Рефераты. Розподіл товарів в маркетингу

Розподіл товарів в маркетингу

16

ТЕМА 6. “РОЗПОДІЛ ТОВАРІВ В МАРКЕТИНГУ”

1. КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ

2. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

3. ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

4. РІШЕННЯ В СИСТЕМІ ЗБУТОВОЇ ЛОГІСТИКИ

5. ВИСНОВКИ

Після вивчення теми Ви зможете:

Визначити канал розподілу продукції і охарактеризувати різні види каналів;

провести порівняльний аналіз характеристик оптових посередників різних типів;

класифікувати підприємства роздрібної торгівлі;

зрозуміти рішення в системі збутової логістики;

1. КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ

Існування проблеми розподілу товарів викликане тим, що місце виробництва і місце споживання товарів у більшості випадків не збігається. Для процесів виробництва і споживання також є характерним значне часова і просторова невідповідність.

Політика розподілу - це організація оптимальної збутової мережі для ефективних продажів товарів, включаючи створення мережі оптових і роздрібних магазинів, складів проміжного збереження, пунктів техобслуговування і виставкових залів, визначення маршрутів руху товарів, організація транспортування, систем навантаження-розвантаження, питання логістики.

Поняття розподілу об'єднує регулювання усіх виробничих заходів, спрямованих на переміщення продукту в просторі і часі від місця виробництва до місця споживання.

Складнощі в рішенні проблем розподілу обумовлені двома

моментами:

1) при виборі каналів і систем розподілу завжди існують альтернативи, тобто достатньо велика кількість можливих варіантів рішення цієї проблеми. Фірма повинна вибрати найбільшь прийнятний варіант.

2) вибір каналів і систем розподілу відноситься до стратегічних рішень підприємства. Їхня зміна, як правило, неможлива в короткі терміни.

Реалізація продукції в більшості випадків провадиться через

посередників, кожний із який формує відповідний канал розподілу. Використання посередників у сфері розподілу вигідно насамперед для виробників. Вони у цьому випадку мають справу з обмеженим колом зацікавлених осіб в реалізації продукції. Крім того, забезпечується широка доступність товару при прямуванні його безпосередньо споживачу. За допомогою посередників скорочується кількість прямих контактів виробника і споживача.

Основні причини, що обумовлюють використання посередників:

організація процесу розподілу потребує наявності певних фінансових ресурсів;

створення оптимальної системи розподілу припускає наявність відповідних знань і досвіду в галузі кон'юнктури ринку, методів розподілу і торгівлі;

завдяки контактам, досвіду і спеціалізації посередники більш кваліфіковані і з меншими витратами забезпечують широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.

> Канал розподілу - це сукупність юридичних і фізичних осіб, які виконують посередницькі функції і приймають на себе або допомагають передати будь-кому іншому право власності на товар або послуги на шляху від виробника до споживача.

Учасники каналів розподілу виконують ряд функцій, що сприяють успішному рішенню вимог маркетингу. До них слід віднести:

проведення науково-дослідної роботи;

стимулювання збуту;

налагодження контактів із потенційними споживачами;

пристосування товару під вимоги споживачів (фасування, пакування, маркірування);

транспортування і складування товарів;

фінансування;

прийняття відповідальності і ризику.

Канали розподілу бувають трьох видів: прямі, непрямі і

змішані.

Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без

участі посередницьких організацій. вони частіше усього встановлюються між виготовлювачем і споживачем, що самі контролюють свою маркетингову програму і мають у своєму розпорядженні обмежені цільові ринки.

Непрямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробника до учасника-посередника, а потім від нього - до споживача. Такі канали звичайно створюють фірми, що із метою збільшення своїх ринків і обсягів збуту згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат і відповідно від визначеної частки контролю над збутом, а також готові дещо послабити контакти зі споживачем.

Змішані канали об'єднують риси перших і других, гарантуючи

значно більший набір постачальницько-збутових послуг.

Вибір каналу розподілу є складною проблемою, у якості орієнтирів для її рішення існує набір певних правил. У цій галузі варто шукати індивідуальні рішення , що враховують все різноманіття впливаючих на систему збуту чинників.

Наприклад:

Виготовлювач зацікавлений збувати свою продукцію безпосередньо споживачам при наявності власних регіональних складів. Але перед тим, як вдатися до прямого збуту, менеджери повинні бути упевнені, що продукція фірми буде реалізована.

Прямий маркетинг використовується при складному технологічному виробництві, коли виготовлювач самотужки забезпечує монтаж складного устаткування безпосередньо у споживача.

Якщо поставляється устаткування технологічно менш складне і не потребує спеціальної наладки і монтажу, те доцільно реалізовувати його через місцеві збутові організації, котрі можуть передати функції монтажу спеціалізованим організаціям

При виготовленні вузькоспеціалізованих виробів і наявності конкретної заявки споживача використовується прямий збут.

Збутова діяльність промислового підприємства з застосуванням прямого маркетингу може вестися через збутові оптові бази, склади й оптові контори виготовлювача.

Концентрація споживачів у територіально об'єднаних зонах також робить більш ефективними прямі контакти. У випадках, коли утримання проміжних складів обходиться виготовлювачу достатньо дорого за рахунок експлуатації дорогого устаткування, він організує постачання безпосередньо споживачу.

Той самий товар може розподілятися і через прямий канал і через непрямий;

> Довжина і ширина каналу розподілу. Довжину каналу розподілу визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.

Рівень каналу розподілу - будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу по наближенню товару до споживача.

Канал нульового рівня або канал прямого маркетингу складається з виробника, який продає свій товар безпосередньо споживачам ( через відділ збуту, філію, мережу фірмових магазинів, посилкову торгівлю тощо)

Однорівневий канал має одного посередника - роздрібного торговця, це можуть бути ділери, брокери, агенти.

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживацькому ринку - це оптовик і роздрібний торговець, на промисловому - промисловий дистриб'ютор і ділери.

> Ширина каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Кількість незалежних посередників, в свою чергу, ініціюється типом збуту, який використовує певний виробник. Існують такі варіанти збуту.

> Інтенсивний збут

При інтенсивному збуті фірма шукає максимально можливе число торгових точок і складів, щоб забезпечити максимальне охоплення ринку і великий обсяг продажів. Ця стратегія охоплення підходить для товарів повсякденного попиту, сировинних товарів і нетрудоємких послуг. Перевагою інтенсивного збуту є найбільша доступність товару і висока доля ринку завдяки широкій доступності і демонстрації товару. Недоліками є:

обсяги продажів по різноманітних каналах далеко не однакові, хоча витрати на контакт із будь-яким посередником ті самі. Таким чином, зростання збутових витрат може знизити рентабельність системи в цілому;

- коли товар розподіляється по великому числу різноманітних торгових точок, фірма ризикує втратити контроль над маркетинговою стратегією: установленням знижок, якості обслуговування, організацією співробітництва з дистриб'юторами;

- із цієї причини інтенсивний збут часто несумісний із підтримкою іміджу марки і з точним позиціонуванням на ринку.

Названі труднощі спонукають фірми зміщатися у бік більш вибіркових систем збуту після того, як цілі ознайомлення споживачів із маркою будуть досягнуті.

> Вибірковий (селективний) збут.

У цій системі збуту виготовлювач використовує не усіх посередників , яких він міг би залучити. Така збутова система переважає для товарів попереднього вибору, коли покупець проводить порівняння цін і товарів. Виготовлювач вибирає посередників по таких критеріях, як розмір торгової фірми, якість послуг, технічна компетентність і оснащеність збутовика.

Обираючи вибіркову систему збуту, виготовлювач свідомо обмежує доступність товару, щоб знизити витрати розподілу і домогтися від посередників більш ефективного співробітництва. Головна особливість цієї системи - нездатність досягти потрібного рівня охоплення ринку. Іноді така система є вимушеною.

> Ексклюзивний розподіл

Це крайній випадок вибіркового збуту. Тільки один торговець одержує право продавати дану марку на визначеній території. Звичайно він зобов'язується не продавати конкуруючі марки тієї ж товарної категорії (виняткове ділерство, ділер "правої руки").

Стратегія ексклюзивного охоплення корисна, коли виготовлювач хоче диференціювати свій товар, проводячи політику високої якості, престижності або гарного обслуговування.

> Системи збуту . Виробники використовують : традиційну, вертикальну, горизонтальну, багатоканальну збутові маркетингові системи.

Традиційна складається з незалежних виробників, одного або декількох оптових і одного або декількох роздрібних торгівців. Всі учасники такої системи самостійні і неконтрольовані іншими, переслідують ціль максимізації прибутку своїй ділянці, їх не цікавить кінцева ціль системи розподілу.

Вертикальна система діє як єдина система, включаючи виробника, одного або декількох оптовиків, одного або декількох роздрібних торговців. Переслідує загальну ціль і інтереси. Один з учасників виступає в головній ролі, тобто цілком або частково координує і контролює функції всієї системи збуту. Вертикальні системи можна розділити на:

? корпоративні - у рамках єдиної організаційної структури однієї корпорації

? договірні - контролюють свою діяльність у рамках договорів: Це - добровільні об'єднання, франчайзінги, організації утримувачів привілеїв;

Страницы: 1, 2



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.