Перемогам ассирійців сприяло й те, що вони першими почали виробляти залі-зо і озброїли своїх воїнів невідомою раніше залізною зброєю. Однак безперервні війни підірвали сили Ассирії. Наприкінці VII ст. до н. є. її вороги об'єдналися проти неї. Головним її ворогом стало Вавилонське царство, яке на той час знову переживало період піднесення. 612 р. до н. є. столиця Ассирії місто Ніневія була взята штурмом і зруйнована. Через кілька років Ассирійське царство загинуло.
Вавилонське царство у VII--VI ст. до н. є.
Звільнившися від влади ассирійців, Нововавилонське царство стало знову міцніти. Найвищої могутності воно досягло у першій половині VI ст. до н. є. за царя На-вуходоносора II, який був видатним державним та політичним діячем. Багато уваги він приділяв укріпленню господарства країни. При ньому Вавилон став най більшим містом Передньої Азії, укріпленим двома рядами стін. З метою поширен-ня торгівлі в країні були прокладені нові зручні дороги, що мали й воєнне зна-чення. Однак після смерті Навуходоносора II (582 р. до н. є.) Вавилонська держа-ва почала занепадати. Влада царів послабилася внаслідок міжусобиць та збільшення впливу жерців, багатого купецтва і лихварів, а на кордонах держави посилилися сильні сусіди.
Перська держава та її завоювання
На схід від Месопотамії розташоване Іранське нагір'я, де кочували племена персів. У І тисячолітті до н. є. з появою заліза прискорився процес створення тут перших держав.
У середині VI ст. до н. є. вождь одного з перських племен Кір підкорив своїй владі інші перські племена і оголосив себе царем. Він створив сильне військо на зразок ассирійського і почав завойовувати держави Передньої Азії. 538 р. до н. є. перси оволоділи Вавилоном. Завоювання персів тривали і після смерті Кіра, який загинув під час одного з походів у Середній Азії. 525 р. до н. є. його син Камбіз завоював Єгипет. Але після невдалої спроби Камбіза захопити Нубію в різних частинах перської держави почалися повстання. У Персії з'явився жрець, який видавав себе за вбитого напередодні походу на Єгипет брата Камбіза. Самозванця підтримали інші жерці, невдоволені перською владою. Камбіз помер за нез'ясованих обставин, і перський престол перейшов до царя Дарія І. Він придушив повстання у підкорених персами країнах і розширив межі Перської держави. При ньому вона займала всю Південну Азію, аж до Індії, та частину Африки з Єгиптом.
Дарій І розділив свою державу на окремі області -- сатрапи, на чолі яких стояли правителі -- сатрапи, що відали збиранням податків до царської казни, залученням населення до військової служби та до примусових робіт.
Перський цар мав необмежену владу. Кожен, хто наближався до царя, мусив впасти на землю, не зводячи на нього очей. Підкорені народи сплачували персам величезні податки, віддавали юнаків у царське військо. Вони постійно повставали проти перського гніту. Тому їх можна було тримати в покорі тільки силою зброї. Послаблення Перської держави зумовлене й тим, що народи, які в ній жили, не були пов'язані ні спільною культурою, ні спільними господарськими інтересами.
Культура країн Передньої Азії
Народи Передньої Азії створили багату культуру. Одним з їхніх досягнень було письмо, створення якого сприяло розвиткові науки і мистецтва. Складність пере-дачі малюнком багатьох слів спричинила його заміну клинописом. Значки, що складалися з клинців, означали слово або склад. Усього ж їх налічувалося понад 600. Клинопис поширився серед багатьох народів Передньої Азії, що пристосову-вали його до своєї мови. Клинописом писали на глині, якої багато в Месопота-мії. Обпечені глиняні таблички зберігалися краще від паперу. Народи Передньої Азії, зокрема вавилоняни, досягли істотних успіхів у галузі наукових знань. Планування вулиць Вавилону свідчить про значний розвиток геометрії. Були написані підручники з арифметики, які містили задачі з дробами. На осно-ві астрономічних знань вавилоняни склали календар: рік був поділений на міся-ці, місяці -- на тижні, по 7 днів у кожному. Доба поділялася на години й хвили-ни. Неабияких успіхів досягло мистецтво. Величні статуї крилатих биків з людським обличчям охороняли палаци ассирійських царів. Ці палати прикрашалися також рельєфними зображеннями військових походів ассирійців. Розписом і мозаїкою були покриті стіни Вавилону. У VI ст. тут були збудовані висячі сади, що стали од- ним із семи див світу. В центрі Вавилону височіла 90-метрова семиярусна храмо-ва вежа, верхній ярус якої був вкритий золотом.
Збереглося кілька пам'яток давньошумерської літератури, що була побудована на міфах. До них належать «Поема про доліт Етани на небо» та «Поема про Гільга-неша». На клинописних табличках записана також легенда про всесвітній потоп.
ДЕРЖАВИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ
Фінікія
У давнину на східному узбережжі Середземного моря знаходилася країна Фіні-кія, її географічне положення було дуже вигідним -- на перехресті караванних та морських шляхів, які з'єднували багато країн. Фінікійські поселення перетвори-лись на багаті торгові міста, найбільшими з яких були Тір, Сідон і Бібл. Зав-дяки наявності кедрових і дубових лісів фінікійці були забезпечені деревом для будування кораблів. На зламі II--І тисячоліть до н. є. вони вважалися кращими суднобудівниками та мореплавцями. Вони плавали по всьому Середземному морю і виходили в Атлантичний океан.
Фінікійські купці вели широку торгівлю. Одним із важливих предметів фінікій-ської торгівлі були раби. Фінікійці не тільки купували рабів, але й хитрістю ви-крадали людей у прибережних поселеннях та захоплювали полонених, займаючись морським розбоєм.
У чужих землях фінікійські мореплавці заснували багато поселень, або колоній, їхні сліди знаходять навіть в Іспанії. Відомою фінікійською колонією було місто Кар-фаген на півночі Африки (сучасний Туніс).
Фінікійські купці вели торгові записи. Але для цього незручно було користу-ватися ні ієрогліфами, ні клинописом. Тому на основі єгипетського скоропису, був створений алфавіт. Він був дуже простий і складався з 22 знаків-літер; голосні звуки при письмі пропускалися.
Фінікійські міста недовго зберігали незалежність.
Давньоєврейські держави в Палестині
На південь від Фінікії знаходилась Палестина. На початку II тис. до н. є. цю країну завоювали кочові єврейські племена, підкоривши місцеве населення. Від кочового скотарства євреї почали переходити до землеробства. Поступово серед євреїв також склалися рабовласницькі відносини. Рабами ставали поло-нені і боржники. Почала виділятися знать, що зосереджувала в своїх руках чимало багатіїв.
Частина євреїв у пошуках кращої долі переселилась на територію Єгипту. Тут вони зазнавали тяжких утисків з боку фараонів та їх чиновників. Євреїв змушу-вали тяжко працювати на будівництві храмів і гробниць. Це дало підґрунтя іс-нуванню легенди про «єгипетський полон єврейського народу», з якого нібито єв-реїв звільнив пророк Мойсей.
В XI ст. до н. є. у північній частині Палестини виникло Ізраїльське царство. Одночасно з Ізраїльським царством на півдні Палестини виникло Іудейське царство, яким, за легендою, правив цар Давид, що був суворим і жорстоким правителем. Після смерті Саула Давид об'єднав обидві держави в одну -- Ізра-їльсько-іудейську. Давид ввів закони, його військо провело ряд успішних війн, розширивши територію держави.
Найбільшого піднесення Ізраїльсько-іудейське царство набуло за правління сина Давида -- царя Соломона. Він уже не вів кровопролитних війн, а провадив реформи, спрямовані на поліпшення управління державою. Соломон прославився як мудрий правитель. Відразу ж після смерті царя Соломона у X ст. до н. є. його держава розпала-ся на дві частини -- Ізраїль та Іудею, що ворогували між собою. Довга війна послабила їхні сиди, і вони стали легкою здобиччю для ворогів. 722 р. Ізраїль-ське царство було завойоване Ассирією. Трохи довше проіснувала Іудея. 586 р. до н. є. її захопили вавилоняни, забравши в рабство багатьох її жителів (вави-лонський полон євреїв). 538 р. до н. є. Іудейське царство потрапило під владу перського царя Кіра II. Євреї, як і всі інші народи, спочатку обожнювали сили природи. Поступово головним став культ бога Ягве (Ієгови), який за легендою з'явився пророкові Мойсею на горі Синай і вручив йому скрижалі -- таблиці, де були записані зако-ни для євреїв, Євреї вважали, що Ягве вибрав їх серед усіх інших народів як най-кращих -- «богообраних». Релігійні легенди та уявлення євреїв дістали відобра-ження у першій частині Біблії -- Старому Завіті.
ДАВНЯ ІНДІЯ
Природа та давне населення Індії
Індія займає півострів на півдні Азії -- Індостан. Природа і клімат цієї кра-їни різноманітні. Майже весь півострів Індостан зайнятий плоскогір'ям із спекот-ним кліматом. Між плоскогір'ям та Гімалаями розташована широка низина, де протікають великі ріки: Інд і Ганг, що беруть початок у Гімалаях і разом із численними притоками утворюють родючі долини, відокремлені одна від одної тропічними лісами і пустелями. Тваринний світ Індії надзвичайно багатий. Пер-ші держави в Індії виникли у III тисячолітті до н. є. в долині Інду. Це міста Мохенджо-Даро і Ха'раппа. У центрі тих міст були фортеці, в середині яких розміщалися палаци правителів. На прямих вулицях стояли дво- триповерхові будинки і бідні хатини. Був навіть примітивний водогін. У давнього населення Індії було письмо, але його знаки ще досі не розгадані. У II тисячолітті до н. є. ці міста з невідомих причин були покинуті населенням.
У кінці II тисячоліття до н. є. з північного заходу в Індію прийшли численні племена аріїв, що були кочовими скотарями. На чолі арійських племен були пле-мінні вожді -- раджі, влада яких обмежувалася радою старійшин. З кінця II тис. до н. є., з поширенням залізних знарядь, індійці почали осво- ! ювати долину Гангу, розчищаючи джунглі та осушуючи болота. Вони сіяли рис, ячмінь, вирощували бавовну, з тростини виварювали цукор.
Утворення держав та виникнення кастового ладу
Розвиток землеробства і ремесла, а також загарбницькі війни призвели до появи в аріїв майнової нерівності. У раджів, що очолювали грабіжницькі походи, зосе- : реджувалося багато майна. За допомогою воїнів вони зміцнювали свою владу, робили ' її спадковою. Полонених вони перетворювали на рабів. Селяни і ремісники спла- ! чували на користь знаті податі. Раджі поступово перетворювалися на царів маленьких ! держав. Під час війн ці маленькі держави об'єднувались, і тоді правитель ставав і махараджею («великим царем»). З часом втрачала своє значення рада старійшин. Із племінної знаті набирали- і ся військові начальники і чиновники, що відали збиранням податків, організа- \ цією робіт з вирубування лісів та осушення боліт. Значну роль у державному апараті відігравали жерці -- брахмани.
У державах Індії в І тисячолітті до н. є. населення поділялося на чотири гру-пи, що називалися кастами. Перша каста складалася з брахманів, обов'язком яких було вивчення священ-них книг. Друга каста -- кшатрїі була представлена воїнами, в чиїх руках було і державне управління. Третю касту становили вайшьї -- землероби, пастухи і торгівці. Все підкорене арміями місцеве населення належало до касти шудр. Шудри були слугами і виконували тяжку і брудну роботу. Поза кастами знаходилися так звані недоторкані, яких зовсім зневажали. Належність до певної касти була спадковою. Тому касти закріплювали нерів-ність у давньоіндійському суспільстві.
Держава Мауріїв
У середині І тисячоліття до н. є. відбулися значні зміни у господарському житті країни. До цього часу основна частина долини Гангу була освоєна. У сільському господарстві широко використовувалося штучне зрошування. Розвивались торгівля і лихварство; зростали і багатіли міста. Все це диктувало необхідність у ство-ренні єдиної держави.
У V ст. до н. є. під час тривалої боротьби між невеликими державами поси-лилася держава Магадха. Вона поширила своє панування на території між Ган-гом та Гімалаями. В кінці IV ст. до н. є, вся Північна і значна частина Південної Індії були об'єднані під владою царя Чандрагупти. Він заснував династію Ма-уріїв. Цар керував країною, спираючись на чиновників та військову верхівку, утримання яких було покладено на плечі селян-общинників, ремісників і рабів. Рабами були не тільки чужоземці-полонені, а й боржники. Найбільшого підне-сення держава Мауріїв набула під час правління царя Ашоки (273--236 рр. до н. є.). Він приєднав до своєї країни декілька сусідніх областей. А після смерті царя Ашоки його держава розпалася на кілька незалежних областей.
Культура і релігія Давньої Індії
Давні жителі Індії створили самобутню культуру. Великим їх досягненням було створення алфавітного письма з 50 знаків, що означали як голосні, так і приголос-ні звуки, а також склади.
Грамота в Індії була доступна головним чином брахманам, оскільки нібито бог Брахма створив письмо та дозволив ним користуватись тільки брахманам. Уже в XI--X ст. до н. є. індійці виконували гімни богам. Збірки цих гімнів називаються Ведами. Пізніше вони були записані і стали пам'ятками літерату-ри. Героїчний епос давньоіндійських народів дістав своє відображення в поемах «Махабхарата» та «Рамаяна». У Давній Індії виникло багато казок, які містять відомості про життя давніх індійців.
Великих успіхів було досягнуто давніми індійцями в математиці. Вони створили сучасну систему цифр, серед яких був нуль, що полегшував лічбу, дозволяв рахувати десятками, сотнями, тисячами та іншими великими величинами за допомогою одних і тих самих десяти цифр. Давні індійці знали, що Земля має форму кулі і оберта-ється навколо своєї осі. Індійці багато подорожували, що сприяло розширенню їх географічних знань. Ще в давнину були написані наукові праці з агрономії. У Давній Індії була розвинута медицина. Давні індійці знали, як лікувати жовтяницю, ревматизм та інші хвороби, вміли робити складні операції. В Індії були винайде-ні «шахмати». Цю гру індійці називали «чотири роди військ».
Індійські архітектори споруджували величні храми і палаци. Своєю вишука-ністю дивував царський палац у Паталіпутрі, головні входи в який являли со-бою ряди різьблених колон з розписами.
Страницы: 1, 2, 3
