У всіх періодах застосовують загальнорозвиваючі і спеціальні вправи. Співвідношення цих вправ буде змінюватись залежно від локалізації та важкості ампутації, клінічного перебігу, підготовленості кукси до протезування та здатності хворого користуватися протезом, статі і віку хворого, рухового режиму, етапу реабілітації. Спеціальними вправами при ампутаціях є: вправи для попередження чи зменшення контрактур і тугорухливості у суглобах; фантомно-імпульсивна гімнастика; вправи на підготовку кукси до протезування, розвиток м¢язово-суглобового відчуття; коригуючі вправи, на координацію рухів, розслаблення, рівновагу; вправи на розвиток тимчасових і постійних компенсацій, локомоторної й опорної здатності; для вироблення навичок самообслуговування, користування робочими пристосуваннями і постійним протезом. Обов¢язково проводять лікування положенням. Куксу укладають в положення, що протидіє розвитку контрактур і фіксують з допомогою шин, з¢ємних лонгет, подушечок та інших пристосувань.
Фантомно-імпульсивна гімнастика – це уявне виконання рухів неіснуючою частиною кінцівки. Хворий посилає імпульс на “згинання” або “розгинання” у відсутньому суглобі, під час якого напружуються відповідні усічені м¢язи кукси. Напруження утримують 1-2 секунди, після чого робиться пауза для розслаблення та відпочинку і далі вправу повторюють. Вправи бажано виконувати під метроном зі швидкістю 24-26 ударів на хвилину протягом 5-10 хвилин декілька разів на день за визначеною методикою. На першій удар метроному хворі напружують, наприклад, згиначі, на другий – розслаблюють їх, на третій – відпочинок, на четвертий – напружують розгиначі і так далі. Для полегшення засвоєння вправ фантомно-імпульсної гімнастики їх слід виконувати з одночасними реальними аналогічними рухами здоровою кінцівкою.
Ампутація нижніх кінцівок. ЛФК у починають застосовувати в першу добу після хірургічного втручання. Завдання ЛФК: поліпшення психоемоційного тонусу хворого і створення впевненості у сприятливому результаті операції; профілактика пневмонії, ателектазів, бронхітів, тромбоемболії, контрактур і атрофії м¢язів кукси; активізація крово- і лімфообігу, зменшення набряків; стимуляція трофічних процесів, сприяння загоєнню рани; навчання ходьби на милицях, навичок самообслуговування. Призначають ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику тривалістю спочатку 10-15 хвилин, поступово збільшуючи її до 20-25 хвилин; самостійні заняття 5-6 разів на день, лікування положенням.
Комплекси лікувальної гімнастики складаються з дихальних, а також із нескладних вправ для здорових кінцівок. Дозволяються приподнімання таза, повороти тулуба з положення лежачи на спині. На 2-3 день додаються ізометричні напруження м¢язів ампутованої кінцівки і усічених м¢язів кукси. В цей час при нормальному перебігу післяопераційного періоду хворий сідає, а на 4-5 день – можна вставати. Використовуються обережні рухи куксою, зміцнюються м¢язи рук. До занять включаються вправи з рівноваги, для розвитку опороздатності здорової ноги. Застосовується фантомно-імпульсивна гімнастика тривалістю 5-7 хвилин.
Хворих вчать пересуватися на милицях, а осіб з двосторонньою ампутацією – сідати у каляску і рухатися у ній. Перед ходьбою на милицях їх хворому підганяють по загальній довжині і розташуванню рукоятки, що запобігає порушенням постави, ходи, виникненню потертостей, парезу верхніх кінцівок. Довжина милиці у положенні стоячи повинна досягти пахв і не підіймати надпліччя, а рукоятка – розташовуватись на рівні великих вертелів стегон. Все це дає можливість при ходьбі спитатися переважно на кисті, що зменшує навантаження на пахвові ділянки.
6. Комплекс лікувальної гімнастики після ампутації гомілки в післяопераційному періоді (на 4 – 5 день)
1. В. п. – лежачи на спині. Зігнути руки в ліктях – видих, розігнути – вдих. 7 – 8 разів. Темп повільний амплітуда повна.
2. В. п. - те саме. Підняти плечі в гору – вдих, опустити – видих. 5 – 6 разів. Темп повільний амплітуда повна.
3. В. п. - те саме. колові рухи стопою здорової ноги назовні і всередину. 7 – 8 разів у кожну сторону. Темп повільний амплітуда повна, дихання довільне.
Основна частина:
1. В. п. – сидячи у ліжку. Повернути голову вліво – видих, прямо – вдих; те саме – вправо. 4 –5 разів у кожний бік. Тепм повільний, дихання не затримувати.
2. В. п. - те саме. Розвести руки – вдих, нахилитися вперед і дістати кистями носка – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, видих подовжений.
3. В. п. – сидячи у ліжку, упор ззаду. Напруження 2 –3 с чотириголових м΄язів стегна, почергове та одночасне. 12 – 14 разів кожне. Виконується ритмічно, пауза між діями для розслаблення 3- 5 с.
4. В. п. - те саме. Прогнутися, голову назад – вдих, в. п. – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, видих подовжений.
5. В. п.- лежачи на спині. Підняти здорову ногу угору – видих, опустити – вдих, те саме ампутованою. 4 – 5 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
6. В. п. – лежачи на боці здорової ноги. Підняти ампутовану ногу – вдих, опустити – видих. 7 – 8 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
7. В. п. – лежачи на животі, руки під підборіддям. Зігнути ногу у коліні – видих, розігнути – вдих. 5 – 6 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
8. В. п. – те саме. Підняти голову і прогнутися – вдих, в. п. – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, дихання не затримувати.
9. В. п. – стоячи, тримаючись руками за спинку ліжка. Піднятись на носок – вдих, опуститися – видих. 7 – 8 разів. Тепм повільний.
10. В. п. – те саме. Підняти одну руку вбік – угору – вдих, в. п. – видих; те саме другою рукою. 4- 5 разів кожною рукою. Темп повільний, тулуб тримати прямо.
11. В. п. – те саме. Напівприсід – видих, в. п. – вдих. 4 – 5 разів. Темп повільний, дихання не затримувати.
12. В. п. – те саме. Відвести ампутовану ногу – вдих, в. п. – видих. 7 – 8 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
13. В. п. – сидячи у ліжку, тримаючись за його край. Розігнути у коліні здорову ногу – вдих, зігнути видих. 5 – 6 разів. Темп повільній, амплітуда така, щоб не викликала болю.
14. В. п. – те саме. Повернути тулуб вправо і одночасно відвести однойменну руку – вдих, в. п. – видих; те саме – вліво. 4 - 5 разів у кожен бік. Темп повільний, видих подовжений.
Заключна частина:
1. В. п. – лежачи на спині. Підняти руку угору – вдих, опустити – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, видих подовжений.
2. В. п. – те саме. Зігнути стопу – вдих, розігнути – видих. 8 – 10 разів. Тепм повільний, амплітуда повна.
3. В. п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба долонями вниз. Повернути долоні угору – вдих ,в. п. – видих. 4 – 5 раз. Тепм повільний, вдих не посилювати, розслабити всі м΄язи.
Висновок
ЛФК зменшує негативний вплив змушеного спокою, підвищують тонус і активізує діяльність організму, мобілізує його захисні й компенсаторні реакції, попереджають ускладнення, відновлюють і розширюють функціональні можливості організму, скорочують час лікування.
Лікувальна дія ЛФК на організм здійснюється шляхом взаємодії нервової й гуморальної систем, моторно-вісцеральними рефлексами. Будь-яке скорочення м'язів дратує закладені в них нервові закінчення й потік імпульсів з них, а також пропріорецепторів інших утворень опорно-рухового апарата, направляється в ЦНС. Вони змінюють її функціональний стан і через вегетативні центри забезпечують регуляцію й перебудову діяльності внутрішніх органів. Одночасно в цьому процесі регуляції бере участь і гуморальну систему, у якій продукти обміну речовин, які утворяться в м'язах, попадають у кров і впливають на нервову систему (безпосередньо на центри й через хеморецептори) і залози внутрішньої секреції, викликаючи виділення гормонів. Таким чином, інформація про роботу м'язів по нервових і гуморальних шляхах надходить у ЦНС і центр ендокринної системи (гіпоталамус), інтегрується, а потім ці системи регулюють функцію й трофіку внутрішніх органів.
Виконання фізичних вправ прилучає хворого до свідомої й активної участі в здійсненні свого власного лікування, що підвищує його психоемоційний стан і загальний тонус організму, надає впевненості у своїх силах і якнайшвидшому видужанні.
ЛФК протидіє атрофії тканин, розвитку контрактур, тугорухливості у суглобах; сприяє виникненню тимчасових компенсацій, відновленню порушених операцією або травмою функцій органів і систем. Вона відновлює рухові навички, ходьбу, правильну поставу, зміцнює м'яза, тренує пацієнта й готовить його до фізичних навантажень побутового й виробничого характеру. У випадку необоротності анатомо-структурних змін, які виникають у наслідку травми або оперативного втручання, такі, як видалення частини або цілого легені, ампутація кінцівки й т.д. , фізичні вправи допомагають виробити постійні компенсації, опанувати навичками самообслуговування, навчиться користуватися протезами, засобами пересування, адаптуватися до праці, перекваліфікуватися.
Список літератури
1. Мухін В.М. Фізична реабілітація. К.: «Олімпійська література», 2005.
2. Древинг Е.Ф. Травматология: Методика занятий лечебной физической культурой. М.: «Познавательная книга плюс», 2002.
3. Белая Н.А. Лечебная физическая культура и массаж. М.: «Советский спорт», 2000.
4. Физическая реабилитация / Под ред. Проф. С.Н. Попова, Ростов-на-Дону: «Феникс», 1999.
5. Богданов В.І. Фізичні методи лікування в травматології та ортопедії. К.: «Здоров’я», 1990.
Страницы: 1, 2, 3
