3. Шерсть, вовна
- довжина: визначається видом і породою тварин, типом волокон; становить 60 - 120 мм;
- грубість (товщина): оцінюється площею поперечного зрізу (мм), діаметром (мм), номером (м/г), лінійною густиною (текс) та ін.;
- тонкість: характеристика обернена грубості (товщині); має чіткий фізичний зміст: відношення довжини до маси, виражене у розмірах - мм/мг (м/г, км/кг);
- хвилястість, або звитість: волокна мають природну хвилястість, виражену у %;
- товщина - одна з найцінніших властивостей ВВ; становить 10 - 160 мкм і залежить від виду, породи, індивідуальних особливостей і умов утримання тварин;
- звивистість: впливає на здатність ВВ до валяння, оцінюється коефіцієнтом звивистості;
- міцність: порівняно невисока (4 - 8 сН/волокно), залежить від багатьох чинників (насамперед від товщини, тонші ВВ - міцніші);
- розривне навантаження складає 10 - 14 сН/текс, після зволоження знижується;
- відносне розривне подовження в сухому стані - 20 - 67%;
- гігроскопічність у стандартних умовах - 13 - 15% з підвищенням ВВП до 85 - 95%;
- для кислот - після обробки розчинами кислот і висушуванні зростає міцність на розрив; у концентрованіших розчинах сірчаної кислоти ВВ руйнуються;
- дія лугів - їдкий Na та K розчиняють ВВ при нагріванні; слабкі луги не впливають на властивості ВВ;
- дія тепла - дія температури до 100 оС веде до зменшення маси внаслідок висушування; 100 - 105 оС термодеструкція каротину. У полум'ї ВВ горить і виділяє запах смаженого пір'я;
- дія світла - ВВ стійкіші ніж целюлозні; тривала дія змінює колір, зменшується міцність та еластичність;
- здатність до увалення - специфічна властивість ВВ, не притаманна іншим волокнам.
4. Лляні волокна
Головною складовою є целюлоза, яка полідисперсна, має значно вищу (у 4 рази), ніж у бавовни молекулярну масу; частка целюлози не перевищує 75%. Довжина комплексних лляних волокон 170 - 250 мм, елементарних - 10 - 26; лінійна густина комплексних: - 5000 - 10000 мтекс; елементарних - 125 - 556; міцність (сН/ волокно) є найвищою серед природних волокон (комплексних - 200 - 400, елементарних - 15 - 20); розривне навантаження (сН/текс) елементарних - 120 - 130 і залежить від зрілості; лляні волокна мало еластичні; відносне розривне подовження до 3%; частка пружної деформації у загальному подовженні мала; гігроскопічність за стандартних умов - 11 - 12%; лляні волокна більш стійкі до дії води, ніж бавовняні, набрякання майже не змінює довжину; елементарні лляні волокна стійкіші до лугів ніж до кислот і комплексні не руйнуються.
5. Джут
- висота стебла сягає 4,5 м, товщина до 20мм. Джут, з якого отримують волокна - текстильну сировину поділяють на два однолітні види.
6.Коноплі
- стебло прямостояче, з супротивними, вгорі черговими, пальчасто роз сітчастими листками. Квіти одностатеві, плід - горішок. Вирощують в Європі, Азії.
7. Волокно кенар (КеВ)
отримують із стебел однорічної рослини, яку вирощують в Індії, Китаї, США, Бразилії; має високу міцність, гігроскопічність, хімічну стійкість і довговічність. Використовується для виготовлення високоякісних тарних тканин, каркасів килимів, канатів, шнурів.
8. Азбест
- єдине волокно мінерального походження. Найважливішою характеристикою є довжина: АВ довжиною 10 мм більше придатні для переробки на пряжу - з них у текстильному виробництві отримують вогнезахисті тканини, одяг для робітників хімічної промисловості.
9. Віскозні волокна
- отримують із целюлози, дитіовуглицевої кислоти і їдкого натрію; целюлозу - переважно з деревини ялини і сосни. Структурна модифікація Вів - комплекс фізико-хімічних заходів зміни складу і структури, бо целюлозні волокна мають негативні властивості: невисока міцність, низька пружність, нестійкість до м/о, горючість.
10. Ацетатні волокна
за хім. складом є ТАВ (триацетатні) та ДАВ (діацетатні); за морфологічною будовою - комплексні нитки (85 - 90%) і штабельовані волокна. Моноволокна мають округлі або поділені поперечні перерізи. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю і масою шпуль. Товщина елементарних волокон залежить від діаметра фільє'р і ступеня витягування.
11. Поліамідні волокна
Волокно твірні поліаміди аліфатичні чи ароматичні; за структурою - лінійні, розгалужені і зшиті. За кордоном найчастіше називають нейлонами, хім. склад зазначають однією - кількома цифрами, розташованими поруч.
12. Поліолефінові волокна
Формують ПОВ з найдоступніших полімерів - поліолефінів; зокрема для синтезу поліетилену і поліпропілену - вихідні сполуки етилен і пропілен. Широке використання ПОВ стало можливим лише після винайдення структурної модифікації полімерів. ПО мають звичайну стереорегулярну ізотактичну структури.
4. Класифікація пряжі
Бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон. Допускається вкладення віскозних волокон у бавовняну пряжу не більше, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння.
У змішаній пряжі , яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%.
Пряжу лляну вробляють з 100% лляних волокон.
Пряжу лляну виробляють із лляного волокна в суміші з ін. волокнами. Масова частка лляного волокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У лляну пряжу, призначену для вироблення бортувальних тканин, допускається вкладення хім. волокон до 15%, для пакувальних і мішкових тканин до 20%.
У змішаній пряжі, яка вироблена із суміші лляних, хім. та ін. волокон, масова частка лляного волокна повинна бути не менше ніж 30%.
Пряжу, вироблену з 100% вовняних волокон, відносять до чисто вовняної. Допускається вкладення інших волокон у чисто вовняну пряжу не більше, як 5%.
У вовняній пряжі масова частка вовняних натуральних волокон повинна бути не менше, ніж 70%.
У напіввовняній пряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовняних волокон повинна бути не менше, ніж 20%.
Пряжу класифікують:
1. За призначенням, для:
- ткацького виробництва;
- трикотажного виробництва;
- текстильно-галантерейного виробництва;
- килимового виробництва;
- для продажу населенню.
2. За способом прядіння, на:
- кардну;
- гребінну;
- апаратну.
3. За способом виготовлення, на:
- однониткову;
- трощену;
- рівничну;
- сукану;
- фасонну;
- меланжеву;
- комбіновану.
4.За способом оздоблення, на:
- сурову;
- варену;
- вибілену;
- фарбовану;
- вибивну;
- мерсирезовану;
- парадіновану.
5. За видом сировини, на:
- бавовняну;
- змішану з бавовняних та інших волокон;
- чисто лляну;
- змішану з лляних, хім. та ін. волокон;
- чисто вовняну;
- вовняну;
- напіввовняну;
- шовкову з відходів натурального шовку;
- хімічних волокон
5. Класифікація ниток
Текстильними нитками (ТН) називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами довжини для виготовлення текстильних виробів.
За хім. складом волокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні і синтетичні.
Відомо багато систем класифікації ТН. Як вихідна текстильна сировина ТН поділяється на первинну і вторинну, звичайну і текстуровану.
Ділення на підкласи - за ознакою особливостей отримання ТН з одного - кілька філаментів скручуванням чи без нього. Ділення на групи - за тією ж ознакою. У разі застосування простого скручування, складання, склеювання - отримують первинні нитки; у разі складання і скручування у два і більше кінців - вторинні продукти. Ділення ТН на підгрупи за ознакою будови, або структури. ТН що мають гладку, рівну поверхню, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів - віднесена до виробів звичайної структури. ТН підвищеної об'ємності, з зовнішніми ефектами, отриманих фасонним скручуванням, віднесено до групи структурованих.
За ознакою виду ТВ, з яких складаються ТН їх підгрупи поділяють на види і різновиди. Види ТН назву можуть мати від назви виду волокна чи відповідати прийнятим фірмовим або торговельним термінам. Різновид текстильної сировини визначається різновидом ТВ, з яких вона складається (наприклад нитка комплексна діацетатна тощо).
6. Класифікація тканин промислового призначення за функціональним призначенням так обробкою
Тканини промислового призначення за функціональним використанням поділяють, на:
- меблево-декоративні;
- взуттєві;
- ковдрові;
- текстильно-галантерейні;
- технічні;
- фільтрувальні;
- пасові;
- транспортні;
- пакувальні;
- парусини;
- тарні;
- сукна;
- оббивні;
- ізоляційні;
- спеціальні;
- шліфувальні;
- обтиральні;
- равендуки;
- двонитки;
- канва;
- марля.
За обробкою тканини промислового призначення поділяють, на:
- водонепроникні;
- водовідштовхувальні;
- брудовідштовхувальні;
- масло відштовхувальні;
- кислотостійкі;
- вогнестійкі;
- біостійкі;
- протигнильні;
- бактерицидні;
- молестійкі;
- тканини з антистатичним обробленням;
- металізовані - тканини з тонким шаром не окисленого металу, нанесеного з метою підвищення їх термостійкості чи електропровідності;
- тканини з ефектом м'ятості - тканини що мають стійкий м'ятий ефект, внаслідок спеціального хім. оброблення чи використання рівно усадочних ниток.
7. Характеристика асортименту тканин промислового призначення
Сучасний асортимент лляних тканин поділяється за призначенням на побутові, технічні та тарні тканини.
Більшість лляних тканини виробляється полотняним переплетенням, значну частку також складають жакардового та дрібно візерунчатого переплетення, обмежено застосовують саржеве й атласне переплетення.
За обробкою лляні волокна бувають суровими, вареними, кислованими, напівбілими, білими, гладкофарбованими, пістряво тканими, меланжевими та вибивними.
За волокнистим складом лляні тканини поділяються на чистолляні, лляні, напівлляні. Також в асортимент лляних тканини входять багато видів тарних тканин, лляних брезентів, бортові та парусині лляні тканини.
Асортимент вовняних тканин характеризується значною різноманітністю. За призначенням вовняні тканини поділяються на платтяні, костюмні, пальтові, ковдрові, меблево-декоративні, взуттєві тощо.
З урахуванням більш конкретного цільового призначення їх поділяють на тканини для пошиття чоловічого, жіночого, молодіжного, дитячого, а також повсякденного, вихідного, нарядного та спеціального одягу.
Залежно від способу прядіння вовни, тканини бувають камвольними, суконними та камвольно-суконними. За волокнистим складом ці тканини бувають чистововняними і напіввовняними.
За призначенням бавовняні поділяються на тканини побутового призначення, технічного та спеціального призначення. Для виробництва бавовняних тканин використовується однорідна та змішана пряжа гребінного , кардного та апаратного способу прядіння. Різноманітністю ткацьких структур, бавовняні тканини виробляються основним переплетенням - полотняним, саржевим, сатиновим, жакардовим, ворсовим і складним. За способом виробництва та основної обробки бавовняні тканини бувають: вибілені, гладко фарбовані, вибивні, пістряво ткані, меланжеві та меленжево-пістрявоткані.
Особливістю асортименту шовкових тканини є його більша різноманітність за волокнистим складом, особливостями будови й обробки. Різноманітністю асортимент досягається за рахунок застосування різних штучних і синтетичних ниток і волокон, а також застосування ниток різної скрученості. Оновлення асортименту досягається завдяки виробництву таких типів тканин з різних видів хім. волокон, які за своїм зовнішнім виглядом і споживними властивостями імітують тканини з природних волокон. Це передусім шовкоподібні тканини типу жоржет і шифон з модифікованих капронових ниток, бавовняно подібні типу маркізет з крепових лавсанових ниток, вовно подібні, платтяні та платтяно-костюмні тканини. Різноманітністю асортименту шовкових тканин досягається за рахунок використання різних видів переплетень. За призначенням шовкові тканини поділяються на платтяні, сорочкові плащові, пальтові, підкладкові, меблево-декоративні, білизняні, поштучні вироби.
Страницы: 1, 2
