Аудиторський ризик

ЗМІСТ

Вступ

1. Аудиторський ризик і методи його визначення

2. Предмет і об'єкти аудиту

3. Аудиторський звіт з перевірки фінансової звітності підприємства спеціального призначення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Однією з найважливіших проблем сучасної освіти була й залишається проблема підготовки висококваліфікованих фахівців протягом строку, визначеного рамками учбової програми. Соціально-економічні умови, що змінюються стрімко та радикально, зумовлюють необхідність адекватного реформування вищої школи України, цільовою основою підготовки спеціалістів якої стає розвиток у студентів здатності самостійно думати й ефективно вирішувати завдання з майбутньої соціально-професійної діяльності.

Мета контрольної роботи - ознайомитися з основними питаннями теорії і практики незалежного аудиту в Україні відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів України.

Завдання курсу -- навчити студентів правильно застосовувати теоретичні знання з аудиту на практиці, кваліфіковано та грамотно використовувати нові форми та методи аудиторського контролю, зокрема оцінки системи обліку, внутрішнього контролю, визначення аудиторського ризику, використання методики аудиторського тестування, комп'ютерних засобів при проведенні аудиторської перевірки.

1. Аудиторський ризик і методи його визначення

Під ризиком взагалі слід розуміти можливу небезпеку втрат, зумовлених специфікою тих чи інших явищ природи та видів діяльності людського суспільства.

Як економічна категорія ризик -- це подія, яка може статися або ні. У разі здійснення такої події можливі три економічні результати: негативний (програш, втрати), нульовий та позитивний (виграш, прибуток).

Ризиком можливо управляти, тобто використовувати різноманітні методи, які дають змогу повною мірою прогнозувати ризикову подію та вживати заходів щодо зниження ризику. Ефективність організації управління ризиком у багатьох випадках визначається класифікацією ризику. Під класифікацією ризику слід розуміти розподіл ризику на конкретні групи за визначеними ознаками (табл. 1.1).

Кожен вид ризику має бути докладно проаналізований, змодельований, розкладений на елементи, що дасть можливість певною мірою послабити невизначеність ситуації.

Ризики, як правило, поділяють на динамічний та статистичний.

Динамічний ризик -- це ризик непередбачуваних (недетермінованих) змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачуваних обставин. Такі зміни можуть призвести як до збитків, так і сприяти одержанню додаткових доходів.

Статистичний ризик -- це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність організації. Такий ризик може призвести лише до збитків.

Незалежний аудит є невід'ємною частиною фінансових інститутів ринкової економіки. Тому аудиторський ризик слід розглядати як складову частину системи фінансово-економічних ризиків. Значною мірою загальний аудиторський ризик формується під впливом таких самих чинників, як і інші загальноекономічні ризики. На рис. 1.1 наведена система загальноекономічних ризиків. Наведену схему системи ризиків необхідно доповнити третьою групою ризиків -- аналітичними ризиками. До цієї групи належать аудиторський ризик, ризик юридичних послуг та ін. (рис. 1.2).

Таблиця 1.1. Класифікація ризиків

Рис. 1.2. Аналітичні ризики

Характеристика аудиторського ризику

Ризик проведення аудиторської перевірки -- це ризик аудитора, пов'язаний з підготовкою неправильного висновку за фінансовими документами. Автори монографії "Аудит Монтгомері" Ф.Л. Дефліз, Г.Р. Дженік, В.М. О'Рейллі, М.Б. Хірш розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність двох видів: ризик від наявних фальсифікованих фінансових документів і ризик від того, що аудитор не зможе їх виявити.

Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Аудитор оцінює ризик щодо підприємства, проте не може ніяк його змінити.

Другий вид ризику має назву ризику невиявлених викривлень. Він може контролюватися аудитором через вибір і проведення відповідних аудиторських процедур, спрямованих на формування конкретних висновків за діловими операціями і бухгалтерськими балансами . Ризик наявності викривлень у фінансових документах має два аспекти: внутрішній і ризик у разі контрольної перевірки.

Українські фахівці розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність властивого ризику, ризику контролю, ризику невиявлення викривлень.

У ННА № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування" Властивий ризик -- це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик контролю -- це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Система внутрішнього контролю та аудиту не завжди функціонує ефективно, і помилки, які можуть виникнути в системі бухгалтерського обліку підприємства, могли бути своєчасно виявлені та виправлені персоналом підприємства.

Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.

Аудиторський ризик можна класифікувати за такими ознаками: контролем з боку аудитора; часом виникнення ризику; ступенем ризикованості; щодо підприємства, яке перевіряється, щодо аудиторського підприємства.

За контролем з боку аудитора ризик розподіляється на такий, що контролюється і не контролюється аудитором. Властивий ризик і контрольний ризик не підлягають перевірці з боку аудитора. Аудитор може тільки оцінити його, але не може ніяк його змінити.

Ризик невиявлення помилок може контролюватися аудитором через вибір і проведення відповідних процедур. Проте якщо аудитор працює з підприємством, що перевіряється тривалий час (5-- 6 років), то він спроможний частково контролювати власний ризик і ризик контролю підприємства-клієнта. Це досягається постійними консультаціями щодо напрямів подальшого розвитку підприємства-клієнта.

За часом виникнення аудиторський ризик можна класифіку-иати як такий, що виник до початку аудиторської перевірки (ри-:іик властивий та ризик контролю) і під час її проведення (ризик невиявлення).

За ступенем ризикованості не існує підприємств, які б мали однаковий ступінь ризику під час проведення аудиторської перевірки. На кожному підприємстві рівень ризику завжди буде різним. Його можна класифікувати як високий, середній, низький. Проте така класифікація є дуже узагальненою і може бути значно розширена.

Щодо підприємства, яке перевіряється, ризик може бути внутрішнім, тобто таким, що виникає на підприємстві, та зовнішнім. До внутрішнього належить ризик контролю та властивий ризик, до зовнішнього -- ризик невиявлення викривлень.

Щодо аудиторського підприємства ризик класифікується як протилежний за попередньою ознакою. Для аудиторського підприємства властивим ризиком буде ризик невиявлення викривлень, а зовнішнім -- ризик властивий і ризик контролю.

Методи визначення розміру аудиторського ризику

Дуже важливим питанням є методика визначення розміру аудиторського ризику. Єдиної такої методики поки що немає; відсутні навіть науково обґрунтовані підходи до оцінки як загального аудиторського ризику, так і основних його компонентів. Проте існують найзагальніші моделі розрахунку аудиторського ризику.

Українські та російські фахівці розраховують аудиторський ризик за такою факторною моделлю:

АР = ВР•РК•РН,

де АР -- загальний аудиторський ризик;

BP -- властивий ризик;

РН -- ризик невиявлення;

РК -- ризик системи контролю.

Аудиторський ризик виявляється у зв'язку з тим, що дії аудитора щодо перевірки звітності суб'єктивні. Чим нижчий рівень бажаного ризику для аудитора, тим більше він повинен бути впевненим у тому, що звітність не містить матеріальних помилок і пропусків. Нульовий ризик означає впевненість у достовірності інформації. На практиці аудитор не може бути повністю впевненим у достовірності звітності, тому аудиторський ризик завжди перебуває між 0 i l (або 0 та 100 %). При цьому важливо зазначити такі важливі моменти:

-- аудитор не може повністю довіряти системі обліку та внутрішньому контролю підприємства;

-- аудитор не може дозволити собі встановлювати високий рівень невиявлення помилок (наприклад, понад 50 %) при високих ризиках системи обліку і внутрішнього контролю. У цьому разі загальний аудиторський ризик буде також дуже високим, чого допускати не можна, оскільки перевірка вважатиметься не належно проведеною;

-- аудиторська перевірка вважатиметься незадовільною, якщо аудитор встановить низький ризик виявлення за повної недовіри до систем обліку й внутрішнього контролю підприємства.

Наведену загальну модель аудиторського ризику можна розкласти на складові:

1) властивий ризик (BP), що виникає в результаті діяльності підприємства;

2) ризик контролю (РК), що складається з ризику системи контролю та ризику організації бухгалтерського обліку;

Страницы: 1, 2, 3, 4