Відмороження II ступеня. У зоні ураження відбувається спазм кровоносних судин. Шкіра набрякає, утворюються пухирі. Частина тканини шкіри змертвіває. При великих відмороженнях у тварини підвищується загальна температура тіла. Хворобливі зміни зникають лише протягом 2-3 тижнів. Рідина пухирів розсмоктується або виливається назовні після розриву їх стінок. В цей час треба остерігатися інфікування пухирів, що вже розкрилися, оскільки при розвитку гнійного запалення лікування тварини значно ускладнюється.
Відмороження III і IV ступенів характеризуються змертвінням тканин на різну глибину з сильним ураженням м'язів і навіть кісток. Пухирі наповнені темним вмістом і швидко лопаються. Шкіра стає синьо-багровою, потім темно-фіолетовою і навіть чорною. Загальний стан тварини тяжкий. Значно підвищується температура тіла. Нерідко в місце відмороження потрапляє гнійна інфекція, яка часто спричиняє сепсис (загальне зараження крові). Відморожені тканини іноді можуть відламуватися (вуха, кінцівки).
При ознобленні та відмороженні І ступеня уражені ділянки треба добре розтерти снігом, потім помістити хвору тварину в тепле місце. З відновленням кровообігу шкіру насухо протирають і змазують камфорним маслом, борним вазеліном, гусячим жиром або смальцем. Ділянку ураження зав'язують м'якою пов'язкою.
При відмороженні II ступеня пухирі розтинають, рідину видаляють, ділянку відмороження змазують 5-процентним розчином йоду або камфорною маззю.
Ураження ПІ та IV ступенів повинен лікувати ветеринарний лікар: змертвілі ділянки видаляють оперативним шляхом до здорових тканин, потім звичайним способом лікують свіжу рану. Сильно уражені вуха ампутують. При великих ураженнях тварину забивають.
Загальне замерзання настає внаслідок тривалого впливу на організм низьких температур. Смерть настає при зниженні температури тіла до 20°.
Профілактика та заходи боротьби. Треба ретельно утеплювати клітки у морозяні та вітряні дні: завішувати солом'яними матами сітчасті частини кліток, накладати в них більшу кількість соломи, щоб кролі могли у неї заритися.
Ушиби. Ушибами називають такі травматичні ушкодження, при яких не порушується цілість шкіри і кісток.
Причиною ушибів найчастіше є удари будь-яким тупим предметом, наприклад дверцятами клітки, задніми лапами кролів під час бійки або удари при стрибанні, падінні.
Клінічна картина. При незначних ушибах на місці удару виявляють невелику розлиту припухлість, яка звичайно через кілька днів зникає; при ушибі кінцівки спостерігають кульгавість. При сильних ушибах часто розриваються кровоносні судини, а іноді розміжчуються тканини. У таких випадках на місці ушибу швидко утворюється різко обмежений опух, що містить кров (гематома). При прощупуванні в ньому відчувається рідина. Шкіра на місці ушибу почервоніла. При ушибах у ділянці хребта окремі хребці можуть зміщуватися. У цих випадках може настати параліч задніх кінцівок - вони витягуються і волочаться під час руху. Через 2-5 тижнів такі кролі звичайно гинуть. При розтині під шкірою в ділянці хребта можна виявити крововиливи (місце удару).
Діагноз встановити легко.
У сумнівних випадках, щоб відрізнити гематому від підшкірного нариву, можна зробити пробний прокол і за характером вмісту опуху визначити захворювання. "Лікування. При незначних ушибах кролі звичайно швидко видужують без усякого лікування. Місце ушибу обробляють розчином йоду, 5-процентним спиртовим розчином таніну, насиченим водним розчином марганцевокислого калію, змочують холодною водою або прикладають до нього лід. При повільному розсмоктуванні запального випоту втирають іхтіолову, йодисту або камфорну мазь. При великих гематомах або скупченнях лімфи роблять прокол або розрізи і лі кують як рани.
Заходи профілактики. Потрібно уважно доглядати за тваринами, не допускати скупченого утримання молодняка, видаляти з групи молодняка задирикуватих кроленят; своєчасно ремонтувати клітки і видаляти з них гострі предмети.
Рана - відкрите механічне ушкодження шкіри, слизової оболонки, а також тканини і органів, що характеризується болем, зяянням, кровотечею, іноді порушенням функції. Залежно від локалізації і виду рани кожна з цих ознак може бути виражена сильніше або слабше.
Залежно від предмета, яким поранено, і механізму дії розрізняють рани колоті, різані, ушиблені, рвані, укушені та ін. Ці рани мають багато спільного.
Причиною поранень найчастіше є бійки між кролями і наявність гострих предметів у приміщеннях і клітках для кролів.
Клінічна картина. Ознаки хвороби можуть бути дуже різноманітними і залежать від характеру і ступеня поранення (рис. 43). Можуть бути ушкодження тільки шкіри або тканини і органів, що лежать глибше. При невеликих і неглибоких ранах тварини звичайно видужують, при великих ранах, особливо проникаючих у черевну порожнину, часто гинуть.
Лікування. Незначні поранення змащують розчином йоду. Шкіру навколо рани обробляють ватно-марлевими кульками, змоченими у 2-процентному розчині хлораміну або 0,5-процентному розчині нашатирного спирту. Обробку проводять тампоном в напрямі від рани до периферії, щоб не занести в рану інфекції.
При значних пораненнях шерсть навколо рани вистригають, з її поверхні пінцетом видаляють дрібочки бруду і промивають 3-процентним перекисом водню, розчином риванолу (1:500), 2-3-процентним розчином борної кислоти або марганцевокислого калію (1:1000). Розчини повинні бути підігрітими до температури тіла. Влітку рани присипають одним із таких порошків: йодоформом, ксероформом, нафталіном пополам з борною кислотою, таніном або тальком. Якщо рана дуже кровоточить, на неї накладають притискувальну пов'язку. При глибоких ранах, що проникають у грудну або черевну порожнину, лікування недоцільне - хворих кролів забивають.
Глибокі, колоті, рвані або покусані рани з гнійним затіканням розкривають і промивають перекисом водню, потім обробляють пе-ніциліновою маззю. При клаптевих ранах у свіжих випадках можна накласти шви.
Заходи профілактики. Слід усунути в клітках і приміщеннях гострі предмети, які можуть спричинити поранення кролів, не допускати скупченості молодняка, видаляти з груп задирикуватих кролів.
Переломом називається часткове або повне порушення цілості кістки під впливом будь-якого насильства. Переломи кісток кінцівок здебільшого трапляються у кролів внаслідок травматичних ушкоджень (особливо це спостерігають при клітковому утриманні). Бувають випадки, коли під час годівлі або чищення кліток обслуговуючий персонал, не помічаючи кінцівки кроля, просуненої між дверцями, закриває їх з надмірною силою. При цьому відбувається раптовий перелом будь-якої кістки однієї кінцівки; внаслідок сильного удару в ділянці спини може настати параліч заду.
Клінічна картина. Розрізняють переломи закриті, тобто такі, при яких зовнішні покриви не порушуються, і відкриті, при яких порушена цілість останніх. Крім того, переломи поділяються на повні і неповні. Характерною ознакою повного перелому є рухливість кістки у незвичайному місці. При цьому чути звук тертя кісток; кінцівка висить, підтримувана м'язами і шкірою. При пальпації відмічають сильну болісність і набряклість.
Лікування. Рану над місцем перелому очищають і дезинфікують, щільно з'єднують кінці зламаної кістки, на переламану кінцівку накладають іммобілізуючу пов'язку з отвором над нею, через який її лікують. Через 2-3 тижні іммобілізуючу пов'язку знімають. Так поводяться і при закритих переломах. Часто лікування при переломах буває нерентабельним, тому таких тварин забивають.
Заходи профілактики. Потрібно своєчасно ремонтувати клітки, бути уважними при догляді за кролями.
Травматичний кон'юнктивіт. Причиною захворювання є ушиби та поранення повік, а також потрапляння в очі пилу, піску та інших чужорідних тіл.
Клінічна картина. При цьому спостерігають сльозотечу, почервоніння слизової оболонки очей, набряк та опухання повік. При уважному обстеженні очей можуть бути виявлені чужорідні тіла.
Хвороба може ускладнюватися гноєтворною мікрофлорою.
Діагноз встановлюється за клінічними ознаками, при цьому травматичний кон'юнктивіт треба відрізняти від симптоматичних кератокон'юнктивітів, які звичайно протікають у важкій формі.
Лікування. При наявності у оці чужорідних тіл необхідно· їх видалити, після чого око промити теплим 2-процентним розчином борної кислоти.
Засоби профілактики такі самі, як і при ушибах та пораненнях.
Закуси на шкурах - це прижиттєвий порок, що утворюється на шкірі кролів при травмуванні їх зубами, кігтями, гострими предметами. Основною причиною утворення закусів є групове утримання тварин.
Ознаки. Закуси дуже поширений дефект і становить 70% від загальної кількості усіх вад.
Розпізнають закуси свіжі, такі, що загоюються і вже загоєні.
Свіжі закуси мають вигляд ранок, дірочок, кірочок, нагноєнь,, потовщень шкіри та крововиливів. На місці пороку волосяний покрив випадає і утворюються невеличкі лисини. У живих тварин ці ділянки шкіри лишаються ушкодженими протягом 4-5 тижнів, поки волосся не відросте.
На волосяному покриві у місцях закусів, що заростають, видно западини, при роздуванні розетки виявляють волосся різної довжини. При цьому спершу відростає покривне, а потім пухове волосся.
На шкірі, в місцях закусів, що загоюються, видно плями та смуги площею від 0,3 до 1 см2, у кольорових кролів - темно-сині або чорні, у білих - червоні або жовті. Чим свіжіший закус, тим темніша або червоніша шкіра, грубіший та рідший волосяний покрив на травмованій ділянці. Зарослі закуси на живих кролях виявити важко. На прісносухих шкурках цю ваду можна виявити за потовщенням шкіри іншого забарвлення, за іншим кольором відрослого-волосся.
Засоби профілактики. Товарний молодняк від відсадки до забою слід утримувати індивідуально. Щоб запобігти утворенню закусів, треба вести відбір тварин за ознаками меншої агресивності. До того ж спокійні кролі краще відгодовуються. При відсадці товарного молодняка треба звертати увагу на його вік, фізичний розвиток, стать та темперамент і групувати тварин для утримання з урахуванням цих даних. Кролі однакового віку, розвитку, статі і характеру рідше б'ються і травмують один одного. Доцільно застосовувати кастрацію кролів-самців.
Некроз, або змертвіння (місцева смерть) - припинення життєвих функцій груп клітин обмеженої ділянки тіла або якого-небудь органа внаслідок-порушення току крові та лімфи.
Коагуляційний некроз - це змертвіння, що супроводжується ущільненням та висиханням мертвих частин, коагуляцією тканевого білка та перетворенням мертвої тканини в крихтоподібну масу. Некротизована тканина стає сухою, ламкою та крихкуватою. Вона набуває сірого або жовто-сірого забарвлення і різко відмежовується від здорової тканини.
Коагуляційний некроз виникає внаслідок припинення току крові через механічне ушкодження судин та з інших причин.
Коагуляційний некроз спостерігають найчастіше на нижній поверхні задніх кінцівок (рис. 44).
Причиною появи некрозу є особливий характер пересування кролів, при якому на нижню частину задніх кінцівок у ділянці плесна постійно впливає забруднена нерівна підлога.
Факторами, що сприяють некрозу, є погані умови утримання - малі клітини, вогка підстилка, недостатня її кількість, а також незбалансований раціон.
Ураження на кінцівках спричиняють у тварин хворобливу реакцію, кролі при цьому пересуваються неохоче, вони набирають поз, подібних до поз собак.
Засоби профілактики та лікування. Необхідно ліквідувати причини, що сприяють виникненню хвороби.
Уражені ділянки шкіри треба обробити дезинфікуючими антисептичними засобами: 3-процентними спиртовими розчинами піоктаніну, блискучої зелені або генцианвіолету, захистити уражену ділянку від механічних ушкоджень шляхом накладення сухих антисептичних пов'язок.
Використана література
1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., «Урожай», 1976, стр. 152 (на украинском языке).
Страницы: 1, 2
