– позначення, що зображають державні герби, прапори й емблеми;
– офіційні назви держав;
– емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
– офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки;
– нагороди й інші відзнаки.
Такі позначення можуть бути включені в знак як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органа або їхніх власників.
Рахунок 124. „Права на об'єкти промислової власності”
„Права на об'єкти промислової власності” -- рахунок ведення обліку отриманих (придбаних) прав, які охороняються законом і виникають із моменту їхньої державної реєстрації.
Нематеріальні об'єкти промислової власності -- це об'єкти інтелектуального походження, безпосередньо пов'язані з організаційно-технологічним процесом діяльності конкретного підприємства, які відповідають критеріям визнання активами.
У П(С)БО 8 та Інструкції № 291 наведені приклади таких об'єктів: „право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тваринною, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо”. Ці приклади викликають ряд питань. Зокрема, яка різниця між „винаходом” і „ноу-хау”? Що таке „корисні моделі”? Можливо, у проектно-конструкторській галузі цей термін достатньо поширений, проте для бухгалтера „корисна модель” -- це неологізм, його варто роз'яснити, раз уже він потрапив у бухгалтерські стандарти. Визначення, яке дає Закон України від 15.12.1993 № 3687-XII „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, нічого бухгалтеру не говорить. А що стосується ”захисту від недобросовісної конкуренції”, то одразу спадає на думку, що це плата рекетирам. Спеціальні закони Закони України від 18.02.99 № 2132-II „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, від 11.01.2001 № 2210-III „Про захист економічної конкуренції”. такого визначення не дають.
Об'єкти цього права Законом визначені наступним чином:
– винахід -- технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності);
– корисна модель -- нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.
Цитата з п. 2 статті 6 Закону: „Об'єктом винаходу можуть бути:
– продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);
– засіб;
– використання раніше відомого продукту або засобу по новому призначенню.
Майнові права набуваються у власника патенту шляхом підписання авторського договору. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою”.
Усе, більше нічого суттєвого про „корисні моделі” у Законі немає. Якщо це „модель”, то модель чого саме? І якщо вона корисна, то яка від її користь? Дуже непогано було б почути кваліфіковану, не обтяжену загальними фразами, консультацію з цього приводу,
Власне, поставлені запитання зовсім не означають, ніби автор не розуміє, що таке нематеріальні об'єкти промислової власності. Можна пояснити по-людськи: це майже те ж саме, що авторські права, проте цього разу мова йде не про авторство, а про володіння на правах власності. При цьому авторство може належати не лише винятково окремій особі або групі осіб (співавторів), а і підприємству в цілому. Крім того, на відміну від авторських, права на об'єкти промислової власності потребують обов'язкової реєстрації.
Справедлива (ринкова) вартість такого об'єкта в рамках діючого підприємства -- це сума, що відбиває його сукупну корисність і подає собою потенційний внесок у результати діяльності підприємства як єдиного комплексу при виробництві продукції (товарів, робіт, послуг).
Охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель), є патент або деклараційний патент.
Право на промисловий зразок охороняється законом України від 15.12.93 № 3688-ХII „Про охорону прав на промислові зразки” у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності на промисловий зразок, є патент.
Права на сорти рослин охороняються Законом України від 21.04.1993 № 3116-XII „Про охорону прав на сорти рослин” у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності на сорт рослин, є патент.
Рахунок 125 „Авторські та суміжні з ними права”
„Авторські та суміжні з ними права” -- рахунок нематеріальних активів, на якому показується вартість прав на використання (з метою одержання підприємством економічних вигод) літературних, творчих і наукових творів, право на авторство яких належить окремій особі (групі осіб), із якими укладена відповідна угода про право на використання підприємством результатів таких винаходів.
Тут варто зробити деякі посилання на історичні дані.
Особливо активно законодавчий процес по охороні прав на результати творчої діяльності почав розвиватися з початку XX ст. 14 червня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Міжнародної організації інтелектуальної власності (вступила в силу у 1970 р.). Вона узаконила поняття інтелектуальної власності у міжнародній правовій практиці.
Згадана конвенція об'єктами авторського права називає наступні результати творчої діяльності:
– літературні, художні твори та наукові праці;
– виконавчу діяльність артистів, фонограми та радіопередачі;
та деякі інші.
На сьогоднішній день цей перелік дещо розширився. Об'єктом авторського права є будь-який твір науки, літератури, мистецтва, виражений в об'єктивній формі. Об'єктивна форма передбачає можливість відтворення об'єкта (тиражування твору).
Виникнення авторських прав, на відміну від прав на винаходи, де потрібно для підтвердження даного права подати заявку й одержати патент, не потребує виконання подібних формальностей, як і не є обов'язкової реєстрація авторського права в Державному агентстві України по авторських і суміжних правах.
Варто нагадати, що в галузі володіння авторськими правами варто розрізняти:
– немайнові права (права на авторство й ім'я) -- не можуть бути предметом угод, тобто не можуть передаватися іншим особам;
– майнові права (право на володіння, використання і розпорядження результатами творчої й інтелектуальної діяльності).
Окремо варто зупинитися на таких правах, як права на використання комп'ютерних програм. Це достатньо поширений вид нематеріальних активів і питання по їхньому обліку виникають досить часто. Тим часом, вирішити їх неважко.
У першу чергу варто визначити, який програмний продукт придбало підприємство. І головне -- пам'ятати, що дискета (лазерний диск або інший носій інформації) разом із записаними на ній магнітними сигналами -- річ матеріальна. Підприємство (покупець) у такому випадку сплачує тільки за дискету, отже, використовує її як малоцінний інвентар (оборотний або необоротний -- залежить від ціни і терміну використання). Купити магнітний носій разом із записаної на ньому інформацією -- це все одно, що купити книжку (друкарську інформацію). Отже, якщо факт придбання програмного продукту обмежується купівлею дискети -- тоді про придбання НМА не може бути і мови Даний момент дуже важливий для бухгалтерів, перед якими постає питання: „чи відносити до складу НМА так зване „піратське” програмне забезпечення?”. Оскільки юридично операція з придбання такого „активу” може розцінюватись як „купівля краденого”, то очевидно, що ніяких прав підприємство при цьому не набуває, а, значить, відносити такі „об'єкти” до НМА бухгалтер не має ніякого права (власне, краще їх зовсім не обліковувати як активи -- не соромити себе і свою організацію)..
Зовсім інше, якщо шляхом укладання угоди з автором або ліцензіаром підприємство купує право використовувати даний програмний продукт. Право -- річ нематеріальна. Відомо, що це право підприємство може придбати разом із матеріальним носієм. Проте в даному випадку ці речі (матеріальну і нематеріальну) не варто роз'єднувати з метою бухгалтерського обліку. Вартість носія інформації -- це складова первинної вартості нематеріального активу Аргумент у відповідь опонентам: у випадку, якщо програмний продукт старіє -- ліцензіар надає нову версію на іншій дискеті, а стару забирає на старій дискеті, у той час як право залишається таким же, яким воно було..
У випадку ж придбання комп'ютерної програми без фізичного носія, тобто коли вона встановлюється безпосередньо на жорсткий диск (вінчестер), -- це нематеріальний актив, так би мовити, у „чистому виді” і суперечок щодо обліку дискет не виникає. Проте і тут є одне „але”. Так, у випадку придбання комп'ютера разом із програмним забезпеченням Так звані „OEM-версії” програмного забезпечення, які повинні використовуватися лише на тих комп'ютерах, „у комплекті” з якими вони були придбані. У даному випадку комп'ютер і є „матеріальним носієм” програми. (а, як правило, „порожні” машини не продаються), вартість програм буде входити в початкову вартість комп'ютера і надалі амортизуватися як єдине ціле -- об'єкт основних засобів. Так само в складі вартості комп'ютера буде обліковуватись окремо придбаний програмний продукт, без якого даний комп'ютер підприємству не потрібний.
Висновок такий: права на використання комп'ютерних програм обліковуються як нематеріальний актив тільки тоді, коли дана комп'ютерна програма являє для підприємства окрему цінність, тобто сама спроможна приносити підприємству економічні вигоди (протягом тривалого періоду). Інакше (стандартно) кажучи: коли даний актив можна назвати ідентифікованим.
Права, отримані підприємством згідно ліцензійній угоді, можуть зараховуватися до складу нематеріальних активів (на рахунок 125) тільки у випадку, якщо термін дії такого договору перевищує один рік, а паушальний платіж або роялті достатньо високі у масштабах діяльності даного підприємства.
Рахунки 126 „Гудвіл" і 19 „Негативний гудвіл”
„Гудвіл” -- рахунок обліку позитивної різниці між вартістю придбання підприємства в цілому і сукупної вартості його чистих активів, кожний із яких на дату придбання оцінений по справедливій вартості.
„Негативний гудвіл” -- рахунок обліку аналогічно визначеної негативної різниці.
„Фінансовий словник” дає наступні визначення гудволу:
1) умовна вартість ділових зв'язків фірми, „ціна” накопичених нематеріальних активів фірми (престиж торгових марок, досвід, нові технології, ділові зв'язки, стійка клієнтура, панівна позиція на ринку тощо);
2) грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу.
Можливість появи гудволу (негативного гудволу) на балансі покупця обумовлена тим, що вартість будь-якого підприємства як цілісного господарсько-майнового комплексу завжди в ту або іншу сторону відрізняється від сукупної вартості придбаних у такий спосіб активів і зобов'язань. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, перевищує оцінну вартість придбаних унаслідок даної угоди активів і зобов'язань Тобто вартість чистих активів (нетто-активів), визначену як різницю між вартістю всіх активів придбаного підприємства та оцінкою його зобов'язань, отримана в результаті такого порівняння різниця визнає нематеріальним активом, облік якого ведеться на рахунку 126 „Гудвіл”. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, менше оцінної вартості придбаних активів і зобов'язань, різниця визнається контрактивом, облік якого ведеться на рахунку 19 „Негативний гудвіл”.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
