У національних нормативах аудиту пiдкреслюєтъся доцільність i необхiднiсть документального оформлення процесу планування. Залежно від цього аудиторові необхідно документально оформити загальний план перевірки, визначити в ньому iстотнiсть помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Під час розробки загального плану аудитор має проаналізувати такі моменти:

-- головні фактори, які впливають на дiяльнiсть підприємства;

-- найважливiшi характеристики підприємницької дiяльностi клієнта (його органiзацiйна структура, особливості процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану), порядок звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

--розподіл обов'язків між керівництвом підприємства;

-- методологію та принципи бухгалтерського обліку підприємства;

-- зміни в облiковiй полiтицi чи термінології аудиту;

-- оцінку ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати та виявляти помилки на пiдприємствi;

-- визначення порога суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

-- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки та знайдені ним раніше помилки;

-- визначення складних бухгалтерських операцій з урахуванням суб'єктивної точки зору бухгалтера підприємства;

-- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

-- ступінь автоматизації обробки облiкової інформації;

-- участь у перевірці інших аудиторів та аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочiрнiх підприємств, фiлiй та вiддiлень головного підприємства);

-- участь в аудиті експертів та інших фахiвцiв, які не є аудиторами;

-- дислокація (місцезнаходження) пiдроздiлiв головного підприємства;

-- можливість оперативного включення до програми аудиту наприкiнцi аудиторської перевірки питання бсзперервностi дiяльностi підприємства.

У загальному плані аудиту рекомендується передбачати:

-- які конкретні питання слід перевірити, щоб висновки за результатами аудиту були об'єктивними;

-- які суттєві обставини слід проаналізувати під час перевірки;

-- які вибiрковi плани аудиту варто розробити;

-- формування аудиторської групи, її чисельність та квалiфiкацiю фахiвцiв, які будуть залучені до проведення перевірки;

-- розподіл аудиторів у вiдповiдностi з їхніми професійними якостями на конкретні ділянки аудиторської перевірки;

-- з якими стандартами, законодавчими i нормативно-правовими актами слід ознайомити групу аудиторів;

-- бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту;

-- інструктаж усіх членів групи щодо їхніх функціональних обов'язків, ознайомлення їх з особливостями фiнансовогосподарської дiяльностi підприємства;

-- контроль керівника групи за виконанням плану та якістю роботи асистентів, за веденням ними робочої документації та належним оформленням результатів аудиту;

-- роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, пов'язаних з практичною реалiзацiєю аудиторських процедур;

-- документальне оформлення особливої думки окремого виконавця під час виявлення розбіжностей в оцiнцi конкретного факту між керівником аудиторської групи i рядовим її членом.

3. Аудиторський висновок: види та умови складання

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має вiдповiдати вимогам Закону України “Про аудиторську дiяльнiсть” та національних нормативів аудиту.

Аудиторський висновок складається з таких роздiлiв.

Розділ “Заголовок”, де треба записати, що аудиторська перевірка проводилася незалежними аудиторами, вказати назву аудиторської фірми, а також навести повну назву підприємства, яке перевіряється, та час перевірки.

Розділ “Кому адресується аудит” потребує чіткого визначення адресата.

Розділ “Вступ” мiститъ дані про склад звiтностi, яка перевірялась, дату, на яку була складена iнформацiя, обов'язкове повідомлення про вiдповiдальність за складання звiтностi керівництва підприємства та зауваження, що аудитор зобов'язаний готувати висновок на пiдставi iнформацiї, яка надійшла за результатами перевірки представленої звiтностi.

Розділ “Масштаб перевірки” передбачає висвітлення масштабів аудиту i змісту виконаних робіт. Цей розділ має забезпечити споживачам аудиторського висновку впевненість у тому, що аудит спланований i проведений вiдповiдно до вимог українських нормативів або за вимогами міжнародних стандартів аудиту. Аудиторський висновок повинен містити твердження про те, що перевірка була спланована i підготовлена з достатньою достовiрнiстю виявлених найсуттєвіших помилок звiтностi.

Аудитор має оцінити суттєвість помилок у системі обліку i внутрішнього контролю підприємства клієнта, виявити ступінь їх впливу на фінансову звiтнiсть.

Далi слід вказати на те, використовувався чи не використовувався принцип вибіркової перевірки iнформацiї i що під час перевірки аудитор звертав увагу тiлъки на суттєві помилки.

Аудиторський висновок має містити такі заяви:

-- про те, що аудитор використав конкретні тести при перевiрцi iнформацiї, яка підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу створення звiтностi;

-- про методологію обліку, яку використало керівництво підприємства для підготовки звiтностi в цілому.

Розділ “Висновок аудитора про перевірену фінансову звiтнiсть” потребує чіткого судження аудитора про звiтнiсть, правильність усіх її суттєвих аспектів вiдповiдно до iнструкцiй про порядок складання звiтностi та чинних принципів обліку.

Розділ “Дата аудиторського висновку”. Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Завершеною вважається перевірка, коли її результати доведені до керівництва підприємства, на якому проводилася перевірка i керівництво підписало звіти, що додаються до аудиторського висновку та акту прийому-здачi роботи. Керівництво підприємства подає аудиторський висновок до вiдповiдної податкової iнспекцiї України не пiзнiше як через десять днів після закінчення аудиторської перевірки.

Розділ “Адреса аудиторської фірми” мiститъ адресу дійсного місцезнаходження аудиторської фірми, номер та термін дії лiцензiї, отриманої від Аудиторської палати України.

Розділ “Підпис аудиторського висновку”. Аудиторський висновок та звiтнiсть, про яку аудитор дає свій висновок, підписується незалежними особами (аудиторами) від iменi аудиторської фірми.

Висновок аудитора за результатами аудиту є різних видів. Класифікація висновків наведена на рисунку 2.

Рисунок 2. Класифікація аудиторських висновків

Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:

-- аудитору надана вся iнформацiя i пояснення, необхiднi для цілей аудиту;

-- iнформацiя цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

-- наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовiрностi й повноти змісту iнформацiї;

-- фінансова документація складена на основi прийнятої на пiдприємствi системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє iснуючi законодавчі та нормативні вимоги;

-- звiтнiсть складена на основi дійсних облікових даних i не є суперечливою;

-- звiтнiсть складена належним чином за затвердженою формою.

Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але йому представлено переконливі (обгрунтованi на законодавчому та нормативному рiвнi) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рiшення i така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати без умовно позитивний висновок у разі:

-- невпевностi, коли він не може сформулювати свою думку;

-- незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової iнформацiї.

Причини невпевностi:

-- обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної iнформацiї i пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхiднi аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);

-- ситуацiйнi обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.

Причини незгоди:

-- неприйнятність системи або способів обліку;

-- розходження у судженні відносно вiдповiдностi фактів або сум фінансової звiтностi даним обліку;

-- незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку та звiтностi;

-- невiдповiднiсть проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.

Наявність будь-якого ступеня непевності або незгоди є підставою для відмови щодо винесення безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня непевності або незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.

Наявність нефундаментальних непевностей та (або) незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно-позитивний (із застереженнями) висновок.

Наявність фундаментальної незгоди є підставою для видання негативного висновку, а також для відмови щодо видання висновку.

В усіх випадках формулювання висновку, який вiдрiзняється від безумовно позитивного, аудитор має описати всі суттєві причини свого судження (непевностей та незгод). Ця iнформацiя повинна бути коротко викладена в окремому роздiлi висновку, який передує формулюванню висновку або вiдмовi від висновку. У цьому ж параграфі може бути посилання на більш детальне обговорення зазначених моментів у iншiй документації, яка передається клiєнтовi.

Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок i заперечення, пов'язані з наявністю нефундаментальної непевності, то він формулює відмову від свого висновку з конкретного питання (на пiдставi приведених у попередньому параграфі аргументів), а в останньому висловлює своє судження за допомогою тих самих формулювань, що й для безумовно позитивного судження.

Якщо заперечення у висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор формулює цю незгоду за конкретними моментами (висловлює своє судження на пiдставi раніше наведених аргументів), а за вiдсутностi цих моментів висловлює своє позитивне судження.

Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки й відхилення, виявлені під час перевірки, були лiквiдованi до моменту складання аудиторського висновку. У цьому випадку також є підстави для видання умовно позитивного висновку. Аудитор наголошує на тому, що показники фінансового стану є достовірними з урахуванням лiквiдації цих відхилень станом на вiдповiдну дату (попередню дату складання аудиторського висновку).

Якщо аудитор відмовляється від видання висновку про звiтнiсть, він аргументує неможливість сформулювати висновок про стан справ.

У різних обставинах стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись. Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються “відхиленням” від нього. Такі зміни бувають трьох видів:

1) Обмеження;

2) Модифiкацiя аудиторського висновку;

3) Доповнення до аудиторського висновку.

Висновок з обмеженнями відображає:

-- посилання на наявність відхилень від чинних в Україні принципів обліку;

-- обмежений масштаб аудиторських процедур;

-- неможливість надання аудиторського висновку за неперевіреною звiтнiстю або у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;

-- неможливість винесення аудиторського висновку, який підтверджував би достовiрнiсть звiтностi, через неадекватність достовірної інформації.

В аудиторському висновку необхідно описувати будь-яку нестачу iнформацiї, що спричинила до неможливості виконання процедури аудиту. В основному така нестача пояснюється:

-- неможливістю підтвердити дебіторську i кредиторську заборгованість;

-- незадовільними результатами iнвентаризацiй та інших майнових стосунків.

У аудитора можуть виникати сумніви i щодо деяких інших первинних документів. Це небажання клієнта, щоб аудитор виконував дії, пов'язані з прямими стосунками зі своїми контрагентами, які необхiднi аудиторові для підтвердження чи непiдтвердження первинних та інших документів. У цьому випадку аудитор зобов'язаний вирішити проблеми достовiрностi iнформацiї іншими можливими альтернативними методами. За умови позитивного результату аудитор не вносить у свій висновок обмежень i видає позитивний висновок.

Модифікований аудиторський висновок -- це висновок, який мiститъ додаткові пояснення, але у сам висновок обмеження не вносяться.

Як правило, модифікований аудиторський висновок мiститъ такі моменти:

-- проблеми невизначеності або непевності у безперервній дiяльностi підприємства;

-- зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;

-- виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;

-- опис принципів обліку, які вiдрiзняються від чинних в Україні принципів обліку;

-- роз'яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;

-- пояснення щодо попередніх аудиторських висновків.

Доповнений (розширений) аудиторський висновок -- це висновок, додаток до стандартних роздiлiв якого містить коментарі i вiдомостi з різних питань:

-- важливості iнформацiї;

-- недолiкiв щодо поданої звiтностi або аналітичного обліку;

-- рiзнi пояснення, у тому числі щодо стосунків з контрагентами, економічних ризиків, судових процесів.

Висновок з такими поясненнями буде позитивним.

Алгоритм вибору висновку показаний на рисунку 3.

Рисунок 3. Алгоритм вибору висновку

На МПМШК-8 аудит не проводився, тому не має й аудиторського висновку. Але його проведення є обов'язковим для підприємства. Оскільки, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового й управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна підприємства під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Страницы: 1, 2, 3, 4