За даними СОТ, на 100 чоловік доводиться в середньому 10 поїздок. По окремих регіонах і субрегіонах значення показника істотно відхиляються від середньосвітового рівня. Якщо в Центральній Африці і Південній Азії в 1995 р. реєструвалося 0,5 прибутків на 100 чоловік населення, то в Карібському басейні і Океанії не менше 40.

Найвища туристська активність наголошується в Європі. У всіх субрегіонах - Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі - кількість прибутків, а також поїздок за кордон з розрахунку на 100 чоловік більше середньосвітового рівня. Для прибутків максимальних значень показник набуває в Південній і Західній Європі - понад 60 прибутків на 100 чоловік, для поїздок за кордон в Північній і Західній Європі - більше 70 вибутків на 100 чоловік.

Разом з кількістю прибутку(вибутку) в статистиці туристських потоків використовується інший показник - тривалість перебування. Вона вимірюється в годиннику для одноденних поїздок і ночівлях для відвідин-перебувань.

Під ночівлею розуміють одну добу, проведену одним туристом в даній країні (місці призначення).

Тривалість перебування всіх туристів в країні протягом певного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, розраховується як твір числа туристських прибутків на середню тривалість перебування одного туриста в країні.

Облік ночівель лише на перший погляд здається простою і легкою справою. Тим часом можна навести немало прикладів з життя, що ставлять в безвихідь навіть самих дослідних фахівців. Чи здійснює ночівлю автомобіліст, що здійснює подорож і що зупиняється в мотелі на декілька годинників, аби прийняти душ, відпочити і того ж дня знову відправитися в дорогу? А що можна сказати про людину, яка відвідує родичів (за межами свого звичайного середовища) і повертається додому після півночі? Для відповіді на цих і інші аналогічні питання СОТ рекомендує керуватися двома критеріями: дати прибуття в місце призначення і вибуття з нього повинні розрізнятися, а мандрівна особа фактично ночувати під час відсутності на постійному місці проживання.

Залежно від тривалості перебування (числа ночівель) виділяють декілька сегментів ринку подорожей (таблиця. 2.1). Короткострокові поїздки (1-3 ночівлі) робляться для відпочинку і розваг у вихідні і святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4-7 ночівель) входять поїздки з різними мотивами, здійснювані переважно під час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджаючими темпами. Середньострокові поїздки (8-28 ночівель) відвідувачі здійснюють, знаходячись в тривалій відпустці, головним чином для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29-91 і 92-365 ночівель відносяться до довгострокового туризму. Частина осіб, перш за все економічно неактивних, роблять їх для відпочинку, розваг і лікування, інша - з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування і ін.).

За даними СОТ, загальна кількість туристських ночівель в світі в 1994 р. склала 8,2 млрд. Основна їх доля - близько 70% - доводиться на внутрішній туризм. Статистичні дані про ночівлі групуються по календарних місяцях, типові і категорії засобів розміщення, а також територіальній ознаці. Тривалість перебування туристів неоднакова по країнах (таблиця. 2.2). Ці відмінності обумовлені туристською спеціалізацією приймаючої країни (діловий туризм або подорожі ради розваги і відпочинку), рівнем цін на її внутрішньому ринку, характером туристських потоків (транзитні або кінцеві), віддаленістю від основних ринків виїзного туризму і деякими іншими чинниками. Залежно від їх поєднання середня тривалість перебування, наприклад, в країнах (територіях) Азіатсько-тихоокеанського регіону міняється від трьох ночівель в Сінгапурі до 24 в Австралії.

Таблиця 2.1

Шкала тривалості перебування

На відміну від статистики прибуток, що дає загальне уявлення про об'єм туристських потоків, статистика тривалості перебувань містить характеристику туристських подорожей. Збирана нею інформація про транзитні і кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги з розміщення.

Таблиця 2.2

Середня тривалість перебування міжнародних туристів в країнах Азіатсько-тихоокеанського регіону в 2004 р.

Розглянуті вище показники туристських потоків застосовуються не лише при статистичному обліку іноземних туристів, але і відносно місцевого населення, що відбуває за кордон або мандрівного в межах своєї країни. Тим самим забезпечується порівнянність баз даних в'їзного, виїзного і внутрішнього туризму.

2.3 Туристичні потоки і економіка туризму

За географічним принципом виділяється два види туризму: внутрішній і міжнародний.

Туризм внутрішній - подорож з туристичними цілями громадян країни в межах кордонів своєї держави без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. Внутрішній туризм не пов'язаний з перетином державного кордону і туристськими формальностями. Національна валюта, мова, документи залишаються колишніми. Внутрішнього туризму в світі припадає на частку 80-90% поїздок. Витрати на нього в 5-10 разів перевищують витрати на міжнародний туризм. Особливо популярний в США.

Міжнародний туризм охоплює поїздки з туристськими цілями за межі країни постійного місця проживання без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. На першій конференції ООН з туризму і подорожей, яка в 1968году проходила в Римі, було розроблено визначення міжнародного туризму. «Іноземний турист - це «тимчасовий відвідувач», тобто будь-яка особа, відвідуюча іншу країну, ніж та, в якій він постійно проживає, з будь-якою метою, окрім здійснення професійної діяльності, оплачуваної у відвідуваній країні.» До іноземних туристів відносяться всі тимчасові відвідувачі, прибулі в дану країну не менше чим на 24 години. У деяких країнах цей час може бути іншим. [2]

Розвиток міжнародного туризму в країнах, переважно приймаючих туристів, обумовлено прагненням збільшити приплив іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу. Іноземні туристи, що приїжджають, оплачуючи товари і послуги, забезпечують вступ валюти до бюджету приймаючої країни і тим самим активізують її платіжний баланс. Тому приїзд іноземних туристів отримав назву «Активного туризму». Виїзд туристів супроводжується відтоком національної валюти. Міжнародні платежі по туристських операціях такого роду фіксуються в пасиві платіжного балансу країни - експортера туристів, а сам туризм іменується «пасивним». По напряму туристського потоку виділяється в'їзний і виїзний туризм.

Туризм в'їзний - подорожі в межах країни осіб, що не проживають в ній постійно, з туристськими цілями без заняття оплачуваною діяльністю.

Туризм виїзний - подорожі осіб, що постійно проживають в одній країні, в іншу країну з аналогічними цілями без заняття оплачуваною діяльністю у відвідуваній країні.

По меті поїздки туризм ділиться на: рекреаційний, оздоровчий, пізнавальний, професійно-діловий, науковий, спортивний, паломнический, ностальгічний, екотуризм і так далі

Як правило, з підвищенням значущості туризму в економіці країни збільшується і впровадження держави в індустрію через міністерство з відповідними повноваженнями або за допомогою участі різних міжнародних організацій. Флагманом міжнародного туризму є Усесвітня туристська організація (СОТ). Існують також інші міжнародні організації, так або інакше пов'язані з туризмом, наприклад Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) і Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO).

Крім того, є багато регіональних організацій, таких, як Європейська комісія подорожей (ЕТК), Азіатсько-тихоокеанська асоціація подорожей (РАТА), Карібська туристська організація і ін. Їх зусилля в основному направлені на маркетинг, просування і надання технічній допомозі. СОТ - більш оперативний, ніж дорадчий, орган. У його обов'язки входять надання допомозі країнам-членам цієї організації, дослідницька робота, що складається з семи основних сфер досліджень; забезпечення статистичною інформацією; гармонізація політик, що проводяться різними країнами; надання допомозі країнам-учасницям при максимізації позитивної дії туризму на їх економіку; спонсорування освіти і підвищення кваліфікації і так далі [20]

СОТ є наступником Міжнародного суспільства офіційних туристських організацій (UOTO), яке з 1946 р. об'єднувало близько 100 НТО. СОТ була створена на надзвичайній Генеральній асамблеї UOTO, проходившей в Мексиці з 17 по 23 вересня 1975 р., і стала правонаслідувачем в проведенні міжнародних дій, ніж раніше займалося UOTO. СОТ має чотири рівні членства. Звичайними членами є країни, які ратифікували або погодилися з конституційним статутом СОТ. На 1 січня 1994 р. до складу СОТ входять 120 країн.

Асоційованими членами є на сьогоднішній день три територіальні формування - Нідерландські Антілли, Гібралтар і Макао. Постійний спостерігач - Ватикан.

Членами, що приєдналися, на 1 січня 1994 р. були 187 міжнародних неурядових державних і приватних установ, які активно беруть участь в туризмі: готельні і ресторанні ланцюги, турагентства, авіакомпанії, туристські учбові і дослідницькі інститути і центри. Ці установи об'єднані в Комітет членів, що приєдналися, і платять внески СОТ. Вони запрошуються для участі в роботі різних органів СОТ і виконання спеціальних дій, які інші міжнародні організації не можуть проводити.

Структура СОТ включає: Генеральну асамблею, Виконавчу пораду, Генеральний секретаріат, Регіональний комітет, Комітет членів, що приєдналися, а також різні комісії і спеціалізовані комітети.

Генеральна асамблея - примусовий орган організації, що складається з делегатів від звичайних і асоційованих членів. Вони зустрічаються двічі в рік для прийняття бюджету організації і різних рекомендацій. Генеральною асамблеєю створено шість регіональних комісій: для Африки, Америки, Східної Азії і Тихоокеанського регіону, Південної Азії, Європи, Близького Сходу. Ці організації покликані проводити рекомендації асамблеї в підвідповідальні їм регіони і заохочувати внутрішньорегіональний туризм.

Виконавча порада об'єднує 20 звичайних країни-членів, вибраних на асамблеї. Вони зустрічаються двічі в рік і розробляють необхідні заходи для виконання резолюцій, прийнятих Генеральною асамблеєю. Вони виконують і контролюють бюджет організації.

Генеральний секретаріат складається з генерального секретаря і персоналу 85 міжнародних представників; він базується в Мадриді. Генеральний секретар застосовує директиви асамблеї і поради. Будучи главою секретаріату, він управляє діяльністю організації, представляє програму взаємин з урядами країн-учасниць, управляє рахунками поради.

Комітет членів, що приєдналися, організований робочими групами: молодіжний туризм, вибір споживачів і їх поведінка, інвестиції в туризм, туризм і зайнятість, туризм і охорона здоров'я, туризм і інформаційні засоби. Європейська комісія подорожей була створена національними туристськими організаціями європейських держав як неприбуткова організація в 1948 р. і об'єднує 21 країну. Її роботу підтримує Європейський союз, який розглядає туризм як індустрію, що має величезне економічне і соціальне значення.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9