Здрібнена сировина. Екстрактивних речовин, що витягаються 70% спиртом, не менш 10%; вологість не більш 13%; золи загальної не більш 10%; золи, нерозчинної в 10% розчині хлористоводневої кислоти, не більш 2%; часток, що не проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм, не більш 10%; часток, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,5 мм, не більш 10%; органічної домішки не більш 2%; мінеральної домішки не більш 1%.
Зберігання. У прохолодному сухому місці, захищеному від світла, упакованим у чи тюки мішки. Термін придатності до 3 років.
Трава містить вітаміни. Найбільший вміст їх приходиться на фазу цвітіння: вітаміну К, аскорбінової кислоти, каротиноїдів. Крім того, рослина містить рамноглікозид гісопін, флавоновий глікозид діосмін, органічні кислоти, дубильні речовини, значні кількості солей калію (у золі до 40%) і сполуки, що містять сірку.
Фармакотерапевтична група. К-вітамінний, гемостатичний засіб.
Фармакологічні властивості. Препарати грициків мають кровоспинні властивості, гемостатична дія грициків обумовлена вітаміном К. Препарати грициків підсилюють тонус і моторику мускулатури матки, а також перистальтику кишечнику, що зв'язують з ацетилхоліном. Галенові форми рослини розширюють периферичні судини, роблять деяку гіпотензивну дію. Листи рослини володіють фітонцидною активністю. Для клінічної практики становить інтерес високий вміст калію в рослині.
Грицики як лікарська рослина здавна застосовувалася в науковій і народній медицині багатьох країн світу. В основному її застосовують при маткових кровотечах, тому що грицики поєднують у собі здатність скорочувати мускулатуру матки, активізувати згортаючу систему крові, і підвищувати згортаємість крові. Грицики показані при шлунково-кишкових кровотечах, особливо при кровотечах, зв'язаних з порушенням функції печінки і недостатнього вироблення протромбіну. В урологічній практиці грицики включають у збори лікарських рослин для лікування хворих пієлонефритами, циститами, сечокам’яною хворобою, як кровоспинний засіб і для заповнення втрат солей калію.
Вівчарська сумка протипоказана при вагітності.
Використовуються такі лікарські форми:
1. Грициків трава, сировина здрібнена.
2. Грициків екстракт рідкий.
Приготування.
Настій готують з розрахунку 3 столових ложок трави на 2 склянки окропу (настоюють у термосі – добова доза).
Калина звичайна – Viburnum opulus L.
Род. жимолостеві – Caprifoliaceae
Сировина – КОРА КАЛИНЫ – CORTEX VIBURNI, ПЛОДЫ КАЛИНЫ – FRUCTUS VIBURNI
Гіллястий чагарник висотою 2–4 м. Кора сірувато-бура. Листи супротивні, округлі, трех-пятилопастні, краї крупнозубчасті, черешкові. Суцвіття зонтиковидні на верхівках молодих пагонів. Крайові квітки в суцвітті білі, їхній віночок п'ятий-лопатевий, діаметром до 2,5 см, інші – колокольчасті, жовтуваті, двополі, запашні, діаметром близько 0,5 см. Плід – кістянка, овальна, соковита, червона, діаметром до 1 см, із плоскою кісточкою. Цвіте з травня до липня, плодоносить у серпні-вересні.
Поширення. Повсюдно, частіше в середній смузі європейської території.
Серед чагарників, у рідколісся, по річкових долинах і терасам.
Заготівля.
Збирають кору навесні на початку весняного розвитку й активного сокоруху з дозволу лісництва. Зрізують бічні гілки ножами, знімають желобовидні шматки товщиною до 2 мм. Свіжу сировину переглядають і відкидають шматки кори з залишками деревини.
Плоди заготовлюють у період дозрівання.
Охоронні заходи. Забороняється заготівля кори з основного стовбура. Рослина відростає повільно, повторна заготівля сировини дозволяється тільки через 10 років. Ресурси калини поступово зменшуються в зв'язку з освоєнням і осушенням річкових заплав, великими заготівлями кори, плодів, активним і постійним обламуванням плодоносних гілок.
Сушіння.
Кора. На відкритому повітрі. Кору розкладають шаром 3–5 см і періодично перемішують. Кінець сушіння визначається по ламкості кори.
Плоди. У сушарках при температурі 60 – 80° С.
Стандартизація.
Кора – ДФ Х1 ч 2, ст. 4;
плоди – ДФ Х1 ч 2, ст. 40
КОРА КАЛИНИ
Зовнішні ознаки (ДФ)
Трубчасті, желобоваті чи плоскі шматки кори різної довжини, товщиною близько 2 мм. Зовнішня поверхня кори зморшкувата, бурувато – сіра чи зеленувате – сіра з дрібними чечевичками. Внутрішня поверхня гладка, світло – чи бурувато-жовта з дрібними червонуватими цятками і смужками. Злам кори дрібнозернистий. Запах слабкий. Смак гіркуватий, в'язкий.
Здрібнена сировина. Шматочки кори різної форми, що проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм. Колір буруватий – сірий, зеленувато – сірий, бурувато-жовтий. Запах слабкий. Смак гіркуватий, в'язкий.
Мікроскопія (ДФ)
На поперечному зрізі видний бурий багаторядний корковий шар. На границі первинної і вторинної кори чи поодиноко невеликими групами (2–4) розташовані луб'яні волокна. Стінки луб'яних волокон товсті, шаруваті, нездеревілі, пронизані найтоншими порами. В вторинній корі видні одно – дворядні серцевинні промені і великі, здеревілі кам'янисті клітки жовтого кольору із сильно стовщеними, шаруватими стінками, пронизаними численними порами. Кам'янисті клітки розташовані невеликими (2–6) тангентально витягнутими групами, рідше поодиноко. У паренхімі кори, особливо первинної, видні численні великі і дрібні друзи оксалату кальцію.
Якісні реакції (ДФ)
При змочуванні внутрішньої поверхні кори краплею розчину залізоамонійних квасців спостерігається чорно – зелене забарвлення (дубильні речовини).
Аналітичну пробу сировини подрібнюють до розміру часток, що проходять крізь сито з отворами діаметром 1 мм; 0,5 г здрібненої сировини заливають 10 мл 95% спирту і настоюють 20 хв при кімнатній температурі. Отриманий витяг фільтрують через паперовий фільтр і випарюють під вакуумом до обсягу близько 1–1,5 мл; 0,1 мл отриманого витягу наносять смугою шириною 0,5 см на пластинку «Силуфол» і хроматографують висхідним способом у системі розчинників хлороформ – метиловий спирт (9:1). Потім хроматограму висушують у витяжній шафі, обприскують реактивом Шталя і витримують у сушильній шафі при температурі 110 град. протягом 5–8 хв; при цьому на хроматограмі повинні проявитися 5–9 плям синьо-зеленого кольору (іридоїди) і 2–3 плями червонясто – малинового кольору (катехіни).
Готування реактиву Шталя: у колбу місткістю 100 мл поміщають 5 мл концентрованої хлористоводневої кислоти, 50 мл 95% спирту і 1 г п-диметиламінобензальдегіда. Після повного розчинення доводять обсяг розчину 95% спиртом до мітки.
Числові показники.
Цільна сировина. Дубильних речовин не менш 4%; екстрактивних речовин, що витягаються 50% спиртом, не менш 18%; вологість не більш 14%; золи загальної не більш 10%; шматків кори, що стемніла з внутрішньої сторони, не більш 5%; шматків кори з залишками деревини і гілочок не більш 2%; органічної домішки не більш 1,5%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
Здрібнена сировина. Дубильних речовин не менш 4%; екстрактивних речовин, що витягаються 50% спиртом, не менш 18%; вологість не більш 14%; золи загальної не більш 10%; шматків кори, що стемніла з внутрішньої сторони, не більш 5%; часток, що не проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм, не більш 8%; часток, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,5 мм, не більш 10%; органічної домішки не більш 1,5%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
ПЛОДИ КАЛИНИ
Округлі, сплюснені з двох сторін, зморщені, блискучі плоди – кістянки діаметром 8–12 мм, з малопомітним залишком стовпчика і чашолистків і поглибленням на місці відриву плодоніжки. У м'якоті знаходиться одна важко віддільна плоска серцеподібної форми кісточка. Колір плодів темно – червоний чи помаранчево-червоний, кісточок – світло – бурий. Запах слабкий. Смак горькувато-кислий.
При розгляді епідермісу плоду з поверхні видні його клітини, в обрисі багатокутні з чітко видними, стовщеними, здеревілими оболонками і рясним червоно – помаранчевим вмістом. Зрідка зустрічаються устячка, оточені кільцем декількох біляустьїчних клітин, яких значно менше інших кліток епідермісу. М'якоть плоду складається з дуже великих тонкостінних кліток майже округлої форми з великими міжклітинниками, зустрічаються провідні пучки і друзи оксалату кальцію. У нижній частині плоду, у місця прикріплення до плодоніжки, навколо провідних пучків – численні округлі кам'янисті клітини.
Числові показники (ДФ)
Вологість не більш 15%; золи загальної не більш 10%; плодів недоспілих не більш 4%; плодів підгорілих, почорнілими, ураженими шкідниками не більш 1,5%; інших частин калини (плодоніжок, у тому числі відділених при аналізі, гілочок, кісточок, листів) не більш 2,5%; органічної домішки не більш 1%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
Раніше іменований глікозид «вібурнин» виявився комплексом дев'яти іридоїдів, яких міститься від 3 до 6%.
У корі калини містяться дубильні речовини, а також до 7% жовто-червоної смоли, до складу омилювальної частини якої входять органічні кислоти, до складу неомилювальної – фітостеролін, фітостерин. Крім того, кора калини одержить близько 20 мг холіноподібної речовини, до 7% тритерпенових сапонінів, вітамін К, аскорбінову кислоту, каротин.
У плодах виявлені дубильні речовини, флавоноїди (антоціани), ізовалеріанова й оцтова кислоти, аскорбінова кислота. У насіннях міститься до 21% жирної олії.
Зберігання.
Кора. У сухому місці, упакованим пухко чи пресуванням у тюки і стоси. Термін придатності до 4 років.
Плоди. Термін придатності до 2 років.
Фармакотерапевтична група.
Кора калини. Гемостатичний засіб.
Плоди калини. Потогінний, протизапальний засіб.
Фармакологічні властивості. Екстракт і відвар кори калини прискорюють процес згортання крові, скорочують тривалість кровотечі, зменшують величину крововтрати, підвищують вміст тромбоцитів у периферичній крові. Сума діючих речовин калини, крім того, пригнічує фібриноліз шляхом блокади плазміногену і часткової інактивації фібринолізину. При дослідженні препаратів з листів і квіток калини виявлена кровоспинна активність, аналогічна такий у препаратів кори.
Препарати кори калини звичайно підсилюють тонус мускулатури матки і роблять судинозвужувальну дію.
Цю дію зв'язують із глікозидом «вібурнином» (комплекс іридоїдів). Проведене в лабораторії фармакології ВІЛР дослідження показало, що плоди калини підсилюють скорочення серця і збільшують діурез. Настої квіток калини (5 і 10%) роблять виражену антимікробну дія у відношенні сарцини, лимонно-жовтого стафілокока, псевдосибіркової бацили. Дубильні речовини кори калини при введенні в шлунок денатурують білки, що покривають слизуваті оболонки, і утворюють захисну плівку, що охороняє шлунок від подразнення, зменшують запальну реакцію. Відвар з кори калини робить в експерименті антитоксичну дію і дає протисудомний ефект.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
