2.3. Організаційно-правові основи маркетингової діяльності
Формування в Україні „ринку покупця”, який є втіленням концепції маркетингу, відбувається у складних умовах. Однак уже створено нормативно-правову базу, яка регламентує маркетингову діяльність українських підприємців.
Державне регулювання потрібне, по-перше, щоб створити нормальні умови для розвитку конкуренції, без якої ринок не може існувати.
Саме на це спрямовані Закони України:
- „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (1992 p.).
- „Про Антимонопольний комітет України" (1992 p.).
- „Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 p.).
Згідно з цими законами до методів недобросовісної конкуренції, зокрема, відносять:
- неправомірне використання товарного знака, фірмового імені, копіювання товарів іншого підприємця;
- розповсюдження неправдивих відомостей, що можуть зашкодити діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;
- отримання, використання і розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації іншого підприємця тощо.
Створений на основі відповідного закону Антимонопольний комітет України, який має територіальні відділення у всіх областях України, усіляко сприяє демонополізації товарних ринків. Зокрема, комітет затвердив методику визначення монопольного становища підприємців на ринку (1994 p.), згідно з якою монополістом вважається підприємець, частка якого на ринку певного товару становить 35%.
Антимонопольний комітет веде облік підприємств-монополістів і контролює їхню діяльність, зокрема рівень цін на товари.
Створено нормативно-правову базу і для здійснення маркетингової діяльності у всіх чотирьох основних напрямах, що їх охоплює комплекс маркетингу.
Так, для правового забезпечення розроблення, виробництва і збуту високоякісних товарів прийнято Декрет Кабінету Міністрів України „Про стандартизацію і сертифікацію" (1993 p.).
Згідно з цим Декретом в Україні створено Державну систему сертифікації продукції УкрСЕПРО і затверджено перелік товарів, які повинні проходити обов'язкову сертифікацію. У разі порушення цього положення застосовуються штрафні санкції у розмірі 25% вартості реалізованих товарів.
Для захисту прав виробників марочних товарів щодо непри-пустимості їх підробки прийнято Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (1994 p.).
З прийняттям цього закону Україна офіційно приєдналася до Паризької конвенції -- міжнародної організації із сторічним стажем, яка охороняє права промислової власності підприємств, закріплені товарними знаками. Це дає можливість і боротися з виробниками всіляких підробок під продукцію всесвітньо відомих фірм, яких багато потрапляє на вітчизняний ринок.
Водночас і українські виробники марочних товарів мають юридичний захист на зовнішніх ринках.
Законодавчі акти, що регламентують підприємницьку діяльність, безпосередньо торкнулися і другої складової комплексу маркетингу -- ціноутворення. На більшість видів продукції ціни вивільнені. Але на товари монопольних виробників їх контролює держава.
Не залишились поза увагою і ціни на експортну продукцію. Прагнучи вийти на зовнішні насичені ринки, українські підприємці часом встановлювали занижені ціни, що трактується світовим співтова-риством як різновид недобросовісної конкуренції. Проти порушників антидемпінгового законодавства в багатьох країнах вживають доволі серйозні санкції. Окрім високого штрафу, на товар накладають антидем-пінгове мито, унаслідок чого він стає неконкурентоспроможним.
На врегулювання цієї проблеми спрямований Указ Президента України „Про індикативні зміни цін на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньо-економічної діяльності України експортно-імпортних операцій" (1994 p.).
У ринкових умовах необхідно повністю перебудувати систему матеріально-технічного забезпечення і збуту. За часів адміністративно-командної економіки постачальницька система була побудована за вертикальним принципом, коли всі матеріальні ресурси розподілялись ланцюгом „уряд -- міністерство -- главк -- територіальні управління", її перебудову було здійснено за Указом Президента України „Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства" (1994р.).
Нові системи матеріального забезпечення і збуту формуються в Україні переважно за горизонтальним принципом і виконують інформаційно-комерційні функції.
Підприємства, організації, оптові бази об'єднуються в інформаційно-комерційні мережі, учасники яких користуються безоплатним обміном інформацією між регіональними центрами, спеціальними банками даних.
Ще одним важливим елементом комплексу маркетингу є маркетингові комунікації, передусім реклама. В Україні швидко розвивається ринок рекламних послуг, організовуються численні рекламні агентства.
Але якість значної частини вітчизняної рекламної продукції низька, що зумовлене і браком кваліфікованих фахівців, і слабкою матеріальною базою рекламних агентств, і браком коштів у рекламодавців.
Велике значення для регламентації рекламної діяльності має Закон України „Про рекламу” (1996 p.). Він регламентує різні аспекти рекламної діяльності, зокрема забороняє популяризувати алкогольні напої та тютюнові вироби в засобах масової інформації; не дозволяє переривати рекламою демонстрування кіно- та телефільмів, забороняє рекламу зброї, суттєво обмежує рекламу, спрямовану на неповнолітніх тощо.
Державне регулювання маркетингової діяльності має ще один важливий напрям -- захист прав споживачів.
Закон України „Про захист прав споживача”, введений у дію 1991р., в який пізніше було внесено зміни й доповнення, передбачає різні штрафні санкції до його порушників, зокрема:
- за реалізацію імпортних товарів, які не відповідають нормамУкраїни щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів тазбереження довкілля -- 50% вартості реалізованих товарів;
- за відмову в наданні необхідної, доступної і достовірної інформаціїпро товари -- 30% вартості товарів;
- за ухилення від перевірки якості товарів -- 100% вартості товарів.
Згідно із законом, провідним державним органом із цих питань виступає Комітет України у справах захисту прав споживачів та його структури на місцях. Хоча ці органи і провадять значну роботу, проте вони не справляються з масою порушень прав споживачів, і на товарних ринках України панує правовий нігілізм.
Така ситуація спричинила виникнення громадських форм консюме-ризму. Створено Українську асоціацію споживачів -- недержавну організацію, яка об'єднує регіональні товариства і спілки захисту прав та інтересів споживачів.
Не обминуло законодавство і ринок туризму. Україна є привабливою зоною для відпочинку на європейському ринку. Законодавство України постановило наступні закони:
- «Про захист прав споживачів»
- «Про туризм:
- «Про підприємництво»
- «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
- «Про страхування»
У свою чергу Державна туристична адміністраціяУкраїни видала наказ від 16.03.2004 Про правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.
Отже, в Україні вже багато зроблено для створення цивілізованого ринку -- “ринку споживача”, “ринку туриста”.
РОЗДІЛ 3. CПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КОНТРОЛЮ МАРКЕТИНГУ У ГОТЕЛЬНОМУ БІЗНЕСІ УКРАЇНИ.
3.1. Готельний бізнес України: тенденції та перспективи.
Готельний бізнес, один з найперспективніших напрямів бізнесу, що успішно розвиваються, в Україні. Особливістю цього бізнесу є орієнтація на Європейські сервісні стандарти і стрімкий перехід до них. І як всякий бізнес -- готельний бізнес прагне до збільшення доходу і шукає інструменти і ефективні шляхи до досягнення бажаного фінансового результату. За даними «Майгер Консалтінг» від 01.02.07 в минулому році популярність України для туристів зросла: за даними офіційної статистики, приріст туристів до України в першій половині 2006 р., в порівнянні з аналогічним періодом 2004 р., склав 16%. Кількість іноземних туристів за позначений період 2005 р. склала 6,6 млн. - стільки ж, скільки за важ 2000 р.
За даними Держкомстату в Україні 1218 готельних підприємств, а загальна кількість готелів, санаторіїв, пансіонатів і т.д. -- більше 3200. За станом на січень 2007 р. сертифікацію пройшли 930 готелів. Сьогодні в країні надають свої послуги 30 однозіркових, 43 двозіркових, 66 тризіркових, 22 четирехзвездочних і всього два п'ятизіркові готелі. Вищого звання були здобули "Прем'єр-Килим" в Києві і "Донбас-Килим" в Донецьку, які входять в асоціацію "Grеаt Но1е1s оf the World". Останній готель виник завдяки інвестиціям "Систем капітал менеджмент", який і надалі планує розширювати готельну мережу.
По Дніпропетровську пятизіркоих готелів 2: SunRay, Гранд Готель Україна, чотиризіркових 3: Катеринославський, Каспій, Академія, тризіркових 5: Асторія, Хутір, Дніпропетровськ, Схід, Надія. Також Бартоломео, Парк Готель.
В цілому в Україні кількість готельних місць на 1 тис. населення складає 2, в Києві - 6. Тоді як в Москві - 9, Парижі - 38, а в середньому по Європі 14-18.
Представники іноземного капіталу в цілому оцінюють український ринок готельного бізнесу як складний, але перспективний для інвесторів і більше уваги приділяють можливості реалізації проектів в регіонах країни. У регіонах земельні ділянки можна купити значно дешевше, ніж вони коштуватимуть з часом, простіше вирішуються питання приватизації землі і багато інших. При цьому найцікавіші в плані реалізації проектів крупні міста - Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса і Крим. У Україні туристична індустрія як самостійний сектор економіки знаходиться у стадії свого становлення. В цілому прогнози притоки інвестицій оптимістичні, але багато що залежатиме від політики держави на ринку. Враховуючи, що багато високорозвинутих країн, і серед них - Іспанія, Швейцарія, Австрія, Франція, Бельгія, побудували добробут значною мірою на основі туризму, для реалізації готельного потенціалу України повною мірою держава винна:
* забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для приїзду до України;
* проводити ефективну політику розвитку масового туризму;
* зменшити готельний збір;
* прийняти заходи до поліпшення стану визначних пам'яток;
* внести зміни до законів про землекористування,
* внести зміни до правил видачі відповідних дозволів організаціям суміжних галузей, щоб привертати інвестиції у відкриття нових об'єктів масового туризму.
У своєму становленні готельний ринок України зіткнувся з рядом проблем. Однією з них є слабкість внутрішньої конкуренції, що пояснюється відсутністю вільних засобів і високими податковими ставками, із-за чого складно забезпечити економічну стабільність, максимізувати прибутки, підвищити конкурентоспроможність підприємств індустрії гостинності на ринку готельних послуг і відсутність могутніх міжнародних готельних мереж.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9