Він додається до робочої дркументації аудитора та може бути використаний в якості аудиторських підтверджень. При цьому висновок повинен бути достатньо повним і детальним, щоб досвідчений аудитор міг, ознайомившись з ним, отримати повне уявлення про проведену експертом роботу.

Створений безпосередньо перед проведення перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто за якими напрямами і з якою інтенсивністю буде проводитись перевірка. Для кращого огляду і раціональної постановки завдань можуть використовуватись графіки, діаграми і комп'ютерні системи. Програма аудиторської перевірки необхідна для найбільш ефективного розподілу роботи всередені аудиторської групи і для контролю за ходом аудиторської перевірки з боку керівництва аудиторської фірми.

Джерела інформації про клієнта.

Аудитор може отримати інформацію про діяльність клієнта з наступних джерел:

офіційні публікації в юридичних виданнях, професійних, галузевих та регіональних журналах і монографіях;

статистичні дані, офіційні звіти господарюючих суб'єктів, банківські звіти;

нормативні та законодавчі акти, що регламентують діяльність клієнта;

результати відвідування спеціальних семінарів, конференцій, інших аналогічних заходів;

роз'яснення і підтвердження, отримані від персоналу клієнта, бесіди з внутрішнім аудитором та іншими компетентними особами;

консультації з аудитором, який проводив аудит в попередні періоди;

засновницькі документи, протоколи зборів ради директорів й акціонерів, контракти та договори, бухгалтерська звітність минулих періодів, плани та бюджети, наказ про облікова політику;

результати огляду цехів, складів та служб клієнта, а також досвід персоналу, що безпосередньо не пов'язаний зі сферою обліку;

контракти, договори, угоди клієнта;

внутрішні звіти аудиторів, консультантів, внутрішньофірмові інструкції;

результати проведення аналітичних процедур; виявлення незвичайних господарських операцій, порядок оформлення яких неоднозначно трактується чинним законодавством;

документи, що регламентують виробничу та організаційну структуру клієнта, список його філій і дочірніх підприємств;

результати роботи із залученими спеціалістами-експертами;

знайомство з реєстрами акціонерів;

використання знань, набутих з попереднього досвіду аудитора.

На етапі попереднього планування потрібно отримати загальну інформацію про фінансово-господарську діяльність клієнта: про зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на бізнес клієнта, пов'язані з особливостями його діяльності.

Важливо отримати інформацію про політику клієнта в різних галузях, установити ступінь відповідальності і права керівників різних рівнів, визначити коло осіб, що мають право змінювати політику клієнта.

На основі отриманої інформації аудитор приймає рішення про необхідність залучення для консультацій відповідних спеціалістів (юристів, спеціалістів з податків, технологій тощо).

План аудиту

Одержавши в процесі попереднього планування дані про підприємство, аудитор приступає до розробки загального плану аудиту.

План аудиту є документом організаційно-методологічного характеру, який містить основні стадії процесу аудиту, розміщені в логічній послідовності, із зазначенням видів запланованих робіт, періоду їх проведення, відповідальних виконавців та інших питань. План складається з врахуванням особливостей бізнесу клієнта, організації обліку і системи внутрішнього контролю, визначених ризиків і меж суттєвості, координації дій, супроводження і нагляду за діяльністю асистентів, експертів та інших фахівців, які не є аудиторами.

У випадку, якщо системою внутрішнього контролю своєчасно попереджається здійснення неефективних операцій, виникнення недостовірної інформації, виявляються можливі відхилення, тоді аудитор за достатнього ступеня впевненості може суттєво зменшити обсяг запланованих прийомів перевірки.

Займаючись розробкой плану, аудитору необхідно визначити аудиторський ризик і рівень суттєвості, які дозволяють вважати фінансову звітність підприємства достовірною. Рівень даних показників значно впливає на особливості підбору прийомів і способів аудиту.

Під час планування також враховується ступінь автоматизації облікових робіт, обробки звітної інформації, наявність структурних підрозділів і філій, показники діяльності яких відображаються в консолідованій звітності підприємства.

З метою підвищення ефективності перевірки окремі пункти плану можуть обговорюватися з керівництвом підприємства, що дозволить скоординувати роботу аудиторів і спеціалістів господарюючого суб'єкта.

Важливим моментом при розробці плану є формування бригади аудиторів, розподіл їх відповідно до професійних здібностей по конкретних ділянках аудиту, інструктаж, ознайомлення з планом і програмою аудиту, порядком контролю якості виконаних робіт.

Програма аудиту

Після складання плану розробляється програма аудиту, яка є переліком етапів аудиту, необхідних для його реалізації. В програмі визначаються завдання, які необхідно вирішити для досягнення мети перевірки.

Програма складається до початку аудиту, але в ході перевірки до неї можуть вноситися як незначні, так і суттєві зміни.

Програма аудиторської перевірки повинна включати:

перелік всіх аудиторських прийомів і способів, необхідних для вивчення поставлених в договорі питань;

детальний опис кожного способу та прийому.

Планування і розробка програми відноситься до компетенції головного аудитора (керівника групи), який здійснює контроль за їх виконанням.

Висновки, зроблені аудитором при виконанні кожного розділу плану і програми відображаються в його робочих документах. Вони є основою для підготовки аудиторського висновку і формування думки про достовірність фінансової звітності та обліку в їх суттєвих аспектах.

Графік проведення аудиту

Графік визначає граничні терміни підготовки і надання матеріалів, які були підготовлені під час перевірки для складання аудиторського висновку та інших документів. При складанні графіку вирішується питання про витрати часу на окремі види і ділянки перевірки з врахуванням і в межах очікуваної винагороди, з метою забезпечення отримання прибутку.

Таким чином, планування і складання програми аудиту є важливим етапом підготовки аудиторської перевірки та забезпечення її якості та надійності.

2. Методика здійснення аудиту.

Поняття методології та методики

Термін “методологія” - грецького походження. Він означає “вчення про метод” або “теорія методу”. Методологія займається теоретичними проблемами шляхів та засобів наукового пізнання, закономірностями наукового дослідження як творчого процесу. Виникла вона на основі аналізу наукової діяльності вчених, загальних особливостей методів та засобів, які застосовуються, їх порівнянні та систематизації. Тим самим методологія розкриває сутність наукової пізнавальної діяльності.

Термін “метод” походить від грецького “methodos”, що означає “дорога за будь-чим”, “шлях”. Поняття “науковий метод” можна охарактеризувати як цілеспрямований підхід, шлях, за допомогою якого досягається певна мета, щось пізнається або вирішується. Метод представляє собою комплекс різноманітних пізнавальних підходів та практичних операцій, спрямованих на отримання нових знань. В аудиті під методом розуміють систему основних підходів та способів дослідження фактів господарського життя, які відповідають предмету та завданням аудиту як галузі знань.

Аудит використовує наступні методи:

всезагальні, які характеризують філософську основу пізнання;

загальні, які конкретизують всезагальні методи стосовно аудиту;

спеціальні, які використовують аудитори, вивчаючи факти господарського життя.

Терміном “методика” позначають застосування в певному порядку різноманітних конкретних способів та прийомів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання господарських явищ і процесів.

Тому, під “методикою” розуміють сукупність правил здійснення конкретного дослідження, послідовність інструментів, що застосовуються при вивченні конкретних фактів.

Враховуючи вище викладене, методика аудиту - це застосування сукупності способів і прийомів, які дають можливість провести аудит системно, в найбільш доцільній послідовності. Інакше кажучі, це система способів, прийомів і правил, що застосовуються при вивченні господарсько-фінансової діяльності підприємств, що складається з трьох рівнів, які включають: об'єкти дослідження, джерела отримання інформації; прийоми і способи вивчення об'єктів.

Отже, методика аудиту дає можливість визначити реальний якісний та кількісний стан об'єктів, що вивчаються, виявити відхилення від базового або нормативного стану й оцінити ці відхилення за критеріями доцільності та законності.

Сукупність способів та прийомів, що використовуються для дослідження стану об'єктів, можна об'єднати в наступні групи:

визначення кількісного та якісного стану об'єкта;

виявлення відхилень фактичного стану об'єкта від норм та нормативів, планових та інших показників;

оцінка стану об'єкта (у минулому і поточному періодах та визначення майбутнього стану).

Способи аудиту - це сукупність прийомів та засобів, спрямованих на отримання та обгрунтування знань про об'єкт, що досліджується.

Способи, що застосовуються в аудиті, поділяють на такі групи:

загальні способи, що застосовуються в ході аудиту будь-яких об'єктів та підрозділів діяльності підприємства;

часткові спосби, що застосовуються для аудиту однорідних операцій або окремих ділянок діяльності підприємства;

спеціальні способи мають специфічне застосування в аудиті. Наприклад, використання порівняльного методу в бухгалтерському обліку, на відміну від аудиту, має свої особливості як щодо об'єктів, так і щодо засобів порівняння.

Загальні, часткові та спеціальні способи тісно взаємопов'язані. Загальні способи працюють тільки через часткові, а часткові методи, у свою чергу, - через спеціальні. При цьому для дослідження будь-якого факту господарського життя застосовують не один конкретний спосіб, а їх систему.

Визначена кількість способів та прийомів аудиту, за допомогою яких розв'язують конкретну проблему, становить методику аудиторського пізнання. Наприклад, методику вивчення ефективності діяльності підприємства складається з певного набору логічних, соціологічних, статистичних та структурно-функціональних способів.

Залежно від способів, що застосовуються, методику аудиту поділяють на загальну і часткову. Загальна методіка аудиту грунтується на застосуванні єдиних правил, підходів, прийомів при вивченні діяльності підприємств всіх галузей економічної діяльності, містить обов'язкові для всіх об'єктів аудиту способи, прийоми, техніку і тактику. Часткова методика аудиту шляхом узагальнення практики виявлення однорідних відхилень, включаючи способи їх здійснення, розробляє особливості аудиту більш вузьких об'єктів.

3. Особливості формування статутного капіталу акціонерних товариств.

Порядок формування Статутного капіталу регулюється законодавством і установчими документами.

Статутний капітал на підприємствах з різними формами власності (крім державної) - це сумарний внесок внесків у майно (у грошовому вираженні ) засновниками підприємства при його утворенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6