Існують три види суттєвих помилок [16] :
Перший рівень - помилки, суми яких є настільки незначними, що ніяк не можуть вплинути на достовірність звітності та значення економічних показників, які визначаються на основі її даних (це несуттєві помилки); за таких обставин аудитор складає позитивний висновок.
Другий рівень - помилки, які можуть якоюсь мірою вплинути на прийняття рішення користувачами інформації, проте ці неточності стосуються окремих неключових статей звітності, а звітність у цілому відображує реальний стан справ на підприємстві. Як правило, аудитор у таких випадках складає умовно-позитивний висновок.
Третій рівень - помилки, які ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту та законність усієї звітності в цілому і виправити які керівництво підприємства відмовляється. Тоді в більшості випадків аудитор складає негативний висновок.
У процесі аудиту всі дії аудитора спрямовані на досягнення головної мети аудиторської перевірки - формування об'єктивної думки щодо фінансової звітності клієнта. Результати проведення аудиту оформляються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітко сформульовану думку аудитора про перевірку звітності підприємства в цілому [5].
Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність, аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні [3].
Згідно МСА 700 «Висновок незалежного аудитора відносно повного пакету фінансових звітів загального призначення» можна виділити 2 види аудиторських висновків: безумовно-позитивний та модифікований [5].
Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді [5], коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Ця думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначені та розкриті у фінансових звітах.
Аудиторський висновок вважається модифікованим [5], якщо він містить такі елементи:
1) питання, що не впливають на думку аудитора (пояснювальний параграф);
2) питання, що впливають на думку аудитора:
а) умовно-позитивна думка;
б) відмова від висловлення думки;
в) негативна думка.
Умовно-позитивний висновок складається тоді, коли аудитор вважає недоречним надання безумовно-позивного висновку, але обмеження обсягу чи вплив незгоди з керівництвом не настільки суттєві, щоб висловити негативну думку або відмовитися від складання висновку [12].
Негативний висновок складається тоді, коли незгоди з управлінським персоналом є настільки суттєвими та всеохоплюючими (на думку аудитора), що можуть призвести до суттєвих викривлень фінансової звітності та прийняття користувачем невірних рішень [5, 12].
Відмова від висловлення думки має місце тоді, коли обмеження в роботі настільки суттєві, що аудитор не може отримати достатньо аудиторських доказів для висловлення будь-якої думки щодо фінансової звітності [5, 12].
Аудитор також не може надати безумовно-позитивний висновок за наявності таких обставин, вплив яких на фінансову звітність може бути суттєвим [5]:
1) обмеження в обсязі аудиторських процедур, у зв'язку з чим аудитор не може одержати всю необхідну інформацію;
2) незгода з управлінським персоналом клієнта щодо прийнятності обраної облікової політики, методів її застосування, точності розкриття інформації у фінансовій звітності.
Проаналізувавши отримані аудиторські докази, можна відмітити значку обмеженість в обсязі аудиторських процедур, а саме: відсутність інформації по особах, відповідальних за розроблення і затвердження цінової політики, за повноту і своєчасність відвантаження товарів (робіт, послуг), за прийняття рішень по реалізації продукції (робіт, послуг) пов`язаним особам та боржникам, відсутність книги реєстрації замовлень на продаж, затверджених прейскурантів, виписок банку. Відсутність даної інформації ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту та законність усієї звітності в цілому та доходів зокрема. Через неможливість висловлення будь-якої думки щодо доходів підприємства була складена відмова від висловлення думки.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ МЕТОДИЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ АУДИТУ
3.1 Аналіз результатів аудиту доходів підприємства
У цьому розділі курсової роботи будуть проаналізовані результати аудиту доходів підприємства ТОВ «Альянс», зокрема будуть розглянуті виявлені помилки та шахрайства та визначено типовість цих порушень. Але спочатку розглянемо теоретичну сторону помилок та шахрайств в загальному вигляді та виділимо типові порушення щодо обліку доходів підприємства.
Здійснюючи аудиторські перевірки аудитор виконує певні процедури з метою отримання гарантії того, що фінансова звітність правильно показує реальний стан фінансового положення замовника. Але в зв'язку з тим, що аудитор базує свою діяльність на ризику, то є значна небезпека, що окремі помилки в звітності можуть залишитися невиявленими.
Будь-яка підозра аудитора про можливий обман чи помилку, які можуть привести до перекручень звітності, вимагають від аудитора розширити межі перевірки з метою розсіяти свою підозру чи сумнів [5].
Міжнародні стандарти аудиту включають норматив 240 «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиторської перевірки фінансових звітів». У ньому розглядаються помилки та обман (шахрайство) з метою визначення відповідальності аудитора за виявлення матеріальних перекручень, які є результатом помилок чи обману. Крім того, цей норматив передбачає дії аудитора, коли він зустрічається з можливістю помилок чи обману або їх наявністю [5].
Термін "помилка" [16] відноситься до ненавмисних дій при складанні фінансової звітності, а саме:
1) неправильне прийняття;
2) недогляд або неправильне подання фактів;
3) арифметичні чи граматичні помилки в основних записах бухгалтерського обліку.
Термін «шахрайство» [5] відноситься до навмисного приведення недостовірної фінансової інформації одним чи декількома особами із складу керівництва чи службовців підприємства. Згідно МСА 240 шахрайство - це навмисні дії однієї особи або декількох осіб серед управлінського або найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги.
Шахрайство звичайно виражається в [5]:
1) маніпуляції, фальсифікації (включаючи підробки) або внесення змін до облікових записів чи документів, на основі яких готуються фінансові звіти;
2) невірне подання або навмисних пропуск в фінансових звітах подій, операцій або іншої важливої інформації;
3) навмисне неправильне застосування облікових принципів щодо сум, класифікації, способу подання або розкриття.
Відповідальність за попередження та виявлення помилок чи обману покладена на керівництво підприємства (фірми), тому що на підприємстві повинна бути налагоджена відповідна система обліку та внутрішнього контролю. Разом з тим, така система знижує, але не усуває можливість помилок чи обману (обдурення) [16].
Аудитор шукає гарантію, що помилка чи обман, який значно впливає на достовірність фінансової звідності, не сталися або обман попереджено, а помилки виправлено. Тому аудитору необхідно планувати свою роботу таким чином, щоб передбачити можливість виявлення значних чи незначних перекручень в бухгалтерській звітності чи фінансовій інформації, що сталися внаслідок обману або помилок [19].
Ризик невиявлення існуючого перекручення фінансової інформації в наслідок обману є більш значним, ніж ризик невиявлення помилок [5], тому що обман завжди супроводжується діями, направленими на його приховання (зговір, навмисне невідображення операцій в обліку, підроблені чи заздалегідь неправильні дані, передані аудитору).
Якщо аудитор приходить до висновку, що обман чи помилка можуть існувати, йому необхідно оцінити їх потенційний вплив на фінансову звітність. Якщо такий вплив визначено, йому необхідно виконати додаткову перевірку, яку він вважає за необхідну при даних обставинах [16].
Характер і обсяг додаткової перевірки залежить від думки аудитора з приводу [12]: видів обману і помилок, які могли мати місце; ризик походження факту обману чи помилки; ймовірності того, що особливий вид обману чи помилки міг суттєво вплинути на фінансову звітність. Виконання додаткової перевірки дозволить аудитору підтвердити або розвіяти підозру відносно обману чи помилки. Якщо обман чи помилка підтверджується, аудитору необхідно впевнитися, що вплив обману правильно відображено в фінансовій звітності, а помилку виправлено.
Коли в обмані чи помилці приймав участь член керівництва підприємства, аудитору необхідно переглянути достовірність будь-яких раніше отриманих документів, складених цією особою для аудиторів.
При виявленні обману або помилки, а також при припущенні, що вони можуть існувати, навіть при несуттєвому впливі їх на фінансову звітність, аудитору необхідно своєчасно повідомити про це керівництво [5] .
Основні види помилок та порушень, які найбільш часто зустрічаються під час проведення аудиторських перевірок доходів підприємства можна згрупувати наступним чином.
На основі практичного досвіду бухгалтерського обліку та аудиту доходів зарубіжних та вітчизняних підприємств можна окреслити найтиповіші помилки бухгалтерів, факти зловживань, використання інформації щодо обліку доходу [16], зокрема:
1) присвоєння виручки за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги без реєстрації її через касовий апарат;
2) виправлення відповідних сум у виписках банку;
3) несвоєчасність реєстрації одержаної виручки з метою приховування недостачі;
4) неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;
5) невідповідність даних синтетичного та аналітичного обліку дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги;
6) неправильне оформлення договорів або їх відсутність для відвантаження товару призводить до виникнення необґрунтованої дебіторської заборгованості;
7) некоректна кореспонденція рахунків при відображення торгових операцій;
8) невідповідність сум вартості реалізації зазначених у первинних документах, що є причиною виникнення дебіторської заборгованості.
Помилки, виявлені при аудиті доходів ТОВ «Альянс», не є типовими. В своїй більшості вони пов'язані з обмеженням в обсязі аудиторських процедур, у зв'язку з чим аудитор не може одержати всю необхідну інформацію та оцінити достовірність доходів підприємства та фінансових звітів.
Також зустрічається ряд типових помилок та порушень, а саме: відсутність договорів на продаж готової продукції, товарів, послуг, недотримання умов договорів, невідповідність первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
