Аудит допомагає органам, які управляють випуском цінних паперів, регулювати діяльність емітентів, зокрема встановлювати параметри інвестиційних портфелів банків, холдингових компаній, страхових товариств, пенсійних фондів тощо. У кожному випадку нормативи розміщення активів мають задовольняти вимогам ліквідності, забезпечувати надійність функціонування компаній і збереження коштів, внесених населенням. Досвід показує, що високий ступінь обґрунтованості нормативів забезпечує захист вкладників.
Окремій аудиторській перевірці підлягають біржові операції.
Біржові операції на фондовій біржі провадяться в основному з раніше випущеними паперами відкритих корпорації! за умови, що вони допущені до обігу на біржі. Цінні папери нового випуску, як правило, за передплатою розміщуються в інвестиційних дилерів і спочатку реалізуються через позабіржовий ринок. Тільки після цього компанія може одержати допуск для своїх цінних паперів на фондову біржу, тобто добитися включення їх до списку паперів, які котируються на біржі. Процедура допуску цінних паперів на біржу називається лістингом.
До біржового обігу за рішенням біржового комітету допускаються цінні папери лише великих відомих компаній. Щоб бути включеною у цей обіг, корпорація повинна відповідати суворим кількісним і якісним критеріям і дати згоду на додержання правил операцій, які є на цій біржі. На біржах існують різні критерії допуску цінних паперів до обігу. Важливими із них є: порівняно великий випуск цінних паперів, публічне розміщення їх серед широкого кола власників, наявність у корпорації-емітента робочого капіталу у певному мінімальному розмірі, прибуткова діяльність цієї корпорації протягом кількох останніх років.
Обмежений допуск цінних паперів для обігу на біржі обумовлює появу на фондових біржах окремих секцій, що дістали назву других ринків. До цінних паперів, які допускаються біржею на цей ринок, висуваються менш суворі вимоги, ніж до паперів, що включаються до основного біржового списку. Другий ринок дає можливість новим, невеликим, венчурним компаніям підвищити ліквідність їхніх цінних паперів.
Крім других ринків при деяких фондових біржах функціонують ринки вторинних щодо акцій і облігацій цінних паперів - опціонів, ф'ючерсів.
Опціон - це контракт на право купити або продати певну кількість цінних паперів у будь-який момент протягом визначеного строку за фіксованою ціною. При сприятливій для власника опціону зміні ціни на цінні папери він це право використовує і одержує доход у вигляді різниці між поточною ринковою ціною і тією, що зафіксована в контракті. За несприятливої зміни ціни власник опціону своїм правом не скористається і втратить при цьому суму, які він заплатив при придбанні опціону. Фінансові ф'ючерси, що є також контрактом на операцію з цінними паперами у чітко встановлений час у майбутньому, відрізняються від опціонів тим, що вони передбачають зобов'язання, а не право на проведення тієї чи іншої операції, яке бере на себе покупець ф'ючерса.
Біржові операції за своєю суттю - це купівля і продаж цінних паперів. Вони здійснюються з різною метою. Цінні папери купують для одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків. У цьому випадку покупцями є інвестори. Вони можуть продавати свої цінні папери з метою придбання акцій і облігацій, які дають більший доход, або коли відчувають потребу у грошах. Крім того, купівля-продаж цінних паперів може здійснюватися для одержання доходів у вигляді курсової різниці. Основний об'єкт таких біржових операцій - звичайні акції, оскільки курс їх найбільше зазнає коливань. Для торговця цінними паперами немає значення, в якому напрямі змінюється їхній курс. Для нього важливо передбачити цей напрям. Якщо передбачається, що курс цінних паперів підніметься, то він скуповує їх з тим, щоб пізніше перепродати за вищою ціною, і навпаки.
Операції з цінними паперами на біржі здійснюються за певними правилами. Найчастіше цінні папери продаються і купуються стандартними пакетами (100 акцій і більше).
Для участі в операціях на біржі клієнт подає їй замовлення за типовою формою. У ньому міститься інструкція для клієнта відносно строку, протягом якого чинним є замовлення, і ціни угоди. Клієнт може змінити цей строк. У замовленні може бути зазначена конкретна ціна, за якою повинна відбутися операція, або максимальна вартість угоди - верхня при купівлі і нижня при продажу. Замовлення за "ринковою" ціною означає, що клієнт згоден купити або продати певну кількість цінних паперів за ціною відкриття ринку. Дозволяється зазначати у замовленні особливі інструкції, наприклад, виконувати замовлення частинами, щоб не вплинути на ціну у гірший бік, використовувати виторг від продажу одних цінних паперів для придбання інших.
На основі одержаних замовлень біржа (курсові брокери, трейдери, комп'ютерна система), зіставляючи попит і пропозицію, а також ціни, знаходить для кожного викупу цінних паперів варіант, за яким буде реалізовано найбільшу кількість замовлень. Ціна (курс), за якої задовольняється найбільша кількість замовлень, оголошується як ціна відкриття біржі. Ці операції підлягають обов'язковому аудиту.
Українську фондову біржу як акціонерне товариство закритого типу створено у Києві в 1991 р. Вона здійснює комерційну діяльність з цінними паперами, тобто купівлю-продаж цінних паперів від свого імені та за свої кошти.
2. Державний контроль і аудит реєстрації цінних паперів
Контроль за обігом цінних паперів в Україні здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Зокрема, нею затверджено Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яким передбачено порядок ведення реєстрів власниками. Якщо кількість іменних цінних паперів емітента перевищує 500, то емітент зобов'язаний ведення реєстру доручити реєстратору, укладаючи з ним відповідний договір. Реєстратор має бути юридичною особою, зі штатною чисельністю не менше від трьох працівників (емітенти, що ведуть власний реєстр самостійно, - одного), які безпосередньо займаються реєстраційною діяльністю. Для цього необхідно, щоб працівники були атестовані і отримали кваліфікаційні сертифікати від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних відділень. Реєстратор використовує у своїй діяльності також Положення про діяльність з обліку прав власності на іменні цінні папери та депозитну діяльність та інші нормативно-правові акти.
Реєстратор здійснює такі основні функції щодо власників та належних їм іменних цінних паперів:
· ведення реєстру власників іменних цінних паперів та особових рахунків емітента і зареєстрованих осіб;
· облік зареєстрованих заставодержателів;
· облік нарахованих та виплачених доходів за іменними цінними паперами;
· облік іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов'язаних із проведенням корпоративних операцій та операцій з викупу і погашення їх;
· ведення журналів з обліку по кожному виду іменних цінних паперів, запитів, виданих, погашених, анульованих та втрачених сертифікатів цих паперів, випущених у паперовій формі.
При веденні реєстру у вигляді записів в електронних базах даних він повинен забезпечувати можливість перевірки кожної операції щодо перереєстрації прав власності і підтвердження її за відповідним особовим рахунком у системі реєстру. Для цього розробляють порядок встановлення па-ролей при роботі з програмою ведення реєстру. Копії електронних масивів (файлів) зберігаються в інших приміщеннях за межами перебування реєстратора і систематично поповнюються. Це необхідно для запобігання несанкціонованому доступу до електронних баз даних з метою викрадення їх, розголошення таємниці.
Ведення реєстрів власників цінних паперів та операцій з ними пов'язано з використанням спеціальної термінології, якою мають володіти реєстратори, а також аудитори, яких залучають до контролю емісії, обліку, використання, сплати дивідендів та відсотків за цінними паперами.
Блокування іменних цінних паперів - операція реєстратора щодо припинення переходу прав власності на іменні цінні папери, обтяжених обов'язками, без відповідного документального підтвердження на визначений строк та до виконання певних умов.
Виписка з реєстру - письмовий документ, що підтверджує запис у реєстрі власників іменних цінних паперів і видається реєстратором.
Власник іменних цінних паперів - особа, якій іменні цінні папери належать за правом власності
Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів (далі - ведення реєстру) - збирання, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів (їхніх емітентів та власників).
Дата обліку - встановлюється виконавчим органом емітента, на яку реєстратор зобов'язаний скласти реєстр у паперовій формі, завірений підписами посадових осіб та скріплений печаткою реєстратора з прошитими та пронумерованими сторінками.
Дроблення акцій - зменшення номінальної вартості акції і цього випуску діленням на визначений уповноваженим органом емітента коефіцієнт. При цьому кількість акцій збільшується пропорційно до коефіцієнта дроблення, а сумарна номінальна вартість акцій цього випуску не змінюється.
Емітент - юридична особа, яка від свого імені випускам цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов випуску їх, а також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери.
Зареєстрована особа - записана в реєстрі власників іменних цінних паперів як власник чи номінальний власник зазначеної кількості іменних цінних паперів певної номінальної вартості.
Заставодержатель - фізична або юридична особа, на ім'я якої оформлена застава цінних паперів відповідно до укладеного договору застави.
Конвертація іменних цінних паперів - переведення іменних цінних паперів одного виду або форми випуску в інший вид або форму випуску, що здійснюється за рішенням відповідного органу управління емітента або відповідно до зареєстрованого проспекту емісії.
Консолідація акцій - зменшення загальної кількості акцій випуску щодо прийнятої відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості акцій. Операція консолідації не призводить до зміни сумарної номінальної вартості акцій цього випуску.
Корпоративні операції - пов'язані з анулюванням, дробленням, консолідацією та конвертацією іменних цінних паперів.
Номінальний утримувач - юридична особа (торговець цінними паперами, депозитарій або довірче товариство), зареєстрована в системі ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якій цінні папери передані для здійснення операцій з ними за дорученням і в інтересах власника.
Обтяження іменних цінних паперів обов'язками - будь-які обмеження щодо володіння, користування чи розпорядження іменними цінними паперами, пов'язані з умовами успадкування, застави, рішенням суду тощо.
Особовий рахунок - існуюча в системі реєстру сукупність даних про зареєстровану особу, кількість, номінальну вартість, вид іменних цінних паперів, що зареєстровані реєстратором на її ім'я, виключаючи дані про всі зміни у кількості вказаних цінних паперів та відомості про обтяження їх обов'язками з моменту відкриття рахунку,
Передавальне доручення - письмове розпорядження власника або особи, що діє за його дорученням, яким дається розпорядження реєстратору внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передаванням іменних цінних паперів іншій особі.
Реєстр власників іменних цінних паперів - перелік за станом на певну дату власників іменних цінних паперів, належних їм іменних цінних паперів, що є складовою частиною системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів.
Розпорядження застави -- документ, що містить вимогу до реєстратора зареєструвати у реєстрі виникнення або припинення існування застави на користь заставодержателя.
Сертифікат цінних паперів - документ, який видається власнику іменних цінних паперів та підтверджує сукупність прав на вказану в сертифікаті кількість іменних цінних паперів.
Система реєстру власників іменних цінних паперів - сукупність даних, зафіксованих у паперовій та у вигляді записів в електронних базах даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних власників іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.
Уповноважена особа - юридична або фізична особа, яка діє на підставі доручення згідно з вимогами цивільного права України.
Державний контроль за додержанням порядку ведення реєстрів власників іменних цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів фондового ринку та її територіальні відділення. Інші державні органи мають право здійснювати контроль щодо порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів лише в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством. Наприклад, Державна контрольно-ревізійна служба України може здійснювати контрольні перевірки діяльності реєстраторів за рішенням правоохоронних органів.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює типові форми документів, які стосуються реєстраційної діяльності, видає нормативні документи щодо застосування їх тощо.
Аудитори (аудиторські фірми) можуть залучатися до контрольних перевірок при емісії цінних паперів, складанні звіту за результатом емісії, на вимогу емітента в разі порушення договірних умов з реєстратором власників іменних цінних паперів та за іншими обставинами.
Отже, контроль реєстрації власників іменних цінних паперів сприяє раціональному обігу їх на фондовому ринку, захищав інтереси емітентів і власників щодо збереження і використання їх, а також функціонуванню фінансового менеджменту.
3. Аудит ефективності зовнішньоекономічних операцій
Зовнішньоекономічні зв'язки - це міжнародні господарські і торговельно-політичні відносини, що передбачають обмін товарами, спеціалізацію і кооперування виробництва, науково-технічне співробітництво, економічне і технічне сприяння, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва. Через зовнішньоекономічні зв'язки здійснюється міжнародний розподіл праці, метою якого є економія суспільної праці у процесі виробництва і обміну його результатами між різними країнами.
Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країни, якщо вона витрачає на виробництво експортних товарів менше суспільної праці, ніж має витратити на виробництво товарів замість імпортованих на кошти від експорту. Участь у міжнародному розподілі праці дає змогу досягти поставленої економічної мети при менших затратах суспільної праці. Отже, з метою прискорення соціального і економічного розвитку країни необхідно збільшити масштаби випуску конкурентоспроможної продукції.
Для досягнення найбільшого економічного ефекту від участі у міжнародному поділі праці потрібно розвивати експорт тієї продукції, яка дає найбільший валютний виторг на одиницю затрат суспільної праці. Імпортувати слід ті товари, власне виробництво яких пов'язано з великими затратами суспільної праці на одиницю валютних коштів, які при цьому витрачаються. Досвід показує, що у світовій економіці вартісних пропорцій найбільший ефект досягається від експорту наукоємної готової продукції.
Економічна доцільність зовнішньоторговельного обміну визначається зіставленням суспільних витрат праці на виробництво експортної продукції із затратами, які б мали місце при самостійному виробництві продукції замість імпортованої.
Для оцінки аудиторами економічної ефективності діяльності зовнішньоторговельних організацій використовують показники валютної (бюджетної) ефективності. Початкові дані для розрахунку цих показників мають постачальники експортної продукції, замовники імпортних товарів і зовнішньоторговельні організації.
Показники бюджетної ефективності експорту Е1 та імпорту Е2 при розрахунках готівкою аудитори визначають за такими формулами:
де В1 - чистий валютний виторг від експорту товарів, приведений до внутрішньої валюти за офіційним курсом;
З1 - повні витрати у власній валюті України на експорт продукції (оптова або погоджена з постачальником відпускна вартість, збільшена на транспортні та інші накладні витрати);
З2 - вартість реалізованої імпортної продукції вітчизняним замовникам у власній валюті України за оптовими або договірними цінами, за вирахуванням транспортних та інших накладних витрат;
В2 - повні валютні витрати на імпорт продукції, приведені до внутрішньої валюти за офіційним курсом, з урахуванням транспортних і накладних витрат.
В основу чистого валютного виторгу і повних валютних затрат покладено зовнішньоторговельні ціни, близькі до цін світового ринку, що під впливом конкуренції наближаються до вартості, яка відбиває суспільне необхідні затрати праці на виробництво продукції.
За показниками експортної та імпортної ефективності аудиторам складно визначити економічну доцільність зовнішньоторговельної операції, бо невідомо, наскільки оптові або договірні ціни відхиляються від вартості товарів. Тому застосовують показник народногосподарської ефективності.
Народногосподарську ефективність аудитор визначає за такими алгоритмами;
для експорту
для імпорту
де 3 - витрати на виробництво і транспортування товарів до кордону України у власній валюті (3 = С + NефК);
Nеф - єдиний норматив ефективності по народному господарству (0,15);
К - капіталовкладення в основні й оборотні фонди та інші одноразові затрати на виробництво або капіталоємність продукції;
Ккр - коефіцієнт кредитного впливу, прийнятий при експорті та імпорті товарів у кредит;
В3 - вартість імпортної продукції у власній валюті України.
Показники ефективності зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й народногосподарських витрат, вартості імпортної продукції і коефіцієнт кредитного впливу аудитори визначають за методикою, яка ґрунтується на народногосподарській ефективності.
Страницы: 1, 2