністрація введення нового стандарту цілком підтримує — жорсткіші стандарти щодо розливу мінеральної води лише поліпшать її якість, і в цьому є великий позитив. Але якщо говоримо безпосередньо про реалізацію нового стандарту, то виникає чимало проблем.
Насамперед треба сказати, що Закарпаття — це переважно гірська місцевість. У краї значна кількість підземних комунікацій (газо-, нафтопроводів, кабелів зв'язку), приватизованих земельних ділянок, що не дає змогу підприємствам прокласти трубопроводи для транспортування мінводи до існуючих цехів для її виробництва. Тим більше це нереально зробити за півроку (з серпня по січень). З іншого боку для того, аби цими трубопроводами перекачувати воду, потрібно змінювати технології на підприємствах (заводам потрібно замінювати певну частину обладнання, розробляти відповідні проекти, шукати на все це кошти тощо). На всі ці роботи потрібно щонайменше два роки. В іншому разі введення в дію нових стандартів може призвести до припинення виробничої діяльності більшості виробників мінеральної води, ліквідації у зв'язку з цим значної кількості робочих місць та суттєвого скорочення надходжень у державний та місцеві бюджети.
Добре, що Держстандарт погодився з аргументами Закарпатської ОДА, і зараз розглядається питання про можливе відтермінування на два роки введення в дію стандарту. Зараз протягом відведеного часу нам необхідно підготуватися належним чином, а для цього влада збиратиме керівників заводів, підприємств з розливу мінеральних вод і допомагатиме їм готуватися до роботи за нових умов".
Однак у всій цій картині не вистачає ще одного, останнього штриха: чи правильно використовуємо надра, чи не порушуємо екології? Адже добре зрозуміло, що у зв'язку з високою рентабельністю від реалізації мінводи серед суб'єктів підприємницької діяльності зростає конкуренція, загострюються відносини на всіх рівнях (наприклад, з 1997 року кількість суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються розливом мінеральних вод, зросла з 16 до 28). Бажання отримати надприбутки нерідко призводить і до порушень вимог Закону України "Про надра", Правил розробки і охорони родовищ, лікувальних вод, Закону України "Про курорти".
"Проблеми надрокористування в роки незалежності набрали пріоритетного значення, — вважає голова Закарпатської ОДА Олег Гаваші. Раніше всі підприємства були державними в єдиній суспільній системі. Зараз створилися різні приватні структури, дрібні підприємства, які теж хочуть використовувати надра, але не мають належного досвіду, практики бережливого використання надр. Поки потенційні підприємці бачать, що, наприклад із землі б'є мінеральна вода, і тривіально бажають на ній заробити. Хоча паралельно мають знати і про всю глибину відповідальності за участь у такій справі. У цьому й полягає наша мета — відсторонити порушників від зловживань, хижацького ставлення до природи".
На підтвердження цих слів потрібно додати те, що внаслідок дроблення родовиш з'являється багато користувачів, які здебільшого працюють без єдиної ідеології і єдиного координатора у справі видобутку та розливу мінеральної води для широкого кола споживачів. Саме тому нагальним питанням сьогодення є сучасна оцінка всіх запасів мінеральних вод краю, їхній облік, над чим закарпатська влада наразі інтенсивно й працює.
Трускавець – один з найстарших питтєвих курортів Східної Європи. Розташований в 100км. Від Львова, в долині північного передгір’я Східних Карпат на висоті 350 м. На території курорту зосереджені великі запаси мінеральних вод з 14 природними джерелами і „гірським воском” – озокеритом. Курорт дуже компактний, поступово набуваючи європейського стилю. В місті багато ресторанів, магазинів, кінотеатр. Сюди приїздять зірки української та російської естради
Тут знаходиться – курортний парк, міжнародний реабілітаційний центр „Еліта”, санаторії та пансіонати: „Кришталевий палац”, „Карпати”, „Шахтар”, „Арніка”, „Світязянка”, „Молдова”, „Едельвейс”, „Аркада”, „Кришталь”, „Дніпро”, „Либідь”, „Женева”, „Каштан”, „Прикарпаття”, „Весна”, „Берізка”, „Смарагд”, „Рубін”, „Юність” – загалом 18 санаторіїв, 19 пансіонатів, 2 курортні поліклініки, 2 бальнеологічні озокеритні лакувальниці.
Санаторій „Карпати” розташований в живописному місці, на окраїні м. Трускавець, поряд з водосховищем та лісним масивом. Один з кращих санаторіїв курорту, 460номерів в тому числі 236 „покращених” та „люкс”. Існує спортивно-оздоровчий комплекс з 2 басейнами, сауна з гідро процедурами, тренажерний зал, салон краси.
Показання для лікування: хронічні гепатити, коліти, холецистити, жовчекам’яна хвороба, панкреатити, гастрити, язви, хронічні пієлонефрити. Лікування відбувається за допомогою мінеральної води „Нафтуся”.
Санаторій має: Ультразвукове, комп’ютерне по Фолю, обстеження підшлункової залози за допомогою лазерної терапії і ряд інших методик.
Лікування – лікувально-діагностичне та лікувально-профілактичне (в окремих корпусах)
Санаторії „Перлина Прикарпаття”, „Весна”, „Янтар”, „Смарагд” розташовані не далеко від нижнього бювета. В них проводяться лікування хвороб нирок і сечовивідних шляхів, захворювання органів травлення, порушення обміну речовин, урологічні патології, захворювання статевих органів, периферійної нервової системи, обмінно-дистрофічні захворювання хребта і суглобів.
В санаторії „Весна” відкрили єдиний в Україні відділ ранньої реабілітації для пацієнтів у післяопераційний період на жовчовивідних шляхах.
Курорт „Моршин” розташований на висоті 340 м. в живописній долині оточений сосновими та листовими лісами, в 82 км. від Львова і 100 км. від Івано-Франківська.Територію курорту перетинає річка Березниця, розділяючи її на 2 частини – гірну, покриту густим лісом і рівнинну, лісопаркову, де розташовані санаторно-курортні комплекси.
Основні лікувальні фактори Моршина – унікальні за хімічним складом і концентрації хлоридно-сульфатні, натрієво-магнієво-калієві і хлоридно-натрієві мінеральні води, а також торфові грязі і „гірний віск” – озокерит.
Тут розташовані 12 санаторіїв „Лаванда”, „Перлина Прикарпаття”, „Джерело”, „Мармуровий палац”, „Черемош”, 3 пансіонати з лікуванням, бальнеогрязеві лакувальниці на висоті 340 м.
Показання для лікування: хронічні гепатити, коліти, холецестити, жовчекам’яна хвороба, панкреатити, гастрити, язви, хронічні піелонефрити, порушення обміну речовин, захворювання сечовивідних шляхів, захворювання серцево-судинної системи, печінки, підшлункової залози. Лікування відбувається за допомогою хлоридно-сульфатної, калієво-натрієво-магнієвою водою.
ВИСНОВКИ
Дослідивши дану тему ми дійшли таких висновків, що лікувальні ресурси України мають важливе значення, лікувальні природні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.
Грязеві покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які використовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові, Черче та інших.
Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни ними і рекреаційними ресурсами.
У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну, Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить 9,4 мли. га (або 15,6% території країни), у тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів - 7,1%, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму — 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Пересічнорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного — 65-80 днів, У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 8 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим — у 2,75 рази (у 2002 р. - 1013,6 тис, га)
Мінеральні лікувальні води різного с кладу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частіші.
Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях.
Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасик та інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які використовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові, Черче та інших.
Україна володіє потужним природно - ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.
Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України — на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим.
Завдяки поєднанню певних природних факторів та ресурсів формуються потужні рекреаційні комплекси. Територіальна структура рекреаційного комплексу представлена рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, пансіонати тощо), рекреаційними районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідною інфраструктурою), рекреаційними регіонами (група рекреаційних районів) та рекреаційними зонами (сукупність взаємопов'язаних регіонів).
Основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у: максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні; охороні і відновленні рекреаційних ресурсів; зростанні якості послуг у цій сфері. Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.[1, с.258]
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України "Про курорти" від 5.10.2000 р. № 2026.
2. Быкова Л.М., Сочка А.А., Тронь Г.Л. Курорти Закарпаття. — К.: Здоров'я, 1974.
3. Географічна енциклопедія України: В 3 т. / Відп. ред.О.М. Маринич. — К.: Українська радянська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1990.
4. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране: Европейская часть СССР, Кавказ. — М.: Мысль, 1980.
5. Заставний Ф.Д. Географія України. — Л.: Світ, 1993.
6. Здравницы профсоюзов Украины. — К.: Тамед, 1997.
7. Кадастр мінеральних вод України / Гол. ред. М.В. Лобода. — К., 1996.
8. Курортні ресурси України / Під ред. проф. М.В. Лободи. — К.: Укрпрофоздоровниця; Тамед, 1999.
9. Курорты Одессы: Справочник. — Одесса: Маяк, 1976.
10. Курорты: Энциклопедический словарь / Гл. ред. акад.Е. И. Чазов. — М.: Сов. энциклопедия, 1983.
11. Лечебные минеральные воды типа "Нафтуся" / Е. Э. Бабинец, В.М. Шестопалов, Н. П. Мойсеева и др. — К.: Науковадумка, 1986.
12. Маринов Н.А., Пасека И.П. Трускавецкие минеральныеводы. — М.: Недра, 1978.
13. Мінеральні води та курорти Львівщини / Під ред. Б.М. Матолича. — Л.: Палітра Друку, 2003. — 96 с.
14. Постанова КМУ "Про внесення змін до Переліку населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. № 1391.
15. Сосновский В.К. Здравницы Крыма: Справочник. — Симферополь: Таврия, 1977.
16. Справочник по курортологии / Под. ред. Ю.Е. Данилова, О.Г. Царфиса. — М.: Медицина, 1973.
17. Стеценко Г.И., Лоик Й.В. Курорт Трускавец. — Трускавець: Українські технології, 1995.
18. Торохтин М.Д., Денисюк В. Г. Здравницы Карпат: Путеводитель-справочник. — Ужгород: Карпати, 1975.
19. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упорядник Г.О. Маценко. — Л.: Слово, 1992.
20. Українська Радянська Соціалістична Республіка: Енциклопедичний довідник. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.
21. Федунь О. Бальнеологічні ресурси Прикарпаття. — Л., 1999.
22. www.hamalia.com
23. www.mirgorod.com.ua
24. www.city.sumy.ua
25. www.kharkov.org
26. www.tour.kharkov.ua
Размещено на
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
