В процесі проведення аудиторської перевірки у аудиторської організації можуть виникнути підстави для перегляду окремих положень загального плану. Зміни, що вносяться до плану, а також причини змін аудиторові слід детально документувати.

У загальному плані необхідно передбачити терміни проведення аудиту і скласти графік його проведення, підготовки звіту (письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. В процесі планування необхідно врахувати: реальні трудовитрати; рівень істотності; проведені оцінки рисок аудиту.

При розробці загального плану аудиту аудиторові необхідно взяти на увагу:

а) діяльність аудируємого особи, зокрема:

- загальні економічні чинники і умови в галузі, що впливають на діяльність аудируємого особи;

- особливості аудируємої особи, його діяльності, фінансовий стан, вимоги до його фінансової (бухгалтерської) або іншій звітності, включно зміни, події з дати попереднього аудиту;

- загальний рівень компетентності керівництва;

б) системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, зокрема:

- облікову політику, прийняту аудируємої особою, і її зміни;

- вплив нових нормативних правових актів в області бухгалтерського обліку на віддзеркалення у фінансовій (бухгалтерською) звітності результатів фінансово-господарської діяльності аудируємої особи;

- плани використання в ході аудиторської перевірки тестів засобів контролю і процедур перевірки по суті;

в) ризик і істотність, зокрема:

- очікувані оцінки невід'ємної риски і риски засобів контролю, визначення найбільш важливих областей для аудиту;

- встановлення рівнів істотності для аудиту;

- можливість (зокрема на основі аудиту минулих років) істотних спотворень або шахрайських дій;

- виявлення складних областей бухгалтерського обліку, зокрема таких, де результат залежить від суб'єктивної думки бухгалтера, наприклад, при підготовці оцінних показників;

г) характер, тимчасові рамки і об'єм процедур, зокрема:

- відносну важливість різних розділів обліку для проведення аудиту;

- вплив на аудит наявності комп'ютерної системи ведення обліку і її специфічних особливостей;

- існування підрозділу внутрішнього аудиту аудируємої особи і його можливий вплив на процедури зовнішнього аудиту;

д) координацію і напрям роботи, поточний контроль і перевірку виконаної роботи, зокрема:

- залучення інших аудиторських організацій до перевірки філій, підрозділів, дочірніх компаній аудируємої особи;

- залучення експертів;

- кількість територіально відособлених підрозділів однієї аудируємої особи і їх просторову віддаленість один від одного;

- кількість і кваліфікацію фахівців, необхідних для роботи з даною аудируємою особою;

е) інші аспекти, зокрема:

- можливість того, що допущення про безперервність діяльності аудируємої особи може опинитися під питанням;

- обставини, що вимагають особливої уваги, наприклад, існування аффилірованих осіб;

- особливості договору про надання аудиторських послуг і вимоги законодавства;

- термін роботи співробітників аудитора і їх участь в наданні супутніх послуг аудируємої особі;

- форму і терміни підготовки і представлення аудируємому обличчю висновків і інших звітів відповідно до законодавства, правил (стандартів) аудиторської діяльності і умов конкретного аудиторського завдання.

Аудиторська організація визначає в загальному плані і роль внутрішнього аудиту, а також необхідність залучення експертів в процесі проведення аудиту. Аудитор має право обговорювати окремі розділи загального плану аудиту і визначені аудиторські процедури з працівниками, а також з членами ради директорів і членами ревізійної комісії аудируємої особи для підвищення ефективності аудиту і координації аудиторських процедур з роботою персоналу аудируємої особи. При цьому аудитор несе відповідальність за правильну і повну розробку загального плану і програми аудиту.

Розробка програми проведення аудиту включає етапи, аналогічні тим, що і розробка загального плану аудиту. Програма є розвитком загального плану аудиту і є детальним переліком аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Вона служить докладною інструкцією асистентам аудитора і одночасно - засобом контролю термінів проведення роботи для керівників аудиторської організації і аудиторської групи. У другій частині курсового проекту буде приведений приклад складання плану і програми по аудиту фінансових вкладень.

Аудиторові слід документально оформити програму аудиту, привласнити номер (код) кожній аудиторській процедурі, що проводиться. Аудиторську програму складають або у вигляді програми тестів засобів контролю, або у вигляді програми аудиторських процедур по суті.

Програма тестів засобів контролю є переліком сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю і обліку. Призначення тестів засобів контролю в тому, щоб допомогти виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

Аудиторські процедури по суті включають детальну перевірку вірності віддзеркалення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Для процедур по суті аудиторові слід визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він перевірятиме, і по кожному розділу скласти програму аудиту. Залежно від зміни умов проведення аудиту і результатів аудиторських процедур програма аудиту може переглядатися. Причини і результати змін слід документувати.

Виводи аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відображені в робочих документах, -- фактичний матеріал для складання аудиторського звіту (письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підстава для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

При складанні програми і по ходу аудиту аудитор повинен передбачити відповіді на ряд питань, що впливають на проведення перевірки, а саме:

- чи потрібні додаткові роз'яснення при інтерпретації сумнівних документів?

- чи виходить зроблене спостереження за рамки аудиту? Якщо так, то чи важливе воно для якості, безпеці і тому подібне і чи коштує те, щоб виходити за рамки даної аудиторської перевірки?

- чи задовільний рівень істотності при проведенні перевірки?

- чи існують особливі «аудиторські знахідки» або спостереження, що турбують клієнта?

- чи повністю застосовані в даній ситуації способи оцінки діяльності економічного суб'єкта, що вживаються?

- чи за планом здійснюється аудиторська перевірка? Чи не виходить за відведений час? Якщо так, то якими областями аудиту можна нехтувати без збитку для поставлених цілей?

Вироблення думок по цих і іншим подібним питанням вимагає від аудитора широти поглядів, усвідомлення своєї ролі, власної фільтруючої системи. При цьому відповіді на перераховані питання не повинні залежати від упереджень або яких-небудь інших причин. Проміжні думки не слід твердо формулювати до тих пір, поки немає фактів. Після закінчення процесу планування аудиту загальний план і програма аудиту мають бути оформлені документально і завізовані в установленому порядку.

2. Аудит фінансових інвестицій

2.1 Цілі і завдання аудиту фінансових інвестицій

В процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства можуть здійснювати відвернення засобів у вигляді фінансових інвестицій з метою отримання додатковою доходу - дивідендів, процентів і тому подібне До фінансових інвестицій організації відносяться: державні і муніципальні цінні папери, цінні папери інших організацій, зокрема боргові цінні папери, в яких дата і вартість погашення визначена (облігації, векселі); внески в статутні капітали інших організацій (зокрема дочірніх і залежних господарських суспільств); надані іншим організаціям позики, депозитні вклади в кредитних організаціях, дебіторська заборгованість, придбана на підставі поступки права вимоги, і ін. У складі фінансових інвестицій враховуються також внески організації-товариша за договором простого товариства.

Необхідно звернути увагу на те, що в ПБУ 19/02 чітко визначені ті види інвестицій засобів, які не відносяться до категорії фінансових:

- власні акції організації, викуплені акціонерними суспільствами у акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання;

- векселі, видані організацією-векселедателем продавцеві (постачальникові) при розрахунках за продані товари, продукцію, виконані роботи, надані послуги;

- нерухоме і інше майно, яке передбачається використовувати для передачі за плату в тимчасове користування (володіння), тобто що враховується як прибуткові інвестицій в матеріальні цінності;

- дорогоцінні метали, ювелірні вироби, твори мистецтва і інші аналогічні цінності, придбані не для здійснення звичайних видів діяльності.

Крім того, не відносяться до фінансових в інвестицій активи, що мають матеріально-речову форму, такі як основні засоби, матеріально-виробничі запаси і нематеріальні активи

Перевіряючи обґрунтованість визнання активів як фінансові інвестицій, аудитор повинен оцінити одночасне виконання наступних умов:

- наявність належно оформлених документів, підтверджуючих існування має рацію у організації на фінансові вкладення і на видачу грошових коштів або інших активів, витікаючи з цього права;

- перехід до організації фінансових рисок, пов'язаних з фінансовими інвестиціями (ризик зміни ціни, ризик неплатоспроможності боржниками, ризик ліквідності і ін.);

- здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) в майбутньому у формі відсотків, дивідендів або приросту їх вартості (у вигляді різниці між ціною продажу (погашення) фінансової інвестиції і його купувальною вартістю, в результаті його обміну, використання при погашенні зобов'язань організації, збільшення поточної риночної вартості і тому подібне).

У бухгалтерському обліку і звітності, залежно від термінів відвернення засобів і їх цільового призначення, фінансові інвестицій підрозділяються на короткострокових і довгострокових. До короткостроковими фінансовим вкладенням можна віднести позики, представлені іншим економічним суб'єктам на строк до 12 місяців. Під довгостроковими інвестиціями (на термін більше 12 місяцем) розуміють внески в статутні капітали і спільну діяльність, витрати на придбання акцій інших економічних суб'єктів, паї, а також позики, надані іншим економічним суб'єктам.

Основна мета аудиту фінансових інвестиціях - скласти обґрунтовану думку аудитора про достовірність і облиште інформації про них у фінансовій (бухгалтерською) звітності економічного суб'єкта, що перевіряється. Щоб досягти цієї мети аудитор в ході перевірки повинен відповісти на наступні питання:

1) Наскільки повно і своєчасно оформлені всі необхідні документи по:

- оцінці, обліку і інвентаризації фінансових інвестицій;

-збереженню, вибуттю (погашенню) і реалізації цінних паперів;

- обліку результатів від фінансових інвестицій.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5