Питання про порушення вимог законодавства щодо формування статутного фонду Товариства більше стосується державних реєстраторів, оскільки трапляються зареєстровані установчі документи, відповідно до яких на дату державної реєстрації учасники або взагалі не вносили ніяких вкладів до статутного фонду, або розмір їхнього внеску був меншим за встановлений мінімальний розмір для учасника.

Як відомо, юридична особа здійснює свої права та обов'язки через свої органи, що діють відповідно до установчих документів і закону. ЦК України, Господарський кодекс України та Закон [3] визначають загальні положення щодо складу та компетенції органів управління Товариства.

Разом із тим трапляються непоодинокі випадки порушень означених законодавчих положень, зокрема щодо визначення виконавчого органу Товариства та наділення осіб, які не входять до складу виконавчого органу Товариства, правом діяти від його імені без доручення. Зауважимо, що у такому випадку існує ризик визнання недійсними правочинів, вчинених такими особами без доручення.

Розглянемо позицію чинного законодавства з цього приводу. По-перше, Закон чітко визначає, що виконавчим органом Товариства є або дирекція, яку очолює генеральний директор, або директор, якщо виконавчий орган одноособовий (ч.1 ст. 62). По-друге, згідно зі ст. 62 Закону діяти від імені Товариства можуть усі члени виконавчого органу. По-третє, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою (такі правочини також мають містити вказівку на один із наведених документів, на підставі яких цей представник діє у відповідності із займаною ним посадою). Таким чином, існує ризик ініціювання визнання правочинів за участю такого представника Товариства недійсними, оскільки відповідно до ст. 203 ЦК України однією з вимог, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, є те, що особа, яка вчиняє його, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності [1-3].

Нерідко також спостерігається ігнорування положення статуту Товариства про обов'язковість затвердження вищим органом управління Товариства угод на суму, що перевищує встановлений у статуті розмір. Звичайно, це також може впливати на дійсність таких правочинів, оскільки правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України).

Таким чином, проаналізувавши все вище сказане, можна виділити основні типові порушення, які зустрічаються при аудиті установчих документів:

1) порушення, пов'язані з неправильним веденням обліку:

- залишок за кредитом рахунку 40 «Статутний капітал» не відповідає заявленому в установчих документах;

- невідображення здійснених операцій;

- недотримання вимог нормативних документів;

2) порушення, пов'язані з помилковим і несвоєчасним внесенням змін до установчих документів:

- своєчасність сплати мінімального розміру статутного капіталу підприємства у разі його реєстрації;

- дотримання законодавчо встановлених строків закінчення погашення заборгованості засновниками з формування статутного капіталу;

- несвоєчасне документальне оформлення операцій щодо вибуття і прийому нових засновників підприємства;

- неправильне документування часток засновників, які були внесені до статутного капіталу або повернуті;

- діяльність без ліцензії, патенту;

3) порушення, пов'язані з неправильним оформленням та відсутністю документів:

- використання прострочених документів та відсутність оформлених відповідно до чинного законодавства документів;

- безпідставне виправлення записів у документах;

- відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;

- наявність фіктивних документів;

4) порушення, пов'язані з розрахунками:

- неправильне обчислення дивідендів;

- невиплата дивідендів;

- порушення нормативних документів.

Після проведення перевірки ТОВ «Альянс» були виявлені такі помилки як: діяльність без ліцензії, патенту; відсутність оформлених відповідно до чинного законодавства документів; наявність фіктивних документів.

Отже, наведені проблемні питання установчих і пов'язаних із ними документів не є винятками на практиці і мають типовий характер. Однак можна сподіватися, що, звернувши увагу на них із подальшим врахуванням відповідних вимог законодавства, Товариства, безумовно, зможуть уникнути певних небажаних наслідків у своїй господарській діяльності, зокрема визнання правочинів, вчинених представниками таких юридичних осіб, недійсними.

3.2 Напрямки вдосконалення аудиту установчих документів підприємства

При перевірці установчих документів часто виявляються помилки та порушення, які можуть привести як до незначних, так і до дуже суттєвих наслідків.

Аудит установчих документів доцільно проводити за такими трьома напрямами:

1. Перевірку документів насамперед слід здійснювати за формальними ознаками: чи прошито статут і договір, чия печатка стоїть на останній сторінці, чи нема в них виправлень від руки. Попри всю елементарність цих вимог, вони надзвичайно важливі і вимагають знань законів України та інших правових актів.

На жаль, нині не існує єдиних правил затвердження статуту. В більшості випадків його затверджують печаткою органу реєстрації. Ставлять її зі зворотного боку статуту на місце, де заклеєно кінці нитки, якою прошито і скріплено документ. Однак окремі органи реєстрації вимагають, окрім того, щоб підписи засновників були ще завірені нотаріально, хоча суттєвого значення це не має. Головне, щоб статут не був завірений печаткою підприємства, діяльність якого регламентує. Наявність такого факту зобов'язує аудитора зустрітися з усіма засновниками і звірити їх екземпляри статуту із примірником, який знаходиться на підприємстві. Дуже ймовірно, що там можуть бути розбіжності, які мають суттєве значення. Практика свідчить, що засновники з числа керівництва підприємства нерідко вносять до статуту зміни стосовно розподілу прибутку, самочинно приймають інші рішення. Ідентифікацію всіх екземплярів статуту необхідно проводити і в тому випадку, коли в текст внесено зміни, доповнення від руки.

Останнім часом зустрічаються непоодинокі випадки суперечок між засновниками щодо умов розподілу та використання майна, прибутку, виходу з числа засновників. Оскільки більшість цих питань регулює саме засновницька угода, то в разі її відсутності або ж незалежного оформлення аудитор зобов'язаний повідомити засновників про можливі негативні наслідки. І якщо такою буде воля клієнта, потрібно самому скласти вищеназваний документ за окрему плату.

2. Наступним етапом перевірки правових основ функціонування підприємства є вивчення змісту статуту. Насамперед вивчають:

а) вид підприємницької діяльності: приватне, спільне, мале підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо. Адже для функціонування господарських товариств необхідне дотримання певних умов. Зокрема, перед їх реєстрацією кожен із засновників зобов'язаний внести певний мінімум суми статутного фонду. Решта коштів сплачується протягом року. Якщо ж цю умову не виконано, то діяльність товариств взагалі не є правочинною;

б) аналізують задекларовані у статуті види діяльності. Приміром, з'ясовують, чи нема серед них таких, здійснення яких заборонене чинним законодавством або ж вимагає ліцензування чи торгового патенту. Тут аудиторові важливо користуватися Законами України «Про підприємництво», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»;

в) окремо уточнюють (як із засновницьких документів, так і з опитування засновників): чи протягом періоду функціонування були факти виходу зі складу засновників або ж введення в їх число нових людей. Якщо так, то як оформлено ці зміни. Треба мати на увазі, що всі зміни, які сталися в установчих документах, повинні бути обов'язково подані до органу державної реєстрації, оскільки вони вносяться до реєстру.

3. І на завершення аудиторові корисно ще раз переглянути статут та засновницьку угоду на предмет відповідності їх змісту вимогам чинного законодавства. Зокрема, з'ясувати, чи у них вказано власник(и) та найменування підприємства, його місцезнаходження, мета діяльності, порядок формування та повноваження органів управління, компетенція та права трудового колективу тощо.

Таким чином, часто аудит документів виявляє, що:

- порушено строки проведення загальних зборів;

- неправильно внесено чи неправомірно оцінено майно, що формує статутний капітал;

- неправильно внесено вклади в майно підприємства;

- фактична діяльність не повністю відповідає зазначеним в статуті цілям і т. д.

Наслідки помилок в установчих документах визначаються багатьма факторами, наприклад, видом діяльності підприємства, особливостями взаємовідносин учасників тощо. Практично не можливо вичерпно описати всі можливі помилки та їх наслідки.

Таким чином, необхідно удосконалювати процес аудиту установчих документів. Насамперед, потрібно, щоб аудитор, який проводить перевірку, володів необхідними знаннями та був ознайомлений зі всіма змінами, які відбулися в законодавстві з даного питання. Також, потрібно звернути увагу на такі аспекти як недосконалість законодавства, різноманітні трактування одних і тих же питань, не адаптованість Міжнародних стандартів аудиту, відсутність внутрішніх положень, не відповідне проведення внутрішнього аудиту, високий рівень корумпованості у країні та ін.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що потрібно сприяти вирішенню вище наведених проблем і це, в свою чергу, допоможе вдосконалити та модернізувати проведення аудиту в даній сфері.

Висновки

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграцією у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде роздержавлення власності та приватизація майна. Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Аудит в Україні виник у відповідь на зростання попиту на ці послуги і, ще не маючи глибокої теоретичної основи, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної інформації. У своєму арсеналі аудитори мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій та перевірок.

Отже, як зазначалося раніше, метою аудиту установчих документів є встановлення відповідності правових основ діяльності підприємства, зазначених у статуті та інших документах, законодавчо-нормативним актам, які регулюють створення та функціонування даного підприємства.

Таким чином, узагальнимо основні аудиторські процедури, які були застосовані при проведенні перевірки установчих документів - це перевірка установчих документів на відповідність чинному законодавству та наявності усіх необхідних відомостей; наявність дозволів, ліцензій на право займатися певними видами діяльності; відображення в обліку величини статутного капіталу; відповідність даних установчих документів, рішень засновників (учасників) даним бухгалтерського обліку; перевірка своєчасності внесення змін в установчі документи (якщо вони були); наявність документів, підтверджуючих права власності засновників на майно, укладене як внесок у статутний капітал; перевірка дотримання правил формування статутного капіталу; правильність відображення в обліку внесків у статутний капітал; документальна перевірка розрахунків із засновниками та їх відображення в обліку тощо.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) згідно з законодавством і установчими документами. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів відображення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник, який керує підприємством згідно з законодавством і установчими документами.

Отже, аудитор повинен пам'ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства та, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від обставин встановити об'єктивну істину щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації. Хоча це дуже складно, адже практично неможливо виявити та вичерпно описати всі можливі помилки та їх наслідки.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України. - Х.: Парус, 2008. - 224 с.

2. Цивільний кодекс України. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. - 424 с.

3. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ (зі змінами та доповненнями) // www.liga.kiev.ua.

4. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. №1775-ІІІ // www.liga.kiev.ua.

5. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р. №98 / 96 // www.liga.kiev.ua.

6. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Пер. з англ. - К.: ТОВ «ІАМЦАУ«СТАТУС», 2006. - 1152 с.

7. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навч. закладів. - 3-тє вид., доп. і перероб. - Ж.: ПП «Рута», 2006. - 512 с.

8. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Л.: Оріяна-Нова, 2004. - 292 с.

9. Іванова Н.А., Ролінський О.В. Організація і методика аудиту. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 216 с.

10. Ільїна С.Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. - К.: Кондор, 2006. - 378 с.

11. Кулаковская Л.П., Пича Ю.В. Основы аудита: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений. - К.: Каравелла, 2004. - 496 с.

12. Подольский В.И., Поляк Г.Б., Савин А.А. Аудит: Учебник для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 655 с.

13. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 322 с.

14. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - 4-те вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 231 с.

15. Усач Б.Ф., Душко З.О., Колос М.М. Організація і методика аудиту: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 295 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4