3
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Юридичний факультет
Кафедра конституційного, адміністративного і фінансового права
Право лісокористування, поняття та види.
(Курсова робота)
Виконала: студентка 306 групи денної форми навчання Бацала М. В.
Науковий керівник: к. ю. н. Струтинська Л. В Чернівці-2005
ПЛАН
Вступ. …… . .…………………………………………………………3
Розділ 1.Поняття та зміст права лісокористування. ……………….6
Розділ 2.Види лісокористування: ……………………………….…….17
2.1.Правове регулювання заготівлі деревини та заготівлі живиці..18
2.2.Правове забезпечення інших видів лісокористування. .............29
Висновки. ................................................................................................37
Список використаної літератури. .......................................................39
Вступ
Актуальність теми дослідження. Уразливість і екологічна нестабільність чарівної зелені та важливого природного багатства України -- лісів -- постійно при-вертали і привертають увагу фахівців лісової справи та інших приро-дознавчих наук, а також широкого кола громадськості. І не дивно, ад-же ліси завжди були і залишаються одним з головних природних чинників, місцем формування трудової діяльності людини -- починаючи з доісторичних часів і донині. Екологічні та економічні супе-речності щодо лісокористування і напрямів його розвитку нерідко зводять до емоційного сприйняття поверхових, іноді розрізнених факторів, без з'ясування їх глибинних причин. Бага-то науковців і політиків вбачають можливість поліпшити екологічну ситуацію на шляху подальшого розширення об'єктів природно-заповід-ного фонду, істотного обмеження або й повного припинення промисло-вого лісокористування в лісах деяких регіонів, не вдаючись до системного аналізу стану справ у галузі, до висвітлення об'єктивних лісівничо-технічних показників, які характеризують стан лісів і зміни, що відбулися в них за минулі десятиріччя і відбуваються сьогодні. Те саме стосується досвіду і показників економічного використання лісових ре-сурсів у сусідніх зарубіжних країнах . Адже намагання увійти до Європейського Співтовариства не можна реалізу-вати лише гаслами. Важливішим є економічне зростання, і в тому чис-лі -- в лісовій галузі, з рівнянням на передові досягнення.
Актуальність цих проблем обумовлює важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних з правовим регулюванням лісокористування, а особливо таких важливих видів користування лісовими ресурсами як заготівля деревини та живиці, а також інших видів лісокористування. Детальний аналіз та характеристика теперішнього стану лісокористування, розробка пропозицій та рекомендацій щодо його вдосконалення набули не лише теоретичного, а практичного значення. Вони необхідні для подальшого поліпшення законодавства, яке регулює діяльність відповідних органів держави по лісокористуванню, покрашення підготовки кадрів для них.
У системі права будь-якої держави лісокористування, його законодавче закріплення посідають особливе місце. Це обумовлюється колом тих суспільних відносин, які підлягають упорядкуванню, охороні та розвитку у відповідності з об'єктивними потребами.
Ступінь наукової розробки теми. Поняття, проблеми сутності, стану, практичного застосування, удосконалення та перспектив розвитку права лісокористування привертали увагу багатьох вчених-екологів. Цим питанням присвячено низку дисертацій, навчальних посібників, наукових статей, зокрема: В.Ф. Горбового, В.І. Андрєйцева, А.Бобко, І. Синякевича, Я. Лазаренко,
Г.В. Тищенко, О.І. Крассова, Б.В. Єрофієва, В. Завгородньої, В. Непийводи та інших, в яких розкривається поняття, зміст та принципи лісокористування, а також висловлюються рекомендації щодо його вдосконалення та механізму здійснення.
Об'єктом дослідження є лісокористування як один з важливих правових інститутів лісового права.
Предметом дослідження є суспільні відносини в сфері лісокористування.
Методологічною основою курсової роботи стали такі методи наукового пізнання як діалектичний, порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Причому кожен з них в конкретному випадку використовувався не в чистому вигляді, а в поєднанні з іншими.
Метою дослідження є визначення на основі аналізу наукової літератури та законодавства, що стосується проблем екологічного права, сутності та особливостей права природокористування.
Для досягнення цієї мети в процесі написання курсової роботи ставилися такі основні завдання:
Визначити поняття та з'ясувати зміст лісокористування;
Розкрити сутність видів лісокористування.
Структура курсової роботи зумовлена метою та завданнями
дослідження і складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.
1. Поняття та зміст права лісокористування.
Право лісокористування в юридичній літературі розглядається як один з важливих правових інститутів лісового права, котрий включає в себе сукупність правових норм , які встановлюють умови і порядок багатоцільового раціонального використання, відтворення і охорони лісів, ведення лісового господарства, права і обов'язки лісокористувачів, виходячи з інтересів суспільства в одержанні деревини, інших лісових ресурсів, використання інших корисних властивостей лісу. Горбовой В.Ф. Лесное право: Курс лекций.- Свердловск, 1977.- с.26
Цей інститут - один з центральних в екологічному праві, оскільки дає можливість суспільству забезпечувати раціональне використання лісових ресурсів держави. Дана можливість забезпечується шляхом надання ресурсів лісу, які є у власності держави, у користування фізичних та юридичних осіб. В цьому смислі право лісокористування є складовою права природокористування, можна сказати вони співвідносяться як поняття загальне і часткове, у зв'язку з цим їм властиві спільні ознаки.
В результаті закріплення природних ресурсів за відповідними суб'єктами у них виникає відповідно до закону сукупність прав та обов'язків,
тобто право лісокористування в суб'єктивному значенні. Відповідно право лісокористування в суб'єктивному значенні - це надане фізичним і юридичним особам право володіння і користування, тобто право безпосередньої експлуатації лісових ресурсів з метою отримати певне благо. Суб'єкт, який не має такого права не є лісокористувачем. В юридичній літературі деякі автори в суб'єктивне право лісокористування включають і право володіння, і право управління, і право розпорядження. Дійсно, лісокористувачам належать такі правомочності. Але все це не можна вважати правом користування, бо згадані правомочності мають місце поряд з правом користування. Таким чином, сукупність усіх перелічених правомочностей у лісокористувачів не можна називати правом користування. Виходячи із загальноприйнятих у праві понять і термінології, під суб'єктивним правом природокористування слід розуміти забезпечену законом можливість безпосередньої експлуатації природного об'єкта з метою одержання певних благ. Свиридов В. Н. Экология. Природопользование. Окружающая среда: проблемы, перспективы.- М. -1993.
Для усунення термінологічної плутанини доцільно всю сукупність правомочностей, що належать конкретному лісокористувачу і покладених на нього обов'язків іменувати не «правом лісокористування», яке повинно застосовуватись лише для позначення відповідної сукупності норм, тобто для позначення об'єктивного, а не суб'єктивного права, а лісокористуванням. Останнє доцільно іменувати правомочністю, як право безпосередньої експлуатації об'єкта.
Слід відрізняти фактичне користування і право користування, яке являє собою фактичне користування на законних підставах і в порядку, які визначаються екологічним правом.
Право лісокористування є єдинию юридичною підставою, за якою окремі установи, підприємства, організації та громадяни можуть володіти та користуватися багатствами лісу. Право лісокористування є похідним від права державної власності на природні ресурси та об'єкти природи. Крассов О.И. Право лесопользования вСССР.-- М., 1990. Відповідно до ст.6 Лісового кодексу України усі ліси є власністю держави.
Право лісокористування багатогранне. По-перше, воно зв'язує користувачів з державою в особі тих органів державного управління, які відводять відповідні ділянки лісу та здійснюють нагляд. По-друге, це право пов'язує суб'єкта права лісокористування зі всіма існуючими підприємствами, установами , організаціями, а також громадянами, тобто будь-якими суб'єктами права. На основі вказаного права лісокористувач може вимагати від інших осіб утримуватись від незаконних дій, що порушують його володіння та користування, а всі особи повинні слідувати цим вимогам. По-третє, право лісокористування породжує юридичний зв'язок між суб'єктом цього права та сусідніми лісокористувачами. Цей юридичний зв'язок заключається в праві лісокористувача вимагати від сусідів такого користування відповідною ділянкою або об'єктом, яке не заважало б йому самому в здійсненні його права лісокористування і не погіршило б стану ділянки або об'єкта, що знаходиться в його користуванні.
Право лісокористування має цільовий характер. Держава надає окремим лісокористувачам конкретні ділянки лісу, об'єкти лісокористування для визначених цілей, які в обов'язковому порядку фіксуються в дозволах на право користування. Надання праву лісокористування цільового характеру має важливе значення. Воно дає державі можливість планувати експлуатацію природних ресурсів і тим самим забезпечувати найбільш ефективне їх використання в інтересах суспільства. Використання наданих об'єктів не за призначенням розглядається не тільки як вихід за межі права лісокористування, але і як порушення права державної власності на них. В ряду випадків це порушення тягне за собою вилучення у лісокористувача відповідної ділянки або об'єкта, а відповідно, і припинення права лісокористування по відношенню до них. Однаково лісокористувачі не мають права залишати наданий об'єкт без використання.
Лісокористувачі не мають права продавати, обмінювати, дарувати, заповідати, або яким-небудь іншим способом відчужувати своє право користувача. Передача цього права від однієї особи до іншої можливе лише за розпорядженням компетентних державних органів. Право лісокористування характеризується стійкістю, яка виявляється в тому, що об'єкти права лісокористування надаються, як правило, в безстрокове користування і право користування може бути припинено не інакше як на основах, вказаних в законі. Це створює користувачу необхідні умови для здійснення його діяльності, гарантію його інтересам, пов'язаним з лісокористуванням.
Право лісокористування надається на певний строк, особливо в тих випадках коли ресурс або об'єкт потрібен даному користувачеві тимчасово.
Право лісокористування відноситься до абсолютних прав. Лісокористувачі мають право вимагати від будь-кого утримуватись від неправомірних вторгнень в межі їх лісокористування. Особи, які порушують права лісокористувачів, повинні виконувати такі вимоги. Право лісокористування охороняється державними органами від порушень зі сторони будь-яких осіб.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
