5. Нерегулярний попит. У багатьох організацій збут коливається на сезонній, щоденній і навіть погодинній основі, що викликає проблеми недовантаження і перевантаження. Велика частина суспільного транспорту не завантажена під час денного затишку і не справляється з перевезеннями в годинник списів. По буден у музеях мало відвідувачів, зате у вихідні дні зали переповнені. Задача маркетингу - вишукати способи згладити коливання в розподілі попиту за часом за допомогою гнучких цін, мір стимулювання й інших прийомів спонукання.
6. Повноцінний попит. Про повноцінний попит говорять, коли організація задоволена своїм торговим оборотом. Задача маркетингу - підтримувати існуючий рівень попиту не дивлячись на мінливі споживчі переваги і конкуренцію, що підсилюється. Організація повинна неухильно піклуватися про якість товару й обслуговування, постійно заміряти рівень споживчої задоволеності, щоб судити про правильність своїх дій.
7. Надмірний попит. У ряду організацій рівень попиту вище, ніж вони чи можуть хочуть задовольнити. Задача маркетингу. Іменованого в даному випадку "демаркетингом", - вишукати способи тимчасового чи постійного зниження попиту. При загальному демаркетингу прагнуть збити надмірний попит, прибігаючи до таких мір, як підвищення цін, ослаблення зусиль по стимулюванню і скорочення сервісу. При вибірковому демаркетингу прагнуть скоротити рівень попиту на тих ділянках ринку, що менш прибуткові чи вимагають менше сервісних послуг. Ціль демаркетинга - не ліквідувати попит, а всього лише знизити його рівень.
8. Нераціональний попит. Протидія попиту на товари, шкідливі для здоров'я, вимагає цілеспрямованих зусиль. Проводяться кампанії проти поширення сигарет, спиртних напоїв, наркотичних засобів, вогнепальної зброї. Задача маркетингу - переконати аматорів чогось відмовитися від своїх звичок, поширюючи застрашливі зведення, різко піднімаючи ціни й обмежуючи приступність товару.
З таблиці 1 видно, як впливає зміна споживчого попиту на маркетингову стратегію підприємства.
У минулому діячі ринку училися розуміти своїх споживачів у процесі повсякденного торгового спілкування з ними. Однак ріст розмірів фірм і ринків позбавив багатьох розпорядників маркетингу безпосередніх контактів зі своїми клієнтами. Керуючим приходиться все частіше прибігати до дослідження споживачів. Вони витрачають більше, ніж коли-небудь, раніш, на вивчення споживачів, намагаючись з'ясувати, хто саме купує, як саме купує, коли саме купує, де саме купує, і чому саме купує.
Основне питання: як саме реагують споживачі на різьблені спонукальні прийоми маркетингу, що фірма може застосовувати? Фірма, що по-справжньому розібралася в тім, як реагують споживачі на різні характеристики товару, ціни, рекламні аргументи і т.п. Саме тому і фірми і науковці витрачають так багато зусиль на дослідження залежностей між спонукальними факторами маркетингу і відповідною реакцією споживачів. споживача між надходженням подразників і проявом відгуків на них. Сам "чорна шухляда" складається з двох частин. Перша - характеристики покупця, що роблять основний вплив на те, як людина сприймає подразники і реагує на них. Друга частина - процес ухвалення купівельного рішення, від якого залежить результат.
Процес покупки починається з того, що покупець усвідомлює проблему , нестаток. Він почуває різницю між своїм реальним і бажаним станом. Нестаток може бути порушений внутрішніми чи зовнішніми подразниками. На цьому етапі діячу ринку необхідно виявити обставини, що звичайно підштовхують людину до усвідомлення проблеми. Варто з'ясувати: а) які саме відчутні чи нестатки проблеми виникли, б) чим викликані їхнє виникнення, в) яким образом вивели вони людину на конкретний товар.
Зацікавлений споживач може зацікавитися, а може і не зацікавитися пошуками додаткової інформації. Якщо спонукання виявляється сильним, а товар, здатний його задовольнити, легкодоступний, споживач швидше за все зробить покупку. Якщо ні, то нестаток може просто відкластися в його пам'яті. При цьому споживач може або припинити пошуки інформації, або пошукати ще небагато, або зайнятися активними пошуками. У пошуках інформації споживач може звернутися до наступного джерелам:
Особисті джерела (родина, друзі, знайомі).
Комерційні джерела (реклама, продавці, упакування, виставки).
Загальнодоступні джерела (засобу масової інформації).
Джерела емпіричного досвіди (дотик, вивчення, використання товару).
Відносний вплив цих джерел інформації варіюється в залежності від товарної категорії і характеристик покупця. Кожен вид джерел може по-різному позначатися на ухваленні рішення про покупку. Найефективнішими є особисті джерела.
Споживач використовує інформацію для того, щоб скласти для себе комплект марок, з якого виробляється остаточний вибір. Питання полягає в тім, як саме відбувається вибір серед декількох альтернативних марок, яким образом споживач оцінює інформацію. Для оцінки варіантів можна виділити кілька основних понять, за допомогою яких вона відбувається. По-перше, існує поняття про властивості товару. Кожен споживач розглядає будь-який даний товар як визначений набір властивостей. Більше всього людина звертає уваги на властивості, що мають відношення до його нестатку. По-друге, споживач схильний додавати різні вагові показники значимості властивостям, що він вважає актуальними для себе. Можна провести розходження між важливістю тієї чи іншої властивості і його характерністю, тобто помітністю. По-третє, споживач схильний створювати собі набір переконань про марки. Набір переконань про конкретний марочний товар відомий як образ марки. Переконання споживача можуть коливатися від знання справжніх властивостей із власного досвіду до знань, що є результатом виборчого сприйняття, виборчого перекручування і виборчого запам'ятовування. По-четверте, вважається, що кожній властивості споживач приписує функцію корисності. Функція корисності описує ступінь очікуваної задоволеності кожною окремою властивістю. По-п'яте, відношення до марочних альтернатив складається в споживача в результаті проведеної їм оцінки.
Оцінка варіантів веде до ранжирування об'єктів у комплекті вибору. У споживача формується намір зробити покупку, причому найбільш кращого об'єкта. Купити товар, споживач буде або вдоволений, або незадоволений ім. У нього проявиться ряд реакцій на покупку, що становлять інтерес для діяча ринку. Робота з маркетингом не кінчається актом покупки, а продовжується й у післяпродажний період. Що визначає ступінь задоволеності споживача зробленою покупкою? Відповідь криється в співвідношенні між чеканнями споживача і сприйманих експлуатаційних властивостей товару. Якщо товар відповідає чеканням, споживач удоволений, якщо перевищує їх - споживач дуже вдоволений, якщо не відповідає їм - споживач незадоволений. Чим більше розрив між очікуваними і реальними експлуатаційними властивостями, тим гостріше незадоволеність споживача.
Стратегія маркетингу визначає, як потрібно застосовувати структуру маркетингу, щоб залучити і задовольнити цільові ринки і досягти цілей організації. У рішеннях про структуру маркетингу головне - планування продукції, збут, просування і ціна.
Стратегія повинна бути максимально ясною. (Наприклад, планування нової продукції повинне передбачати встановлення пріоритетів, розподіл відповідальності, часовий і виробничий графіки, підтримку просування і потреби в навчанні персоналу.) От приклад поганої, нечіткої стратегії: для того щоб збільшити частку на ринку для товару 4, додаткові засоби будуть виділені на дизайн і рекламу. Гарна стратегія тієї ж організації повинна показати більш чіткі напрямки діяльності. Частка на ринку товару 4 повинна бути збільшена з 6 до 8 % протягом 12 місяців за допомогою розробки привабливого і функціонального упакування; посиленою рекламою для залучення 200 основних споживачів, зміни реконструкції товару для поліпшення його зовнішнього вигляду без збільшення витрат.
Часто фірма вибирає стратегію з двох і більш можливих варіантів. Наприклад, компанія, що хоче збільшити свою частку на ринку до 40%, може зробити це декількома шляхами: створити більш сприятливий образ товару через інтенсивну рекламу; збільшити чисельність торгового
2. Методи управління маркетинговою діяльністю, що застосовується на ДП ”Сокирницькому цеолітовому заводі”.
Державне підприємство "Сокирницький цеолітовий завод" засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству України з питань надзвичайнихситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Юридична адреса підприємства ДП "Сокирницький цеолітовий завод",МНС України 90442 Україна Закарпатська область, Хустський район, с.Бороняво, вул. Гагаріна,45 тел./факс 31422-5517, 36-71 Директор Головка Іван Петрович .
Підприємство створене з метою:
видобутку та поглиблної переробки природних цеолітів Сокирницького родовища;
випуску на основі цеолітів природнихсорбентів та кормових добавок, призначених для виконання заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та використання в інших галузях народного господарства.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
есплуатація Сокирницького родовища цеолітів;
видобутокцеолітової сировини;
виробництво цеолітової продукції згідно з державним замовленням та укладеними договорами;
реалізація готової продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
вдосконалення технології виробництва цеолітової продукції з використанням найновіших наукових розробок з метою випуску високоякісної екологічно чистої продукції;
розробка та впровадження нових видів продукції на основі природних цеолітів.
Будівництво заводу здійснюється у відповідності до Державної програми " Видобуток , переробка та застосування природніх запасів цеоліту" затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 44-р від 26.01.94 року.
Повна потужність заводу згідно проекту 50 тис. тон класифікованої цеолітової продукції на рік. Основним продуктом в обсязі 30,0 тис. тон / рік є цеолітове борошно фр.0,14 - 1,0 мм., яке використовується як кормова мінеральна добавка в тваринництві та птахівництві в зоні радіаційно забруднених територій внаслідок Чорнобильської катастрофи , в якості мінеральної добавки в землеробстві та виробництві мінеральних добрив.
Попутне виробництво подрібненої класифікованої продукції в межах 40% від обсягу основного продукту слідуюче:
фракція 0,0 - 0,14 мм обсягом 11,0 тис. тон. - пудра цеолітова для використання в гумово- технічній промисловості, як мякий абразив в продукції побутової хімії, як активна мінеральна добавка в бетон, як коагулянт в технологіях водоочистки (застосовується в суміші з глиноземом );
фракція 1,0 - 3,0 мм обсягом 6,0 тис.тон - призначена для водоочистки та водопідготовки в якості сорбенту, кормової добавки в птахівництві, регулятору обмінних процесів в супіщаних грунтах при інтенсивному та поливному веденні рослинництва;
фракція 3,0 - 10,0 мм обсягом 3,0 тис.тон. - для використання в технологіях водоочистки ( захистний шар в адсорберах ),для осушки газів та рідин , як субстрат тепличних грунтів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
